Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" листопада 2013 р.Справа № 922/4362/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.
розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "ТД ИРБИС", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс", м. Харків
про стягнення 25035,44 грн.
за участю представників сторін :
позивача - Янович М.Ю., за довіреністю від 07.10.2013 року;
відповідача - не з"явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ИРБИС» звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс» про стягнення заборгованості в розмірі 25035,44 грн., з яких 23461,44 грн. - сума основного боргу, 1290,92 грн. - сума пені, 282,08 грн. - сума 3% річних. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № ДВ 2707 від 21.12.2012 року неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від від 17 жовтня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04 листопада 2013 року о 10 годині 20 хвилин.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 18.11.2013 року о 10 год. 20 хв.
Представник позивача у судовому засіданні 18.11.2013 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 18.11.2013 року не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.
Присутній в судовому засіданні 18 листопада 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 листопада 2013 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.
21.12.2012 року між Акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС", позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" (відповідач) було укладено договір поставки № ДВ 2707, у відповідності до умов якого, позивач зобов"язується передати у власність відповідача товар, номенклатура, кількість та ціна якого визначаються згідно накладних, рахункам - фактурам, які є невід"ємною частиною даного договору.
Відповідно п. 1.2. договору відповідач зобов"язується прийняти та оплатити товар.
Згідно п. 2.1. договору загальною сумою договору є сума всіх поставок, які здійснюються в рамках дії даного договору та підтверджена накладними, рахунками - фактурами, які є невід"ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 3.2. договору оплата здійснюється прямим банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах 100% оплати з відстрочкою платежу напротязі 30 календарних днів з моменту поставки товару відповідачу.
Відповідно до п. 3.3. договору позивач зобов"язаний у рахунку - фактурі вказати номер договору. За невиконання даної умови, позивачем оплата рахунка відповідачем може не проводитись, до уточнень позивачем номеру договору.
Згідно п. 4.1. договору поставка товару відповідачу здійснюється на умовах ЕХW (м. Харків). Строк поставки зазначається у рахунку.
На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 23462,44 грн., що підтверджується видатковою накладною №Ю - 023856 від 11.04.2013 року на суму 18900,55 грн. та видатковою накладною №Ю - 037815 від 31.05.2013 року на суму 4561,90 грн., в яких зазначена підстава договір № ДВ 2707 від 21.12.2012 року.
З боку відповідача товар був отриманий уповноваженими особами на підставі довіреностей: дов. № 2673 від 30.05.2013 року та дов. № 1719 від 11.04.2013 року.
За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов"язку оплатити поставлений позивачем товар, в строк, вказаний в п. 3.2. договору.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість в сумі 23462,44грн. (основна заборгованість), що й стало підставою для звернення позивача до суду.
Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов"язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № ДВ 2707 21.12.2012 року у розмірі 23462,44 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 282,08 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 282,08 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 1290,92 грн. пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 7.3. договору не своєчасну оплату поставленого товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє на період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 1290,92 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо її задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" (61038, м. Харків, вул. Батицького, 4, п/р 26000002331809 в АО "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 30428944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" (61001, м. Харків, пров. Микитинський, 24, п/р 26005300259826 у відділенні № 3700 Харківської дирекції ПАТ "БАНК ФОРУМ", МФО 322948, м. Київ, код ЄДРПОУ 31559190) 23462,44 грн. суму основної заборгованості, 1290,92 грн. пені, 282,08 грн. 3% річних та 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 21.11.2013 р.
Суддя Добреля Н.С.
922/4362/13