Справа № 734/1645/13-ц Провадження № 22-ц/795/2521/2013 Головуючий у I інстанції -Анахін А. М. Доповідач - Онищенко О. І.
Категорія -цивільна
20 листопада 2013 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОнищенко О.І.,
суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М.,
при секретарі:Руденко О.М.,
за участю:позивача ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_9, відповідача ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ спільно нажитого майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2013 року, яким в задоволенні позовних вимог щодо поділу майна подружжя відмовлено , скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а саме стягнення на її користь 25000 гривень частки від продажу автомобіля марки ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 .
Доводами апеляційної скарги є посилання на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Апелянт також вказує, що судом не врахованого того факту, що відповідач всупереч положенням ст. 65 СК України продав їх спільний автомобіль за відсутності її згоди за оплатним правочином, таким чином порушивши її право на володіння і розпорядження спільним майном подружжя. Кошти від продажу автомобіля використав на свій розсуд та проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї та не на її потреби.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем та відповідачем не наведено обставин та не надано достовірних доказів, які б свідчили про наявність достатніх підстав вважати, що спірний автомобіль було продано без згоди ОСОБА_8 і про те, що кошти були використані не в інтересах сім'ї, як не надано доказів, щодо вартості автомобіля для збільшення її частки у спільному майні подружжя під час його розподілу.
З висновком районного суду про відмову в задоволенні основного та зустрічного позову погоджується апеляційний суд.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.06.1999 року по 24.02.2012 рік.( а.с.7)
Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_10, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і яка на даний час проживає з матір'ю. ( а.с.9)
За час шлюбу , сторонами по справі був придбаний автомобіль ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1, який згідно повідомлення Козелецького ВРЕВ від 10.09.2013 року був зареєстрований за ОСОБА_7 на підставі акту-прийому-передачі ( кредит „Приват-Банк") від 17.05.2007 року та знятий з обліку для реалізації 07.07.2011 року ( а.с.122-123).
Відповідно до вимог ст. 60 СК України та 368 ЦК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Під час шлюбу, а саме 07.07.2011 року - за пів року до його розірвання, автомобіль був знятий з реєстрації ОСОБА_7 з метою продажу.
При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснив, що до складу майна, яке підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Рівність прав кожного з подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності передбачено ч.1 ст.63 та ч.1 ст.65 СК України.
Відповідно до положень ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази мають бути належними та допустимими, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Клопотання про витребування доказів у порядку передбаченому ст.137 ЦПК України до суду, як першої так і апеляційної інстанції заявлено не було.
Суду не надано жодного доказу про те, коли саме, кому та за яку суму був проданий спільний автомобіль, хто виступав продавцем та хто отримував кошти, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ч. 3,4 ст. 212 ЦПК України , щодо належності, допустимості та достовірності доказів не знайшли свого підтвердження .
Враховуючи, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін, норми матеріального права, що їх регулюють, а встановлені судом факти ґрунтуються на належних та допустимих доказах, наданих сторонами та оцінених відповідно до правил ст. 212 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення та скасування рішення .
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: