27 вересня 2013 року Справа №607/4000/13-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Процько Я.В.
з участю секретаря Костиник О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором, який у ході розгляду справи уточнив, посилаючись на те, що 10 серпня 2012 року позивач надав відповідачу товар на суму 15 780 грн. з відстрочкою платежу до 20.09.2012 року, на підтвердження чого та повернення у встановлений строк грошей ОСОБА_2 надала позивачу розписку, та зобов'язувалась повернути 20.09.2012 року суму 15 780 грн. У встановлений строк відповідач ОСОБА_2 борг позивачу не повернула, не виконавши свої зобов'язання, тому просить позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримав та з мотивів викладених у уточненій позовній заяві просить його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти позову, посилаючись на те, що дійсно 10.08.2012 року між нею та позивачем було укладено договірне зобов'язання, згідно якого позивач передав їй майно на реалізацію на суму 15 780 грн., де вона зобов'язувалась повернути до 20.09.2012 року зазначену суму, але не реалізувала майно, тому може повернути його в натурі.
Дослідивши та оцінивши зібрані докази по справі, суд встановив наступні обставини:
10 серпня 2012 року позивач надав відповідачу ОСОБА_2, товар на суму 15 780 грн. з відстрочкою платежу до 20.09.2012 року.
На підтвердження отримання товару та повернення у встановлений строк грошей ОСОБА_2 надала позивачу розписку, за умовами якої отримала одяг на суму 15 780 грн. з відстрочкою платежу до 20.09.2012 року та зобов'язувалась повернути 20.09.2012 року суму 15 780 грн.
У встановлений строк ОСОБА_2 борг не повернула та на неодноразові прохання у добровільному порядку вирішити спір відповідач не реагує. Борг позивачу не повернуто і на момент вирішення судом спору.
Згідно ст. ст. 527, 530 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, відповідач, взяті на себе зобов'язання не виконала та не повернула грошові кошти у встановлений строк, чим порушила вимоги ст. 610 ЦК України, де вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проаналізувавши здобуті докази в їх сукупності та зокрема в судовому засіданні, суд вважає, що дійсно 10.08.2012 року між сторонами був укладений договір, згідно якого позивач передав відповідачу одяг на суму 15 780 грн., де відповідач ОСОБА_2 зобов'язувалась повернути йому до 20.09.2012 року гроші у вказаній сумі. Саме зазначеним зобов'язанням було передбачено повернення грошей в сумі 15 780 грн., а не одягу.
Таким чином, твердження відповідача, що вона отримувала одяг у позивача під реалізацію та можливо повернення, суд до уваги не приймає, оскільки така обставина договором від 10.08.2012 року не була обумовлена.
Суд вважає, що у даному випадку мало місце невиконання з боку боржника /відповідача/ зобов'язання, а саме повернення грошей за отриманий одяг, а тому мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 15 780 грн. коштів за договором, а також 229, 40 грн. судового збору 64, 32 грн. поштових витрат.
Керуючись ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України ст. ст. 10, 11, 60, 210, 213, 215 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 15 780 грн. та 229, 40 грн. судового збору та 64,32 грн. поштових витрат.
На винесене рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом 10 днів.
Головуючий: Процько Я.В.