13 листопада 2013 р.Справа № 2036/2а-5439/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 27.07.2011р. по справі № 2036/2а-5439/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати провести донарахування та виплату допомоги на оздоровлення за 2010-2011 роки в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат по Україні, встановлених законодавством на момент стягнення та щорічної грошової допомоги до 9-го Травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 27.07.2011 року по справі № 2036/2-а-5439/11 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області щодо здійснення нарахування не в повному обсязі щорічної грошової допомоги та нарахуванню виплат на оздоровлення ОСОБА_1 за 2010-2011 роки.
Зобов'язано відповідача здійснити на користь позивача перерахунок виплат на оздоровлення за 2010 та 2011 роки у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат по Україні, встановлених законодавством у відповідні роки у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області здійснити на користь позивача перерахунок щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за 2010 та 2011 роки у відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 27.07.2011 року по справі № 2036/2-а-5439/11, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та припинити провадження по цій справі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією відповідного посвідчення та копією довідки огляду у МСЕК (а.с. 7, 8).
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за 2010 рік, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 3.7. Розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 30.07.2010 року було внесено зміни до КАС України, зокрема у ст.ст. 99, 100 зазначеного Кодексу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скорочення.
Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч. 2 ст. 99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03). Застосовуючи мотиви та висновок Європейського суду з прав людини, який наведений в рішенні від 28.03.2006 року по справі «Мельник проти України» до спірних правовідносин по вказаній справі, колегія суддів зазначає, що, виходячи з принципу юридичної визначеності, річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав встановлюється до позовів, які були подані до 30.01.2011 року, а до позовів, які подані після 30.01.2011 року - встановлюється шестимісячний строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Колегія суддів відзначає, що даною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 13.07.2011 року, а отже, враховуючи шестимісячний строк на звернення до суду, позивач пропустив строк звернення до суду з позовом за захистом своїх прав за 2010 рік, оскільки допомогу на оздоровлення та щорічну допомогу на оздоровлення позивач отримав у червні 2010 року, а щорічну грошову допомогу отримано позивачем в травні 2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
При цьому посилання позивача на те, що він дізнався про порушення своїх прав лише після відмови відповідача в перерахунку допомоги на оздоровлення, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки позивач отримував допомогу на оздоровлення кожний рік та відповідно був обізнаний у її розмірах.
Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в цій частині постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови в цій частині про залишення позовних вимог в цій частині без розгляду за 2010 рік.
Що стосується позовних вимог стосовно визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати провести донарахування та виплату допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат по Україні, встановлених законодавством на момент стягнення та щорічної грошової допомоги до 9-го Травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, колегія суддів зазначає наступне.
Задовольняючи позовні вимоги за вказаний проміжок часу, суд першої інстанції виходив з пріоритетності норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» над іншими нормативно-правовими актами України.
Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії інвалідам 2 групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначається мінімальний розмір заробітної плати.
Статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 941,00 грн., з 1 квітня - 960,00 грн., з 1 жовтня - 985,00 грн., з 1 грудня - 1 004,00 грн.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесені зміни, згідно яких одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі «Щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обов'язок виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам покладений на органи соціального захисту населення за місцем проживання громадян.
Колегія суддів зазначає, що після визнання неконституційним положення п.п. 11 п. 28 розд. II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не змінювалась та не зупинялась, а отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, в 2011 році застосуванню підлягає саме ст. 48 вказаного Закону, а не Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, № 562 від 12.07.2005 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат.
Щодо позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідам війни третьої групи встановлена щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». За змістом абз. 3 ст.1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальні допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижче прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для визначення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Колегія суддів дійшла висновку, що визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги. Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, визначеної в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до п.п. «б» п.п. 2 п. 20 розд. II Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у новій редакції: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі «Щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.п. «б» п.п. 2 п. 20 розд. II Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Колегія суддів зазначає, що після визнання неконституційним положення п.п. «б» п.п. 2 п. 20 розд. II Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не змінювалась та не зупинялась, а отже виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, в 2011 році застосуванню підлягає саме ст. 13 вказаного Закону, а не Постанова Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року.
Статтею 21 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» установлено в 2011 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750,00 грн., з 1 квітня - 764,00 грн., з 1 жовтня - 784,00 грн., з 1 грудня - 800,00 грн.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідач по справі в 2011 році повинен здійснити нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій з віком.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу в 2011 році допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня в розмірі восьми мінімальних пенсій з віком, виходячи з розміру пенсії за віком.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до необґрунтованого задоволення позовних вимог за 2010 рік.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині позовних вимог за 2010 рік підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині ухвали про залишення цієї частини позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 203, п. 3 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області - задовольнити частково.
Постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 27.07.2011 року по справі № 2036/2-а-5439/11 в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області здійснити на користь ОСОБА_1 перерахунок виплат на оздоровлення за 2010 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат по Україні, встановлених законодавством у відповідні роки у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених сум та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області здійснити на користь позивача перерахунок щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за 2010 рік у відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум - скасувати.
Прийняти в цій частині нову ухвалу, якою позовні вимоги в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області здійснити на користь ОСОБА_1 перерахунок виплат на оздоровлення за 2010 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат по Україні, встановлених законодавством у відповідні роки у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених сум та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області здійснити на користь позивача перерахунок щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за 2010 рік у відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 27.07.2011 року по справі № 2036/2-а-5439/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.
Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.