"05" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/28221/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Приходько І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року
у справі № 2-а-12653/10/2070
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (відповідач) про скасування рішення № 0002412303 від 11 травня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про скасування рішення № 0002412303 від 11 травня 2010 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 749,80 грн. та прийнято нову постанову, якою в цій частині позов задоволено. Скасовано рішення № 0002412303 від 11 травня 2010 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 749,80 грн. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у Харківській області проведено перевірку магазину, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 2959/20/40/23/НОМЕР_2 від 13 квітня 2010 року.
Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з огляду на незабезпечення ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму в розмірі 874,90 грн., а саме - відсутність накладних, що підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0002412303 від 11 травня 2010 року, яким до позивача за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 749,80 грн.
Скасовуючи рішення № 0002412303 від 11 травня 2010 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 749,80 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців.
Проте, з таким висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону № 265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Проте, суб'єкти підприємницької діяльності-фізичні особи, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР, були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.
В свою чергу, як вбачається з підпункту 2.2.6 пункту 2.2 розділу 2 акту перевірки № 2959/20/40/23/НОМЕР_2 від 13 квітня 2010 року, який є носієм доказової інформації, на момент проведення контролюючим органом перевірки позивача платником єдиного податку останній не був, а відтак повинен був вести облік товарних запасів.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова задовольнити частково.
Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Приходько І.В.