Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11/781/805/13 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 122 (102) Доповідач в колегії апеляційного суду Деревінський С. М.
21.11.2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого судді - Деревінського С.М.
суддів: Олексієнко І.С., Драного В.В.,
за участю прокурора - Черниш Г.Р.,
захисника-адвоката - ОСОБА_3,
особи, відносно якої застосовано примусові заходи медичного характеру - ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 червня 2013 року.
Цією постановою стосовно:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровоград, українця, громадянина України, з середньою освітою, інваліда з дитинства 3-ої групи, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1
застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.
Згідно постанови суду, 13.06.2012 року приблизно о 14 год. біля входу в хвіртку воріт свого домоволодіння АДРЕСА_1, м. Кіровограда, ОСОБА_4 розмовляв з ОСОБА_6
Під час розмови, між ними виникла суперечка та бійка, в ході якої ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7 один удар кулаком в область носа, від якого останній присів, потім наніс три удари ногами в праву щелепу потерпілого, від яких останній впав на землю. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_4 схопив ланцюг, який лежав на подвір'ї його домоволодіння та почав бігти за ОСОБА_7, наздогнавши якого на вул. Ленінградській наніс вказаним ланцюгом, який тримав у правій руці, три удари по спині ОСОБА_8
В результаті вказаних дій, ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток носу передньої стінки правої верхньощелепної пазухи; нижньо-очного краю справа, двійний перелом наріжної стінки правої орбіти і правої щелепної дуги; гемісинус справа, гематом правого оку, правої щелепної області, садни і гематоми задньої поверхні грудної клітини, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я.
Захисник - адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову районного суду від 27.06.2013 року скасувати, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування вимог апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону. На його думку ОСОБА_4 діяв з метою фізичного захисту свого життя і здоров'я та життя і здоров'я вагітної дружини, оскільки спровокував конфліктну ситуацію ОСОБА_7, який агресивними діями створив умови, за яких ОСОБА_4 змушений був захищатись. В підтвердження доводів захисник посилається на показання ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10, на які суд не зробив посилань, а показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, якими суд обґрунтовує рішення, вважає не підтверджують винуватість ОСОБА_4, що призвело до неправильного застосування кримінального закону та прийнятті рішення про госпіталізацію ОСОБА_4 до психіатричного закладу з посиленим наглядом.
Заслухавши доповідача, захисника - адвоката ОСОБА_3, особу стосовно якої застосовані примусові заходи медичного характеру ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляції, прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення, а постанову районного суду без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність того, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України за обставин, встановлених постановою є правильним, оскільки ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, які є належними, допустимими, достовірними і достатніми, оскільки зібрані у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку і правильно оцінені судом.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, не визнав посилаючись на те, що працівники ВАТ «Кіровоградгаз» вели себе зухвало, конфлікт був спровокований ОСОБА_7, який висловлювався в його бік нецензурною лайкою, погрожував та декілька разів його штовхнув, тому він був змушений захищати себе та свою вагітну дружину. Крім того, вказує, що внаслідок того, що ОСОБА_7 його штовхнув, він упав і при падінні вдарив ОСОБА_8 ногою в область голови.
Незважаючи на таку позицію ОСОБА_4, його винуватість у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, підтверджується зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
Показаннями потерпілого ОСОБА_7, який пояснив, що він працює старшим майстром у ВАТ «Кіровоградгаз». На АДРЕСА_1 приїхав з бригадою підключати абонента до газу, а оскільки кран на підключення знаходився на території сусіднього домоволодіння, підійшли до воріт ОСОБА_4, побачивши відсутність дзвінка, постукати та погукали власника дому. Вийшов ОСОБА_4 та почав погрожувати, в результаті чого, виникла суперечка, яка переросла в бійку. ОСОБА_4 наносив йому удари по обличчю та по спині, він намагався його заспокоїти і зупинити бійку. Однак ОСОБА_4 продовжував наносити йому удари. Відбігши від ОСОБА_4 з метою викликати міліцію, побачив як він погнався за ним з металевим ланцюгом та наніс ним декілька ударів.
Показаннями експерта ОСОБА_13 та аналогічними показаннями експерта ОСОБА_14, які підтримали висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 555 та вказали, що ОСОБА_4 з 2000 року перебуває на обліку в обласній психічній лікарні, у зв'язку тим, що у нього виникали епілептичні припадки. Неодноразово ОСОБА_4 лікувався стаціонарно в психіатричній лікарні, останній раз в 2012 році, є інвалідом по психічному захворюванню 3-ї групи, безстроково. Раніше у ОСОБА_4 ознаки захворювання проявлялись частіше, зараз проявляються рідше, але епілепсія характеризується не лише припадками а й зміною в особистості. Найчастіше такі люди небезпечні для навколишніх у них відмічається дисфорія, сутінкові розлади.
Показаннями водія ВАТ «Кіровоградгаз» свідка ОСОБА_11, який пояснив, що у той день, він, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 приїхали на АДРЕСА_1 у зв'язку із службовою необхідністю. Самого конфлікту між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 не бачив, оскільки знаходився в автомобілі, бачив лише, як ОСОБА_7 тікав від ОСОБА_4, у руках якого був металевий ланцюг. Потім бачив на обличчі ОСОБА_7 тілесні ушкодження.
Показаннями зварника ВАТ «Кіровоградгаз» свідка ОСОБА_12, який пояснив, що у той день, у зв'язку із службовою необхідністю, він, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 приїхали на АДРЕСА_1. Він і ОСОБА_7 постукали у ворота домоволодіння ОСОБА_4, який вийшов і почав на них образливо кричати. ОСОБА_7 зробив ОСОБА_4 зауваження, після чого виникла сварка, яка переросла в бійку. ОСОБА_4 бив ОСОБА_7 спочатку руками і ногами, а потім вдарив три рази ланцюгом.
Крім того, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом першої інстанції матеріалами справи:
- протоколом огляду місця події від 13.06.2012 року, згідно якого оглянуто домоволодіння АДРЕСА_1
- висновком судово-медичної експертизи № 1380 від 18.09.2012 року, згідно якого у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодженні, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, викликали тривалий розлад здоров'я. Вказані ушкодження могли утворитися при обставинах, на які вказали потерпілий ОСОБА_7 і свідок ОСОБА_12 під час відтворення обстановки і обставин події (а.с.55-56);
- висновком додаткової судово-медичної експертизи №1380 від 19.09.2012 року, згідно якого наявні у ОСОБА_7 тілесні ушкодження виникли від локальних травматичних дій тупими предметами і не могли утворитись при обставинах на які вказав ОСОБА_4 під час відтворення обстановки і обставин події 17.09.2012 року (а.с. 60-61);
- висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 555 від 14.09.2013 року, згідно якого ОСОБА_4 в момент скоєння правопорушення страждав і в даний час страждає хронічним психічним захворюванням у формі помірно виражених змін особистості внаслідок епілепсії з рідкими поліморфними епілептичними нападами. У відношенні інкримінованого йому діяння слід вважати неосудним. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим нагляду (а.с. 111 - 112).
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_4 вчинив в стані неосудності суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
До тверджень захисника, що ОСОБА_4 діяв з метою захисту свого життя і здоров'я та життя і здоров'я своєї вагітної дружини, колегія суддів ставиться критично, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, з матеріалів справи вбачається і підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_11, що вони, як працівники ВАТ «Кіровоградгаз» приїхали на АДРЕСА_1 м. Кіровограда, підключити абонента до газопостачання. Оскільки кран на підключення газу знаходиться на території подвір'я ОСОБА_4, вони вирішили звернутися до нього для надання доступу до вказаного крану, в зв'язку з чим постукали у ворота домоволодіння ОСОБА_4
Як пояснив сам ОСОБА_4 та підтвердила його співмешканка ОСОБА_10, вказані дії працівників ВАТ «Кіровоградгаз» викликали у нього обурення, з будинку він вийшов з агресивним настроєм розібратися з особами, які їх потурбували.
Біля воріт між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виникла сварка, яка переросла у бійку під час якої ОСОБА_4 руками і ногами наніс ОСОБА_7 удари, а потім на подвір'ї взяв ланцюг, який лежав на подвір'ї його домоволодіння та почав бігти за ОСОБА_7, який кинувся тікати від подвір'я. Наздогнавши ОСОБА_7, вказаним ланцюгом, ОСОБА_4 наніс йому три удари по спині.
Зазначені обставини об'єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 1380 від 18.09.2012 року, згідно якого у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодженні, які могли утворитися при обставинах, на які вказали потерпілий та свідок ОСОБА_12 під час відтворення обстановки і обставин події 06.09.2012 року (а.с.55-56).
Вказаним висновком також спростовуються доводи сторони захисту, що у потерпілого ОСОБА_7 не було тілесних ушкоджень.
Разом з тим, доводи ОСОБА_4, що удар потерпілому в щелепу він наніс не умисно, при падінні на землю внаслідок поштовху потерпілого ОСОБА_7, спростовуються наведеними вище показаннями потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_11, а також висновком додаткової судово-медичної експертизи № 1380 від 19.09.2012 року, згідно якого наявні у ОСОБА_7 тілесні ушкодження виникли від локальних травматичних дій тупими предметами і не могли утворитись при обставинах на які вказав ОСОБА_4 під час відтворення обстановки і обставин події 17.09.2012 року (а.с. 60-61).
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено меж необхідної оборони.
Право на необхідну оборону виникає лише при такому суспільно небезпечному посяганні, яке викликає у того хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання, тобто ефективно здійснити захист.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, а стороною захисту не доведено, що співробітники ВАТ «Кіровоградгаз» в тому числі й ОСОБА_7 вчинили будь-яке суспільно небезпечне посягання стосовно ОСОБА_4 та його дружини, яке б зумовило невідкладну необхідність ОСОБА_4 захищати себе та дружину шляхом заподіяння шкоди ОСОБА_7
Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_4 після побиття ОСОБА_7 руками і ногами, не припинив застосовувати фізичне насильство, а взяв у дворі ланцюг з яким погнався за потерпілим, і наздогнавши, наніс йому три удари по спині, що свідчить про те, що ОСОБА_4 діяв не у стані необхідної оборони.
На переконання колегії суддів. поведінка ОСОБА_4, яка проявилася в агресії та застосуванні фізичного насильства стосовно ОСОБА_7, зумовлена не станом необхідної оборони від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого, як намагається довести сторона захисту. Така поведінка пояснюється характером психічного захворювання ОСОБА_4 та як наслідок його суб'єктивним хворобливим сприйняттям конфліктної ситуації між ним та потерпілим, що об'єктивно підтверджується висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 555 від 14.09.2013 року (а.с. 111 - 112).
Не погоджується колегія суддів також з доводами апеляції щодо неправильного застосування судом першої інстанції кримінального закону України.
Так, за змістом ч. 4 ст. 94 КК України госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.
В матеріалах кримінальної справи наявний висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 555 від 14.09.2013 року, згідно якого ОСОБА_4 має психічне захворювання, яке зумовлює його неосудність і викликає потребу у застосуванні щодо нього примусових заходів медичного характеру у виді примусового лікування в психіатричній лікарні з посиленим режимом нагляду (а.с. 111 - 112).
Допитані судом першої інстанції лікарі-експерти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтримали свій висновок, наданий в акті амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 555, при цьому роз'яснили, що з 2000 року ОСОБА_4 перебуває на обліку в обласній психіатричній лікарні, у зв'язку тим, що у нього виникали епілептичні припадки, неодноразово лікувався стаціонарно, останній раз в 2012 році, є інвалідом 3-ї групи по психічному захворюванню, безстроково.
Таким чином, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 94 КК України, обґрунтовано застосував до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру госпіталізація до психіатричного заходу з посиленим наглядом.
При цьому, судом не вмотивовано, але належно ураховано конкретні обставини справи, характер та тяжкість захворювання ОСОБА_4, тяжкість вчиненого ним діяння, яке пов'язане із фізичним насильством стосовно іншої людини, ступінь небезпечності психічно хворого для інших осіб, який не може усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Крім того, колегія суддів не може не прийняти до уваги, що до ОСОБА_4, у зв'язку з вчиненням суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, застосовувались примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричних закладу з посиленим наглядом (а.с. 98-103).
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, які були б безумовною підставою для скасування або зміни судового рішення щодо ОСОБА_4 не виявлено.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги захисника є безпідставними та спростовуються наведеними вище доказами, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 червня 2013 року, якою стосовно ОСОБА_4 застосовано примусові заходи медичного характеру - госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом - без зміни.
Судді:
Деревінський С.М. Олексієнко І.С. Драний В.В.