Справа № 265/8163/13-а
Провадження № 2-а/265/297/13
19 листопада 2013 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Козлова Д.О.,
при секретарі Скоробогатько Г. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДАІ ГУ МВС України в Донецькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування заявлених вимог вказував на те, що 22 жовтня 2013 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності представником відповідача на підставі складеної постанови за порушення п. 18.1 ПДР України за ст. 122 ч. 1 КУпАП до штрафу в розмірі 255 грн. в дохід держави. Вважає, що вказана постанова була винесена незаконно, оскільки він своєї провини не визнав, не були з'ясовані усі обставини справи та не надано доказів наявності вини в діях позивача, а саме: не був наданий пішохід, якого він начебто не пропустив, також у справі відсутні дані пішохода, немає свідків правопорушення. Він також запропонував працівнику ДАІ надати запис свого відеореєстратора, стверджуючи, що пішохід перебував на не проїжджої частини, а на тротуарі. Накладення на нього стягнення вважає безпідставним, тому просить суд скасувати оскаржувану ним постанову.
У судове засідання позивач з'явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що він рухався на 617 км. а/д Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, його було зупинено робітником ДАІ, який виявив, що він не мав дозвіл ДАІ на газове обладнання свого автомобіля. Робітник ДАІ сказав йому, що автомобіль необхідно доставити на штрафний майданчик, з цим він не погодився. Тоді робітник ДАІ запропонував скласти адміністративний протокол за те, що він нібито не надав переваги у русі пішоходу, який рухався по нерегульованому пішохідному переходу.
Представник відповідача, ІДПС взводу ДПС з ОСПМ РДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області Веремйов О.П., у судовому засіданні пояснив, що він виніс постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КпАП України на підставі порушення позивачем п. 18.1 ПДР України. Вважає винесену 22 жовтня 2013 року постанову обґрунтованою та законною. Вину позивача вважає доказаною.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Згідно постанови АА2 № 332699 від 22 жовтня 2013 року, яка винесена ІДПС взводу ДПС з ОСПМ РДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, Веремйовим О.П., вказано, що 22 жовтня 2013 року о 00 год. 55 хв. на 617 км. + 200 м. а/д Одеса-Новоазовськ, ОСОБА_1 керував авто НОМЕР_1, не надав переваги у русі пішоходам, які рухались по нерегульованому пішохідному переходу, чим порушив вимоги п. 18.1 ПДР України, та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. в дохід держави.
На підтвердження вини позивача до вказаної постанови додається протокол про виявлене правопорушення, за яким працівником ДАІ так само викладені обставини виявленого ним правопорушення. При цьому в протоколі позивач свою провину визнав повністю, зазначив, що дійсно не пропустив пішохода, який рухався по нерегульованому пішохідному переходу, порушив не навмисне.
Хоча, обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що запропонував переглянути представникам ДАІ відеозапис з його відеореєстратора, однак до судового засідання цей запис надано не було. Напроти позивач зазначав у судовому засіданні, що відео спостереження на його автомобілі не велося в той день.
Ст. 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати усі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ст. 11 КАСУ розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 18.1.Правил дорожнього руху України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
На підставі ст. 122 ч. 1 КпАП України до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України притягаються водії транспортних засобів за ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах
З урахуванням згаданого суд вважає, що постанова про накладення на ОСОБА_1. адміністративного стягнення на підставі порушення ним ст. 122 ч. 1 КУпАП була ухвалена працівниками ДАІ відповідно до діючого законодавства, бо в судовому засіданні було надано докази щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КпАП України, оскільки позивач порушив п. 18.1 ПДР України, що він беззаперечно визнавав у складеному протоколі про виявлене правопорушення.
Суд також зауважує, що при винесенні постанови про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 працівником ДАІ було враховано як обставини вчиненого правопорушення, так й данні винної особи, на підставі чого було визначено позивачу мінімальне адміністративне стягнення за порушення ст. 122 ч. 1 КУпАП, тому суд вважає, що посилання ОСОБА_1 в частині накладення завеликого стягнення на нього, не ґрунтуються на законі.
Згідно із цим, а також оскільки обставини, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
На підставі ст. ст. 122, 247, 251, 252, 254, 256, 258, 287, 288, 289 КУпАП, Правил дорожнього руху України, керуючись ст. ст. 8-11, 17, 18, 71, 86, 94, 159-167, 171-2 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ВДАІ ГУ МВС України в Донецькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 22 жовтня 2013 року серія АА2 № 332699 за ст. 122 ч. 1 КУпАП - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя