22 жовтня 2013 р.Справа № 820/3384/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бершова Г.Є.
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2013р. по справі № 820/3384/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотекс"
до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікотекс", звернувся до суду з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому з урахуванням змінених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 19.04.2013 року № 0000352223.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2013р. позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 19.04.2013 року № 0000352223.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Крім того, від представника відповідача до суду було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В ході апеляційного провадження виникла необхідність замінити відповідача по справі на Дергачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області .
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» створено як юридичну особу Дергачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області шляхом перетворення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби.
З матеріалів справи вбачається, що Дергачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 05.06.2013 р.
Таким чином, з 05.06.2013 року функції Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби виконує як правонаступник Дергачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області.
Відповідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за потрібне замінити відповідача по справі Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби на правонаступника - Дергачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що контролюючим органом, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Вікотекс" з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Інтако" за період травень 2012 року.
За результатами проведеної перевірки було складений Акт перевірки № 328/22-107/31236182 від 02.04.2013 року (а.с. 10-14). Відповідно до висновків Акту перевірки № 328/22-107/31236182 від 02.04.2013 р., відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем ст. 185, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ТОВ "Вікотекс" завищено податковий кредит за травень 2012 року в сумі 39480 грн.
На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000352223 від 19.04.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 110263,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 73513 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36756,50 грн. (а.с. 13).
Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується в зазначеній частині з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. Визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Вікотекс" та ТОВ "Інтако" було укладено договір поставки від 25.05.2012 року № 25/05-12. Предмет договору - постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність отримувача матеріали, а отримувач зобов'язаний прийняти та сплатити за товар на умовах договору. Загальна сума договору складає 1000000,00 грн.
На виконання умов Договору № 25/05-12 від25.05.2012 р. ТОВ "Інтако" було поставлено на адресу позивача товар, що підтверджується виписаними податковою та видатковою накладними (а.с. 38-39).
На підставі отриманої податкової накладної ТОВ "Вікотекс" сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту.
Оглянувши податкову накладну, виписану ТОВ "Інтако" для документального оформлення виконання умов договору поставки товару, колегія суддів не знаходить підстав для визнання її такою, що не відповідає вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.
За матеріалами справи, оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ "Інтако", що підтверджується платіжним дорученням. (а.с. 40).
Колегія суддів також зазначає, що придбаний позивачем у ТОВ "Інтако" товар, були переміщені від постачальника до позивача силами позивача, що підтверджується копією товарно-транспортної накладної від 29.05.2012 року № 29/05 та подорожнього листа вантажного автомобіля (а.с. 61, 114). Крім того, в матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують наявність у власності позивача зазначеного автомобіля.
Придбані матеріали були оприбутковані та здані на склад матеріально відповідальній особі Літке 29.05.2012 року. В подальшому відпущені та використані у виробництві в червні-вересні 2012 року.
З придбаних матеріалів було виготовлено стикові накладки для рейок Р50, Р65, склопластикові кришки та інше згідно калькуляцій №72, №73 від 05.06.2012 року, №82, №83 від 16.07.2012 року, №94 від 20.08.2012 року, №95, №96 від 26.08.2012 року, №97 від 28.08.2012 року, №108 від 18.09.2012 року, №111 від 27.09.2012 року.
В подальшому придбану продукцію було реалізовано іншим суб'єктам господарювання, а саме ТОВ "Шляхпостач КР", ТОВ ВКП "Укрдоркомплект" , ПАТ "Ревнеазот", ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод", ТОВ "Керчнський стрілочний завод", КП "Київський метрополітен". ПАТ "Київметробуд", та інші, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами та первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Колегія суддів також вважає за необхідне відзначити, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію контрагента позивача - ТОВ "Інтако" на момент здійснення господарських операцій судовим розглядом не встановлено, продавець був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно відсутності фактів реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача, колегія суддів зазначає, що положення ч.2 ст.8 КАС України, зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Таким чином, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"ТОВ "Вікотекс" та ТОВ "Інтако" є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак ТОВ "Вікотекс" та ТОВ "Інтако" є окремими платниками податку на додану вартість в розумінні норм Податкового кодексу України. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2013р. по справі № 820/3384/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Бершов Г.Є.
Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.