"14" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/96155/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання незаконними дій і бездіяльності, -
встановила:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання незаконними дій і бездіяльності.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року позов задоволено. Визнано відмову Державної податкової інспекції у м. Чернівці в здійсненні перерахунку ОСОБА_2 заробітної плати з врахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 40 % від посадового окладу та доплати за ранг неправомірною. Скасовано наказ Державної податкової інспекції у м. Чернівці від 27 грудня 2002 року № 208-0, що надає право на одержання винагороди за вислугу років працівникам Державної податкової інспекції у м. Чернівці станом на 01 грудня 2003 року, згідно з додатком № 1 - протоколу засідання комісії Державної податкової інспекції у м. Чернівці від 27 грудня 2002 року, в частині встановлення ОСОБА_2 стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років 13 років 05 місяців 14 днів. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Чернівці провести перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_2 за період з 01 вересня 1997 року по 04 квітня 2003 року з врахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 40 % від посадового окладу та доплати за ранг.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі, ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами було встановлено, ОСОБА_2 в період з 01 жовтня 1974 року по 16 липня 1989 року працювала на заводі «Кварц» на посаді інженера з нормування праці (інженер нормувальник) у відділі праці та зарплати, з 17 липня 1989 року по 04 січня 1993 року на посаді економіста по плануванню, що підтверджується трудовою книжкою позивача серії БТ-І № 558664.
На засіданні постійно діючої комісії Державної податкової інспекції у м. Чернівці по встановленню стажу, що дає право працівникам на одержання винагороди за вислугу років, відповідно до постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 «Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання» та додаткову відпустку згідно з Законом України «Про державну службу», ОСОБА_2 станом на 01 січня 2003 року зараховано до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років час роботи на заводі «Кварц» на посаді економіста по плануванню з 17 липня 1989 року по 04 квітня 1993 року, що складає 03 роки, 05 місяців, 17 днів, а також період роботи в Державній податковій інспекції у м. Чернівці з 04 квітня 1993 року по 01 січня 2003 року, що складає 09 років, 11 місяців, 27 днів. Всього комісією враховано стаж роботи, що дає право позивачу на одержання винагороди за вислугу років складає 13 років, 05 місяців, 14 днів, що підтверджується протоколом б/н від 27 грудня 2002 року.
Період роботи на заводі «Кварц» на посаді інженера з нормування праці у відділі праці та зарплати в період з 01 жовтня 1974 року по 16 липня 1989 року, позивачу не зараховано до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, оскільки посада «Інженер з нормування праці» не належить до професій економічного спрямування, у зв'язку з чим, час роботи на зазначеній посаді, не може бути зараховано до стажу, що дає право на отримання винагороди за вислугу років.
Відповідно до пункту 1 Порядку виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року N 1013, до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи: в органах державної податкової служби; на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року N 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби" (ЗП України, 1994 року, N 8, стаття 213) з наступними змінами; на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів-системотехніків, інженерів-електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.
Відповідно до наказу Державного комітету України по стандартизації, метрології і сертифікації від 27 липня 1995 року N 257 затверджено Державний класифікатор України "Класифікатор професій" ДК 003-95.
Класифікатор професій є складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної і соціальної інформації. Класифікатор розроблений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 травня 1993 року N 326 "Про Концепцію побудови національної статистики України і Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики".
В даному класифікаторі містяться професійні назви робіт «інженер з нормування праці» та «економіст праці», які належать до одного професійного угрупування «Професіонали в галузі праці та зайнятості» підрозділу «Інші професіонали» та є різними професіями.
Відповідно до пункту 1 Порядку виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи на підприємствах, в установах, та в організаціях, зокрема, на посадах економістів.
Таким чином, до посад економістів з групи «Професіонали в галузі зайнятості і праці» можливо віднести лише посаду «Економіст праці».
Класифікаційні характеристики зазначених професійних назв робіт містяться у розділі «професій керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців»випуску 1 «Професій працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 29 грудня 2004 року N 336.
Відповідно до змісту розділів «завдання та обов'язки» зазначених кваліфікаційних характеристик функціональні завдання та обов'язки «Інженера з нормування праці» та «Економіста з праці» різні, зокрема, виконання трудових функцій «Інженера з нормування праці» вимагають певних знань у галузі технології, інженерії, техніки, а виконання трудових функцій «Економіста з праці» вимагають знань у галузі економічних наук.
Таким чином, «Інженер з нормування праці» та «Економіст праці» це окремі професії з різним переліком завдань та обов'язків, зокрема для «Інженера з нормування праці» визначені види робіт технологічно-інженерного спрямування, а для «Економіста з праці» економічного спрямування.
Отже, посада «Інженер з нормування праці», яку обіймала ОСОБА_2 не належить до професій економічного спрямування, у зв'язку чим суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що час роботи позивача на зазначеній посаді не може бути зарахований до стажу, що дає право на одержання винагороди за вислугу років.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання незаконними дій і бездіяльності - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко