"12" листопада 2013 р.Справа № 916/2273/13
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Стадник О.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Зазюн І.В. за дов. №22 від 08.01.2013р.;
Від відповідача: ОСОБА_3 за дов. від 01.11.2012р.;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 11 558,47 грн., -
Комунальне підприємство „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (далі по тексту - КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4) про стягнення заборгованості за поставлену протягом періоду з листопада 2012 року по квітень 2013 року теплову енергію в сумі 11 558,47 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги фактом споживання відповідачем теплової енергії протягом вищезазначеного періоду.
Відповідачем пред'явлені позовні вимоги заперечуються у повному обсязі з підстав як відсутності між сторонами договірних відносин так і відсутності опалювальних приладів в приміщенні, яке належить ОСОБА_4 на праві власності, що, в свою чергу, свідчить про неможливості отримувати послуги теплопостачання, які надаються позивачем.
У судовому засіданні 30.10.2013р. представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження по даній справі до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Вищого господарського суду України від 15.05.2013р. по справі №5017/2891/2012 за позовом комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 15 178,65 грн.. Клопотання обґрунтовано пов'язаністю даних справ підставами пред'явлених позовів та правовою мотивацію вимог. У задоволенні клопотання судом було відмовлено з огляду на відсутність підстав вважати дані справи пов'язаними, незважаючи на однаковий суб'єктний склад сторін та предмет спору, з огляду на
стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за зовсім інші періоди їх нарахування.
11.11.2013р. до суду надійшло клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яке було підтримано представником останнього у судовому засіданні 12.11.2013р. На вирішення зазначеної експертизи відповідачем було запропоновано поставити наступні питання: чи є в наявності опалювальні прилади у кімнатах напівпідвального приміщення, які обігрівають об'єкт в цілому, який знаходиться у АДРЕСА_2; у разі відсутності опалювальних приладів встановити факт і момент зняття або зрізання опалювальних приладів у даному об'єкті; чи впливає відсутність опалювальних приладів на роботу системи опалення житлового будинку за вказаною адресою в цілому.
Позивач повністю заперечує проти призначення по даній справі судової експертизи з огляду на існування певного порядку відключення споживачів від систем опалення, який відповідачем дотримано не було, а також посилаючись на існування в матеріалах справи певних документів, якими підтверджується наявність опалювальних приладів у приміщенні, яке належить ОСОБА_4 та звернення останнього до КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" з приводу укладання договору на постачання теплової енергії.
Судом клопотання відповідача було відхилено з огляду на те, що друге та третє питання взагалі не стосуються предмету доказування по даній справі, а питання наявності опалювальних приладів у приміщенні, яке належить ОСОБА_4 на праві власності, не потребує спеціальних знань з метою вирішення яких і може призначатися судова експертиза. Крім того, питання відключення від мереж теплопостачання повинно вирішуватися у встановленому законом порядку, відсутність в матеріалах справи документів з цього приводу свідчить про недотримання цього порядку з боку відповідача, у зв'язку з чим, встановлення факту відсутності або існування приладів опалення ніяким чином не може вплинути на результати вирішення даного спору, так як судом не має права змінювати порядок вирішення певних питань, який встановлюється виключно законом. Підсумовуючи наведене, суд оцінює клопотання відповідача необґрунтованим та неправомірним, у зв'язку з чим у його задоволенні було відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 20.12.2010р. ОСОБА_4 звернувся на адресу КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" із заявою про укладення договору на постачання теплової енергії у належне йому на праві власності не житлове напівпідвальне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-IV (з подальшими змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про теплопостачання") постачанням теплової енергії (теплопостачанням) є господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Таким чином, з огляду на наведені положення чинного законодавства, господарський суд зазначає, що правовідносини із постачання теплової енергії споживачу мають виникати на договірних засадах. В даному випадку, між сторонами по справі не було укладено письмового договору на постачання теплової енергії.
Проте, як вбачається із рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2013р., постановленого за результатами розгляду справи №5017/2891/2012 за позовом КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" до ОСОБА_4 про стягнення 15 178,65 грн. поставка теплової енергії відповідачу здійснювалася систематично у опалювальні сезони 2009-2010 р.р., 2010-2011 р.р., 2011-2012 р.р., що підтверджувалось як рахунками-фактурами, які виставлялися відповідачу для оплати, так і самим фактом оплати ОСОБА_4 послуг, наданих теплопостачальною організацією. Дане судове рішення було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2013р.
В межах даної справи позивачем висуваються вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію протягом опалювального сезону 2012-2013 років, а саме з листопада 2012 року по квітень 2013 року. КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" без укладення письмового договору було поставлено ОСОБА_4 теплову енергію на опалення об'єкту, розташованого за адресою: м. Ізмаїл, вул. Радянської міліції, 11, на загальну суму 11 558,47 грн., що підтверджується розпорядженням Ізмаїльського міського голови № 356р від 22.10.2012р. „Про початок опалювального сезону", розпорядженням Ізмаїльського міського голови № 93р від 03.04.2013р. „Про закінчення опалювального сезону", довідками роботи котельної, яка забезпечувала тепловою енергією належний відповідачу об'єкт протягом спірного періоду, актами-фактурами № 0000001637 від 30.11.2012р., № 0000001884 від 28.12.2012р., № 0000000187 від 31.01.2013р., № 0000000824 від 29.03.2013р., № 0000001107 від 12.04.2013р., № 0000000508 від 28.02.2013р., розрахунковими накладними № 0001326 від 30.11.2012р., № 0001685 від 28.12.2012р., № 00142 від 31.01.2013р., № 00478 від 28.02.2013р., № 00581 від 29.03.2013р., № 00980 від 12.04.2013р. Акти-фактури та розрахункові накладні до них були направлені на адресу ОСОБА_4 поштовою кореспонденцією, що підтверджується наявними у матеріалах справи реєстрами поштових відправлень позивача.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу положень п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до до ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, в порушення прийнятих на себе зобов'язань ОСОБА_4 не було здійснено оплати вартості фактично спожитої теплової енергії протягом періоду з листопада 2012 року по квітень 2013 року включно на суму 11 558,47 грн., в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість перед КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" у вказаній сумі, яка на момент звернення позивача до суду є непогашеною.
При цьому, судом критично оцінюються посилання представника відповідача на відсутність опалювальних приладів у належному ОСОБА_4 приміщенні, що свідчить, за його думкою, і про відсутність зобов'язань перед позивачем по оплаті теплової енергії з огляду на наступне.
Порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р №630 „Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" з подальшими змінами та доповненнями. Пунктами 24, 25, 26, названих Правил встановлено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
На виконання цієї Постанови Кабінету Міністрів України, Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України наказом від 22 листопада 2005 р. N 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 р. за N 1478/11758, був затверджений Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання. Даний Порядок визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП. Пунктом 1.2. цього Порядку встановлено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії. Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП (п.2.1. Порядку). У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. Пунктом 2.2. Порядку передбачено, що комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.
Враховуючи наведені по тексту рішення вимоги діючого законодавства, якими врегульоване питання відключення від мереж теплопостачання, суд звертає увагу відповідача, що дані питання знаходяться у виключної компетенції постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування, та не можуть вирішуватися у будь-якому іншому порядку. У зв'язку з чим, звернення ОСОБА_4 з цього приводу на адресу КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" не мають під собою законних підстав, про що останнім і було неодноразово повідомлено відповідачу. Також суд звертає увагу відповідача, що встановлення факту наявності або відсутності опалювальних приладів, як це було запропоновано представником ОСОБА_4 у клопотанні про призначення судової експертизи, в даному випадку не мають принципового значення з огляду на наведений вище положення чинного законодавства.
Крім того, дані обставини вже з'ясовувалися господарським судом при вирішені справи №5017/2891/2012, що, в силу приписів ч.2 ст.35 ГПК України, не потребує чергового доведення.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ОСОБА_4 перед КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" за теплову енергію, спожиту без укладення договору протягом періоду з листопада 2012 року по квітень 2013 року включно, в сумі 11 558,47 грн., випливає із змісту зобов'язань сторін та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих вказаний висновок суду, відповідачем надано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, господарський суд вважає позов КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" доведеним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 11 558,47 грн., підлягають задоволенню відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України „Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-IV (з подальшими змінами та доповненнями), ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 617, 625 ЦК України, ст. 275 ГК України, п.п. 12, 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (з наступними змінами та доповненнями).
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1, 19 Закону України „Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-IV (з подальшими змінами та доповненнями), ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 617, 625 ЦК України, ст. 275 ГК України, п.п. 12, 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 44-49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 /АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1/ на користь комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" /68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-а, код ЄДРПОУ 05514413, р/р26009300170168 у філії Одеського ОУ АТ „Ощадбанк", МФО 328845/ заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 11 558 грн. 47 коп. /одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім грн. 47- коп./, судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп. /одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп./. Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписаний 18.11.2013р.
Суддя С.П. Желєзна