05 листопада 2013 р.Справа № 816/526/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бершова Г.Є.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г. Кудіної Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013р. по справі № 816/526/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки", звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.
Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" зареєстровано 31.08.2001 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 23550616 від 11.09.2001.
В період з 05.08.2011 по 18.08.2011 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Присадки" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011.
За результатами перевірки складено акт від 02.09.2011 № 6441/23-209/13932946, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 35 152,00 грн.; п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 64 942,00 грн. та встановлено завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 24 984,00 грн.; абз. "е" п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок за доходів фізичних осіб" в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на суму 748,56 грн.
За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 16.09.2011 № 0009242301/182 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 24 984,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 18 738,00 грн.; № 0009232301/2975 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 130 648,50 грн.; № 0034191702/2971 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на 935,91 грн. та № 0009222301/2974 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 43 940,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" оскаржило їх до ДПА у Полтавській області.
За результатами розгляду скарги позивача ДПА У Полтавській області винесено рішення від 30.11.2011 № 3526/10/25-016, яким податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів суб'єкта владних повноважень, покладених в основу спірного правового акту індивідуальної дії та відображених в акті перевірки суджень суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.
З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки та рішень органу податкової служби встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про безпідставне включення до складу валових витрат платника податку його витрат на придбання послуг за договорами з контрагентами, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до завищення валових витрат та, відповідно, завищення податкового кредиту по ПДВ та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентами.
Так, аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, колегія суддів відзначає, що спір склався з приводу формування валових витрат обігу та виробництва.
Отже, при вирішенні спору належить застосувати приписи п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.
Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржуване податкове відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує, що позивачем на підтвердження придбання товарів у ТОВ "Ер-Крі" та правомірності віднесення витрат по їх придбанню до податкового кредиту та валових витрат надав суду наступні документи: видаткові накладні № РН-0000008 від 20.09.2009, № РН-00032.2 від 27.02.2009, № РН-0000049 від 31.03.2009, № РН-0000079 від 23.04.2009, № РН-0000117 від 29.05.2009, № РН-000000056 від 08.04.2010, № РН-000000080 від 29.04.2010, № РН-000000081 від 29.04.2010; податкові накладні № 1.1 від 05.01.2009, № 32 від 17.02.2009, № 54 від 31.03.2009, № 76 від 23.04.2009, № 122 від 29.05.2009, № 68 від 08.04.2010, № 97 від 29.04.2010, № 99 від 29.04.2010; рахунки-фактури № СФ-0000038 від 17.02.2009, № СФ-0000067 від 31.09.2009, № СФ-0000098 від 23.04.2009, № СФ-0000108 від 29.04.2009, № СФ-000000050 від 12.03.2010, № СФ-000000081 від 29.04.2010, № СФ-000000080 від 29.04.2010.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція"(бухгалтерський чи економічний ефект).
Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.
Колегія суддів зазначає, що зазначені первинні документи, а саме: рахунків-фактури, податкові накладні та видаткові накладні не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які виписали рахунки-фактури, видали та отримали товар. Видаткові накладні та рахунки-фактури не містять повну інформацію про платника та одержувача, а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та адресу його місце знаходження. В податкових накладних містяться розбіжності в прізвищах осіб які їх склали, а саме податкові накладні № 1.1 від 05.01.2009, № 32 від 17.02.2009, № 122 від 29.05.2009, № 68 від 08.04.2010, № 97 від 29.04.2010 та № 99 від 29.04.2010 підписані ОСОБА_1, а податкові накладні № 54 від 31.03.2009 та № 76 від 23.04.2009 підписані ОСОБА_2
Крім того, на підтвердження здійснення оплати позивачем суду надано платіжне доручення та банківські виписки. Про те, вартість товару згідно видаткових накладних та податкових накладних становить 139 558,69 грн., згідно рахунків-фактури 133 168,98 грн., а згідно банківських виписок та платіжного доручення позивачем було перераховано на рахунок ТОВ "Ер-Крі" кошти в сумі 132 531,14 грн.
Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.
На підтвердження транспортування товари позивачем суду надано товарно-транспортні накладні від 08.04.2010 та 29.04.2010, доказів транспортування товарів придбаних у 2009 році суду не надано.
Разом з тим, позивачем до суду не надано доказів наявності у ТОВ "НВП "Присадки" власних чи орендованих транспортних засобів технічні характеристики яких дозволяли здійснити перевезення товарів зазначених у видаткових та податкових накладних виписаних ТОВ "Ер-Крі".
Крім того, у товарно-транспортній накладній від 08.04.2010 в розділі відомості про вантаж вказано зокрема проволока мідна ММ d 4, відвід d 57х3 ст. 20, засувки 30 С 41 нж Ду 80 Ру 16, які були придбані згідно накладних від 08.04.2010 № РН-000000056, РН-000000057 та РН-000000058, разом з тим накладних № Н-000000057 та РН-000000058 позивачем суду не надано.
З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, доцільність витрат, максимізацію доходів або мінімізацію витрат позивача у зв'язку з отриманням послуг та товару, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть підтверджувати право платника на їх формування.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.09.2011 № 0034191702/2971 колегія суддів зазначає.
Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 81. ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Згідно з абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Відповідно до абзаців "а" та "е" п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.
Так, в акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме несплатою товариством податку з доходів фізичних осіб з коштів сплачених ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." за користування послугами міжнародного роумінгу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження ведення товариством переговорів з метою укладання договорів чи укладання договорів з іноземними підприємства надано до суду копію угод про надання послуг стільникового мобільного зв'язку, копії рахунків-фактури та копії договорів укладених з іноземними контрагентами.
Дослідивши надані докази, колегія суддів зазначає, що наявність вищезазначених договорів з контрагентами не може свідчити про те, що телефоні дзвінки здійснювались у зв'язку з метою укладання договорів чи укладання договорів з іноземними підприємства.
Крім того, до суду не надано доказів того, що вказані телефоні номери, дзвінки з яких здійснювались працівниками підприємства позивача використовувались у власній господарській діяльності позивача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб.
Відповідних доказів, які б спростовували встановлені відповідачем порушення під час проведення перевірки, позивачем до суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі ознак існування таких порушень не виявлено.
За матеріалами справи судом не встановлено порушення відповідачем закону при винесенні спірних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013р. по справі № 816/526/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Бершов Г.Є.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.
Повний текст ухвали виготовлений 11.11.2013 р.