"12" листопада 2013 р.Справа № 921/885/13-г/9
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, вул. Новий Світ, 41, а/с 7, 46000 в особі Державного агенства резерву України, вул. Пушкінська, 28, м.Київ, 01601, Комунальної установи Тернопільської обласної ради "Бази спеціального медичного постачання", вул. Крушельницької, 18/305. м. Тернопіль, 46000
до відповідача Скалатської комунальної районної лікарні, вул. Л. Курбаса, 36, м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області, 47851
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Підволочиська районна держадміністрація, вул. Галицького,80, Підволочиський район, смт. Підволочиськ, 47800
про cтягнення заборгованості в сумі 9 000 грн. 51 коп.
За участю представників сторін:
прокуратури : Невлад Андрій Васильович, посвідчення № 015298 від 19.02.13 р.
позивача: Ткач Оксана Євгенівна, довіреність № 36/б від 19.03.13 р.
відповідача: Максимович Богдан Іванович, паспорт № МС679915 від 25.04.00 р.
Смеречинська Надія Михайлівна, доручення №1 від 17.09.13 р.
третьої особи: не з'явився
Прокурору, представникам позивача, відповідача та третьої особи роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 78 ГПК України.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні 12.11.2013р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Позивач - Тернопільський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, вул. Новий Світ, 41, а/с 7, 46000 в особі Державного агентства резерву України, вул. Пушкінська, 28, м.Київ, 01601, Комунальної установи Тернопільської обласної ради "Бази спеціального медичного постачання", вул. Крушельницької, 18/305. м. Тернопіль, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Скалатської комунальної районної лікарні, вул. Л. Курбаса, 36, м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області, 47851 про стягнення заборгованості в сумі 9 000 грн. 51 коп.
Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: вимоги про сплату заборгованості №73/б від 22.06.2013р., накладних (19 шт.), довіреностей на отримання товару (12 шт.), платіжних документів Скалатської КРЛ на 3 -х арк., іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 30.08.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 17.09.2013 р. о 15 год. 00 хв.
У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався та в судових засіданнях оголошувались перерви до 30.09.2013р. о 15 год. 20 хв., до 22.10.2013р. о 15 год. 00 хв., до 29.10.2013р. о 14 год. 40 хв., та до 12.11.2013р. о 15 год. 00 хв. для надання можливості сторонам надати витребувані судом документи.
Ухвалою від 30.09.2013р. суд залучив до участі у справі №921/885/13-г/9 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Підволочиську районну держадміністрацію, що знаходиться за адресою: вул. Галицького,80, Підволочиський район, смт.Підволочиськ, 47800.
Згідно ухвали від 29.10.2013р. суд за клопотанням прокурора в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжив строк розгляду справи на 15-ть днів.
Прокурор в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав.
Повноважний представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою. Одночасно підтримав надане заперечення на відзив відповідача №117/б від 30.09.2013р., в якому щодо спливу позовної давності списання кредиторської заборгованості зазначає, що КУ ТОР "База спеціального медичного постачання" до 2013 року не зверталась до Скалатської РКЛ, з вимогою про оплату і погашення даної заборгованості, тому і строки позовної давності не починали свого перебігу.
Також, з посиланням на п.6 ч.1 ст.268 ЦКУ, позивач вважає, що факт списання заборгованості однією із сторін спірних правовідносин не являється підставою їх припинення чи визнання незаконними і позбавлення іншої сторони права на звернення до суду за захистом своїх порушених прав і задоволення позовних вимог.
Зокрема, у наданому суду поясненні №140/б від 12.11.2013р. зазначає, що видача матеріальних цінностей державного резерву Скалатській КРЛ здійснювалась на підставі Рознарядок, затверджених Головним управлінням охорони здоров"я ТОДА. У відповідності до вимог статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, інші юридичні факти, а між сторонами виникло господарське зобов'язання у відповідності до вимог ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України.
Крім того в своїх поясненнях позивач зауважує, що стягнення проводиться на користь КУ ТОР "Бази спеціального медичного постачання" оскільки освіження запасів і відпуск Скалатській РКЛ матеріальних цінностей державного резерву здійснювалося за рахунок тих цінностей, які зберігались на складах КУ ТОР "Бази спеціального медичного постачання" і в документах про передачу матеріальних цінностей зазначено КУ ТОР "База спеціального медичного постачання".
КУ ТОР "База спеціального медичного постачання" має відкритий в органах Державної казначейської служби накопичувальний рахунок зі спеціальним режимом використання коштів. На цей рахунок перераховуються кошти отримані від реалізації матеріальних цінностей державного резерву, що зберігались на складах КУ ТОР "База спеціального медичного постачання", в тому числі отримані в результаті освіження запасів. Даний рахунок закритий на видаткову частину. КУ ТОР "База спеціального медичного постачання" не може витрачати кошти, які були зараховані на цей рахунок. Кошти з даного рахунку перераховуються на рахунки центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, а центральний орган в свою чергу проводить процедуру тендерних закупівель та здійснює закладку цінностей в державний резерв, передаючи їх на склади КУ ТОР "Бази спеціального медичного постачання" для подальшого зберігання.
Повноважні представники відповідача в судове засідання прибули та підтримали додатковий відзив на позовну заяву №309 від 27.09.2013р., просять суд врахувати, що кредиторська заборгованість лікарні 9000,51 грн. (яка склалася за 1998-2002 роки) перед комунальною установою Тернопільської обласної ради "База спецмедпостачання" згідно рішення Голови Підволочиської РДА №258 від 27.03.2006 року списана, а тому при складанні кошторису лікарні на поточний рік видатки на повернення коштів зберігачу мобілізаційного резерву не передбачалися у зв'язку із списанням такої заборгованості.
Також, у Додатковому відзиві на позов №361 від 11.11.2013р. просять суд врахувати те, що кредиторська заборгованість в сумі 9000,51 грн. перед комунальною установою Тернопільської обласної ради "База спецмедпостачання" списана як прострочена кредиторська заборгованість, тому при складанні кошторису на 2013 рік дана заборгованість не була врахована. Зокрема, у відзиві посилаються на те, що на 2013 рік бюджетні асигнування на "Медикаменти і перев'язувальні матеріали" становлять 60 000,00 грн., є заборгованість перед аптеками в сумі 8 000,00 грн., а також є необхідність в придбанні інших медикаментів на суму 5 000,00 грн. та 3 000,00 грн. для забезпечення невідкладної допомоги по відділеннях лікарні. В зв'язку із зазначеним просить розстрочити оплату заборгованості з лютого 2013 р. по червень 2013р., а саме : лютий 2014р. - 2000,00 грн., березень 2014 р. - 2000,00 грн., квітень 2014р. - 2000,00 грн., травень 2014р. - 2000,00 грн., червень 2014р. - 1000,51 грн.
У наданому суду Додатковому відзиві на позовну заяву №334 від 22.10.2013р., відповідач стверджує, що відповідно до Цивільного кодексу України лікарня не являється боржником перед "Базою спецмедпостачання" у зв'язку з відсутністю договору чи будь-яких інших зобов'язань. Також зазначають, що кредиторську заборгованість в сумі 9000,51 грн. списано відповідно до пункту 11.5. розділу ІІ Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998р. №90, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.1998р. за №728/3168 (Підволочиська РДА є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).
Вважає, що позивачем неправильно трактується Положення цивільного кодексу України щодо позовної давності оскільки не було відчуження або привласнення державного майна та що відпуск матеріальних цінностей здійснювався для надання гуманітарної допомоги. Просять, також, застосувати позовну давність до правовідносин щодо передачі цінностей мобілізаційного резерву Скалатській комунальній районній лікарні та в задоволенні позову відмовити.
Підволочиська районна держадміністрація участі повноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила, письмових пояснень щодо заявлених вимог не подала. Разом з тим, в попередньому судовому засіданні повноважний представник Герасій Ж.В. зазначила, що особа, яка видавала Розпорядження №258 від 27.03.2006р. Скалатській РКЛ про списання кредиторської заборгованості строк позовної давності якої минув, на даний час вже не працює, а тому не в змозі надати пояснення щодо підстав видачі такого Розпорядження.
Державне агенство резерву України листом (вх. №15648 від 20.09.2013р.) повідомило суд, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи здійснити без представників Держрезерву України.
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника третьої особи, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи доводи прокурора, представника позивача, заперечення представників відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.
В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (ст. 2 ГПК України).
У відповідності до п. 1 "Положення про Державне агентство резерву України", затверджене указом Президента України від 13.04.2011 р. №463/2011 державне агентство резерву України (Держрезерв України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Держрезерв України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері державного матеріального резерву.
Згідно ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 р. № 51/97-ВР державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання). До складу державного резерву входить, зокрема, мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги.
У відповідності до ч.4,5 ст.12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей.
Освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в установах і організаціях (відповідальних зберігачів), а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості здійснюється ними самостійно без залучення додаткових коштів. (Пункт 4 статті 12 в редакції Закону N 988-XIV від 16.07.99 )
Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового позичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення. (Абзац перший пункту 5 статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4843/04 від 12.05.2004).
Якщо відпуск матеріальних цінностей з державного резерву провадиться у порядку позичання, одержувач (позичальник) - підприємство, установа або організація на основі контракту (договору) подає гарантійне зобов'язання про повернення матеріальних цінностей до державного резерву. В контракті (договорі) повинно бути передбачено спосіб забезпечення зобов'язання одержувача (позичальника) у вигляді застави або банківської гарантії. (Абзац третій пункту 5 статті 12 в редакції Закону N 988-XIV від 16.07.99, із змінами, внесеними згідно із Законом N 4843/04 від 12.05.2004).
За позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не може перевищувати розміру облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до положень розділу II статуту Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" (надалі База спецмедпостачання) основною метою діяльності і завданнями останньої є робота з мобілізаційним резервом, зокрема, забезпечення поповнень, зберігань, освіжень, заміни та поновлень матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, здійснення їх відпуску, відповідно до встановлених вимог, зберігання такого майна тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної Тернопільською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері протягом березня 2013 року перевірки піднаглядних формувань - зберігачів державного матеріального резерву на предмет додержання останніми вимог Закону щодо цільового використання та збереження ввірених їм матеріальних цінностей, було встановлено наступне.
КУ ТОР "База спецмедпостачання" у відповідності до вимог Наказу № 2 Управління охорони здоров'я Облдержадміністрації м. Тернополя від 26 листопада 1998 року, на виконання листа МОЗ України № 266 від 14 серпня 1998 року, з метою запобігання матеріальних збитків, по накладних :
- № 9/с від 25.02.1998 року на суму 882 грн. 07 коп.,
- № 16/с від 03.07.1998 року на суму 554 грн. 33 коп.,
- № 38 від 05.05.1999 року на суму 37 грн. 88 коп.,
- № 37/с від 22.07.1999 року на суму 729 грн. 34 коп.,
- № 37 від 05.05.1999 року на суму 922 грн. 88 коп.,
- № 2/с від 04.02.2000 року на суму 105 грн. 84 коп.,
- № 58/с від 04.02.2000 року на суму 72 грн. 50 коп.,
- № 10/с від 12.05.2000 року на суму 73 грн. 92 коп.,
- № 16/с від 14.06.2000 року на суму 742 грн. 00 коп.,
- № 34 від 19.07.2000 року на суму 3200 грн. 00 коп.,
- № 51 від 06.10.2000 року на суму 815 грн. 25 коп.,
- № 6/с від 23.02.2001 року на суму 45 грн. 25 коп.,
- №17/с від 19.04.2001 року на суму 589 грн. 75 коп.,
- №28/с від 15.08.2001року на суму 87 грн. 75 коп.,
- №29/с від 15.08.2001р. на суму 41 грн. 50 коп.,
- №28 від 21.11.2001року на суму 240 грн. 00 коп.,
- №30/с від 05.12.2001р. на суму 68 грн. 00 коп.,
- №8/с від 18.07.2002р. на суму 80 грн. 00 коп.,
- №9/с від 22.07.2002 року на суму 87 грн. 75 коп. Скалатській КРЛ передано матеріальні цінності мобілізаційного резерву (медикаменти, які мають мінімальний термін придатності та вивільненні після освіження з розривом у часі), без попередньої оплати, на загальну суму 9376 грн. 01 коп.
Вище перераховані накладні оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинних документів та є підставою для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.
Медикаменти були прийняті Скалатською КРЛ через представників, які діяли на підставі довіреностей серії НАГ № 005052 від 22.07.2002 року, серії ЯЕД №869789 від 18.07.2002 року, серії ЯДБ № 891185 від 15.08.2001 року, серії ЯГР №834459 від 19.04.2001року, серії ЯГК №366331 від 04.10.2000 року, серії ЯВТ № 733035 від 15.04.2000 року, серії ЯВБ № 474841 від 04.02.2000 року, серії ЯАХ № 341511 від 03.05.1999 року, серії ЯВБ № 474760 від 20.07.1999 року, серії ЕАД № 146875 від 14.07.1998 року, серії ГАК № 875745 від 25.02.1998 року.
Факт отримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджується підписами уповноважених представників Відповідача у відповідній графі про отримання вищевказаних накладних.
Проте, як зазначає представник позивача та підтверджується матеріалами справи, в рахунок оплати отриманих препаратів та інших матеріальних цінностей відповідачем перераховано позивачу частину грошових коштів в сумі 375,50 грн.
Таким чином неоплаченою залишилась заборгованість за отримані медичні препарати та інші матеріальні цінності в сумі 9000,51 грн. Зазначена заборгованість, станом на час розгляду спору, відповідачем не сплачена.
На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в сумі 9000 грн. 51 коп. в матеріалах справи відсутні.
Слід також відзначити, що відповідачем не заперечується факт передачі йому матеріальних цінностей, а також відсутність оплати за них.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, вул. Новий Світ, 41, а/с 7, 46000 в особі Державного агенства резерву України, вул. Пушкінська, 28, м.Київ, 01601, Комунальної установи Тернопільської обласної ради "Бази спеціального медичного постачання", вул. Крушельницької, 18/305. м. Тернопіль, 46000 про стягнення з Скалатської комунальної районної лікарні, вул. Л. Курбаса, 36, м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області, 47851 - 9000 грн. 51 коп. документально обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Одночасно, суд критично розглядає заперечення відповідача на відсутність заборгованості у відповідача у зв'язку з її списанням. А також відхиляє його заяву про застосування строку позовної даності до позовних вимог прокурора та позивача з огляду на наступне.
Так, представники відповідача в судових засіданнях та у своїх письмових запереченнях стверджують, що кредиторська заборгованість лікарні в сумі 9000,51 грн. (яка склалася за 1998-2002 роки) перед комунальною установою Тернопільської обласної ради «База спецмедпостачання» списана станом на 01.07.2006 року, як така строк позовної давності якої минув на основі листа Державного казначейства від 25.02.2008р. №34-04/648-3015, згідно рішення Голови Підволочиської РДА №258 від 27.03.2006р.
Одночасно, у поданому до суду відзиві на позов № 334 від 22.10.2013 року (вх.№ 17351 від 22.10.2013р.) відповідачі просять суд, в порядку п.4 ст.267 Цивільного кодексу України, застосувати до спірних правовідносин позовну давність.
Проте, суд має за необхідне зазначити таке.
У відповідності до вимог п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі ЦК України) від 16.01.2003 р. №435-IV, що набрав чинності 01.01.2004 р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно вимог п. 4 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (далі ГК України) від 16.01.2003 р. №436-IV, що набрав чинності 01.01.2004р., встановлено, що ГК України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
У відповідності до статті 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи ст. 174 ГК України.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так як сторонами не було встановлено строків та порядку розрахунків Комунальною установою Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" направлено вимогу від 20.06.2013 року №73/Б про сплату заборгованості за медичні препарати та інші матеріальні цінності в сумі 9000 грн. 51 коп., яка залишена останнім без задоволення.
Крім того, суд має за необхідне зазначити, що за статтею 83 ЦК УРСР (редакція від 18.07.63 року), чинній на час виникнення спірних правовідносин, позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги державних організацій про повернення державного майна із незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій або громадян; у випадках, встановлених законодавством, і на інші вимоги.
Згідно п.49 Положенням про державний матеріальний резерв, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 27.05.92 року N 280-05 (далі - Положення), на майнові вимоги Держкомрезерву України та його підприємств про повернення їм заборгованості, яка виникла із операцій з матеріальними цінностями держрезерву (поставка, зберігання, відпуск, переміщення, перевезення всіма видами транспорту) загальні та скорочені строки пред'явлення претензій та позовної давності не поширюються.
Указом Президента України "Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України" від 14.11.95 року N 1039/95 установлено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначені їм мобілізаційні завдання, у тому числі щодо створення та збереження мобілізаційних потужностей, а також спеціальних формувань та мобілізаційних резервів, матеріальних і продовольчих ресурсів, страхового фонду документації.
Згідно п.6 ч.1 ст.268 ЦКУ позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв».
Таким чином, відповідач несе повну матеріальну відповідальність за зобов'язаннями перед Держкомрезервом незалежно від строків позовної давності.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 19.08.2008р. у справі за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до відкритого акціонерного товариства "Елегал" про повернення матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій, яка в силу ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування судами нижчих інстанцій.
Аналогічні позиції наведеним викладено і Львівським апеляційним господарським судом у винесених ним Постанові від 23.10.2013р. по справі №921/422/13-г/10, Постанові від 23.10.2013р. по справі №921/281/13-г/9, Постанові від 09.10.2013р. № 921/701/13-г/11 (долучено до матеріалів справи).
З огляду на зазначене, суд, розглянувши клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, вважає його таким, що не підлягає до задоволення.
Одночасно, розглянувши клопотання представників відповідача про розстрочку виконання рішення, суд не вбачає підстав для його задоволення на даній стадії з огляду на наступне.
Відповідно до п.6 ст. 83 ГПК України, суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання.
Відповідач, посилаючись на те, що при складанні кошторису лікарні на поточний рік видатки на повернення коштів зберігачу мобілізаційного резерву не передбачалися, просить суд при вирішенні спору розстрочити оплату заборгованості наступним чином : лютий 2014р. - 2000,00 грн., березень 2014 р. - 2000,00 грн., квітень 2014р. - 2000,00 грн., травень 2014р. - 2000,00 грн., червень 2014р. - 1000,51 грн.
При цьому, слід зазначити, що ГПК України не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання. Проте із загальних правил ГПК України така заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Таку ж позицію викладено і у п. 7.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" згідно якого заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви.
Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (абз.2 ст. 34 ГПК України).
Проте, стверджуючи про відсутність коштів на оплату заборгованості, відповідач суду належних доказів, щодо цього не надав. У зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні відповідачу поданої ним заяви про розстрочку виконання рішення.
Поряд з цим, суд має за необхідне звернути увагу на те, що в силу ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 11, 268, 610 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Скалатської комунальної районної лікарні, вул. Л. Курбаса, 36, м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області, 47851 (ідент. код 02000961):
- на користь Комунальної установи Тернопільської обласної ради "Бази спеціального медичного постачання", вул. Крушельницької, 18/305. м. Тернопіль, 46000 (ідент. код 00182113): 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 51 коп. - заборгованості за передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву;
- в дохід Державного бюджету 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 18.11.2013р.
Суддя В.Л. Гевко