Справа № 124/8816/13-ц
07.11.2013 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим, у складі:
Головуючого судді - Деменка С.В.,
при секретарі - Штін Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві власності - на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.04.2013 року належить 9/20 частки домоволодіння АДРЕСА_1. Відповідачці ОСОБА_2 на праві власності - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.04.2013 року належить 1/20 частки зазначеного домоволодіння. Частка відповідачки є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння не можливо. Тому, на підставі ст.365 ЦК України, позивач просить припинити право відповідачки на частку у спільному майні.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов, просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник за довіреністю - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності - на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.04.2013 року належить 9/20 частки домоволодіння АДРЕСА_1. Відповідачці ОСОБА_2 на праві власності - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.04.2013 року належить 1/20 частки зазначеного домоволодіння. Таким чином, сторони по справі є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1.
Стаття 321 ЦК України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Як зазначила в судовому засіданні ОСОБА_2, вона не заперечує проти припинення її права на частку в спільному майні, оскільки це не завдасть істотної шкоди її правам та інтересам. Однак заперечувала проти суми грошової компенсації, вважала її частку в кв.м. більшою, ніж зазначив позивач.
В судовому засіданні позивач, незважаючи на відповідні роз'яснення суду, заперечував проти проведення по справі судової будівельно-технічної експертизи та наполягав на виплаті грошової компенсації за частку відповідно до вартості спадкового майна, зазначеної нотаріусом в свідоцтві про право на спадщину за заповітом.
На підставі наведеного, з урахуванням зазначених заперечень відповідачки, суд позбавлений можливості визначити дійсний розмір частки ОСОБА_2 в кв. м. (тобто, чи є вона незначною та чи не може бути виділена в натурі), а також ринкову вартість даної частки.
За таких обставин, правові підстави для припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні, відсутні.
Згідно до ст.365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Проте, навіть висловивши намір сплатити відповідачці вартість частки за її балансовою вартістю, на депозит суду позивачем не була внесена відповідна сума грошової компенсації. Що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Також з урахуванням фактичних обставин справи, вимога позивача про визнання за ним права власності на домоволодіння в цілому, є безпідставною.
Таким чином, суд приходить до висновку, про те що в задоволенні позову слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.319, 321, 356, 365 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності - відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: С. В. Деменок