Справа № 456/3526/13-ц
Провадження № 2/456/1500/2013
іменем України
"15" листопада 2013 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Саса С. С.
при секретарі Карпин О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування частини квартири та визнання права власності на 1/3 частину квартири в порядку спадкування за законом,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом та просить визнати недійсним договір дарування частини квартири укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченого 29.06.2004 року державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори серії ВВВ №668825, зареєстрованого в реєстрі за №1-3058 та визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири, розташовану в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Стрий помер його батько ОСОБА_3 За життя в 1970 роках батько розлучився із матір'ю позивача та створив нову сім'ю з ОСОБА_5. Дітей у другому шлюбі у батька не було. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. В 1977 році позивач виїхав на постійне проживання до Росії, став громадянином Росії, де проживає по сьогоднішній час. З того часу на Україну він не приїжджав із-за віддаленості проживання, поганого стану здоров'я та матеріальних труднощів. З батьком спілкувався лише по телефону. В 2006 році зв'язок між позивачем та батьком перервався. Про смерть батька йому ніхто не повідомляв. В травні 2013 року зміг приїхати на Україну і лише тоді дізнався, що батько помер ще в 2006 році. В червні 2013 року позивач дізнався, що батько за життя подарував належну йому 1/3 частину квартири в користь відповідача ОСОБА_4. Вважає, що даний договір повинен бути визнаний недійсним, оскільки до самої смерті батько не повідомляв йому, що відчужив свою частку в квартирі, а запевняв, що залишить приватизовану квартиру позивачу, відповідач не був родичем батька та підпис батька на договорі не відповідає фактичному підпису батька. Вважає, що частина квартири, що належала батьку, повинна перейти позивачу у власність як спадкоємцю першої черги за законом.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини. Однак при огляді в судовому засіданні оригіналу договору дарування від 29.06.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., ОСОБА_1 зазначив, що підпис батька на договорі відповідає фактичному підпису батька. Просять позов задоволити.
Представники відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_9, ОСОБА_10 позов заперечили та пояснили, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, його дружині ОСОБА_5 та відповідачу ОСОБА_2. За життя ОСОБА_5 належну їй частку квартири заповіла своєму внукові, відповідачу по справі ОСОБА_4, який після її смерті прийняв спадщину. ОСОБА_3 належну йому 1/3 частину квартири 29.06.2004 року подарував відповідачу. ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав разом із сім'єю відповідача. Сім'я відповідача доглядала за ним, оскільки останні роки він постійно хворів, останні місяці стан його був дуже важкий, займалися його похованням. Позивач ОСОБА_1 після того, як виїхав в Росію, ніколи не приїжджав до батька, не цікавився його життям та здоров'ям. ОСОБА_3 вважав відповідача як рідного внука, а тому подарував належну йому частину квартири відповідачу. Крім того, позивач ОСОБА_1 знав про смерть свого батька, однак на похорон не приїхав. Вважають позов безпідставним та просять відмовити в позові.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, суд вважає, що в позові слід відмовити.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, його дружині ОСОБА_5 та відповідачу ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 10.06.1994 року, виданого Стрийською районною і м. Стрий державною адміністрацією.
Згідно заповіту від 14.05.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського міського і районного нотаріального округу ОСОБА_11, ОСОБА_5 належну їй 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2, відповідачу по справі.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.07.2000 року, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., спадкоємцем майна ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_2. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.
Згідно договору дарування частини квартири від 29.06.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., ОСОБА_3 подарував належну йому 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_2.
Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснили, що позивач ОСОБА_1 в 1977 році виїхав на постійне проживання до Росії. Позивач з 1991 року припинив дзвонити до батька ОСОБА_3, не цікавився його життям та здоров'ям, не приїхав на похорон. ОСОБА_3 завжди говорив, що ні син, позивач по справі, ні дочка не хочуть його знати. ОСОБА_3 проживав разом із сім'єю відповідача ОСОБА_2 до дня смерті. Сім'я відповідача доглядала за ОСОБА_3, оскільки в останні роки він постійно хворів, займалися його похованням. Про смерть ОСОБА_3 повідомили його першу дружину ОСОБА_16, яка сказала, що вона та її син ОСОБА_1, позивач по справі, знають про смерть ОСОБА_3 Однак ні вона, ні її дочка, ні син ОСОБА_1 на похорон не приїхали.
На підставі зібраних доказів судом встановлено, що договір дарування частини квартири від 29.06.2004 року, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., укладений відповідно до вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що припущення позивача про те, що волевиявлення батька ОСОБА_3 не було вільним та не відповідало його внутрішній волі нічим не обгрунтовано, позивач не представив суду жодних доказів про те, що договір дарування частини квартири від 29.06.2004 року був укладений з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, а тому суд вважає необхідним відмовити в позові за безпідставністю позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 203, 717 ЦК України, суд -
вирішив:
Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування частини квартири та визнання права власності на 1/3 частину квартири в порядку спадкування за законом.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Сас С.С.