Справа № 743/1789/13-ц
Провадження № 2/743/339/13
21 листопада 2013 року
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-суддіСташківа В.Б.,
при секретаріНерус Н.І.,
за участюпозивачки ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду справу
за позовом ОСОБА_3
доОСОБА_4
прозбільшення розміру аліментів,
ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_4, в якому, на підставі ст. 180, ст. 192 СК України, просить збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача з 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.06.2013 року і до досягнення дитиною повноліття на ? частину всіх видів заробітку щомісячно на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. Вказала, що 6 червня 2013 року судовим наказом Ріпкинського районного суду Чернігівської області було стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.06.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказала, що їй стало відомо, що відповідач працює і отримує заробітну плату та може надавати допомогу.
ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі та просила його задовольнити. Вказала, що їй в момент подачі заяви до суду про видачу судового наказу про стягнення аліментів було відомо про те, що відповідач працює. Вказує, що вона звернувшись в канцелярію суду, отримала інформацію про розміщення на інформаційному стенді відповідних заяв та помилково написала та подала до суду не позовну заяву про стягнення аліментів в частці від доходу, а заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В судовому засіданні ОСОБА_4 позовні вимоги про збільшення аліментів в частці визнав в повному обсязі, проте не визнав підстави позову, а саме те, що позивачці не було відомо про його роботу на ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» та розмір заробітної плати, який не є стабільним та залежить від багатьох факторів, які не залежать від нього.
Вислухавши пояснення позивачки, відповідача, дослідивши матеріали даної справи та матеріали справи № 743/908/13-ц за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони з 20.11.2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. В судовому порядку шлюб розірваний 17 червня 2013 року.
Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей.
З матеріалів справи № 743/908/13-ц за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів, вбачається, що судовим наказом Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 6 червня 2013 року стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.06.2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_3, позовні вимоги фактично зводяться до зміни способу стягуваних аліментів на дитину шляхом їх визначення у частці від доходу, а саме: у розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, замість визначених судовим наказом Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 6 червня 2013 року і стягуваних аліментів у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.06.2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначені ст. 181 СК України.
Поняття "способи стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів)" та "розмір аліментів" не є тотожними.
Частиною 3 ст. 181 СК України визначено два способи стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів): у частці від доходу батька/матері/ і /або/ в твердій грошовій сумі.
Виключення з цього правила є п.4 ч.1 ст.96 ЦПК України, який передбачає, що в наказному провадженні, судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров?я когось з них.
За правовим аналізом даних норм, можна зробити висновок, що законом передбачено право одержувача аліментів, при наявності певних підстав, вимагати збільшити саме розмір аліментів, та не передбачено права стягувача аліментів вимагати змінити спосіб стягнення аліментів за судовим наказом у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на стягнення аліментів у частці.
Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували зміну матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін і які б давали підстави на даний час вирішити питання щодо збільшення розміру аліментів, в тому числі щодо того, що відповідач постійно працює та приховує свій офіційний доход, позивачка всупереч ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надала.
Навпаки з документів наданих ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» вбачається, що як на день звернення з заявою про видачу судового наказу (4 червня 2013 р.), так і на даний час ОСОБА_4 працював на одній посаді помічника механіка з суміщенням посади слюсаря-ремонтника та розмір його заробітку не зменшився та в не значній мірі збільшився, але заробіток є сезонним.
Помилка в оформленні вимог про стягнення аліментів у вигляді заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а не у вигляді позовної заяви про стягнення аліментів в частці від доходу не є підставою для збільшення розміру аліментів.
Враховуючи наведене, те, що позивачкою, всупереч ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не доведені ті обставини на які вона посилається на обґрунтування позовних вимог про збільшення аліментів, а саме те, що їй стало відомо, що відповідач працює та отримує заробітну плату, що спростовано в судовому засіданні, суд знаходить, що відсутні підстави для задоволення позову та збільшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 з 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на ? частину всіх видів заробітку щомісячно.
Оскільки визнання відповідачем ОСОБА_4 позову суперечить закону, ним не в повному обсязі визнаються підстави позову, тому суд не приймає визнання відповідачем позову, в силу ч. 4 ст. 174 ЦПК України.
Керуючись, ст.ст. 10, 57, 60, 174, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, ст. 180, 181, 191 СК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги - особами, які брали участь, і були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення, або протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення - особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення.
Головуючий В.Б.Сташків