11 травня 2010 р. Справа № 1869/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 04 листопада 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати дії відповідача по відмові у виплаті йому одноразової грошової допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними, стягнути недоотримані суми допомоги за 2009 рік та компенсації на його користь.
Оскаржуваною постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 04 листопада 2009 року в даній справі позов було задоволено, визнано дії відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом 2-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 284,40 грн., щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 120 грн. -протиправними та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 одноразову компенсацію учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом 2-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічну допомогу на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС за 2009 рік, в порядку, встановленому ст. 48 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інвалідам 2-ї групи, виплачується в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, а також інвалідам 2-ї групи, інвалідність яких пов'язана з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, вимоги позивача, в цій частині є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право позивача, оскільки йому такі виплати проведено у меншому розмірі ніж передбачено Законом.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову повністю.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що відповідач виплачуючи позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, як і одноразову компенсацію, як інваліду 2-ї групи, інвалідність якого пов'язана з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 2009 році у розмірах, визначених чинним на час проведення таких виплат законодавством, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та згідно Постави Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, діяв правомірно.
Сторони та їх представники в судове засідання не явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він, є інвалідом 2-ї групи інвалідність, якого пов'язана з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, а так само одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом 2-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
Судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що зі змісту вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»не вбачається будь-яких обмежень, щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому судом першої інстанції правильно зазначено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на яку покликається відповідач, суперечить вимогам спеціальних законів, тому слід в даних правовідносинах застосовувати, саме такі, з огляду на пріоритетність Законів над підзаконними нормативно-правовими актами.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою такий був до поповнений 05.10.2006 року, дія положень Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
На думку колегії суддів, зазначені висновки суду першої інстанції є правильними та належним чином обґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області, як суб'єкт владних повноважень, виплачуючи позивачу суму одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, як інваліду 2-ї групи, інвалідність якого повязана з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі меншому, ніж це передбачено ч.1, абз. 1 ч. 4 ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», діяло не на підставах, що передбачені Конституцією і чинними законами України, тобто протиправно, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Колегія суддів, з огляду на зазначене вище вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, за повного з'ясування обставин справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для її скасування.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області -залишити без задоволення, а постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 04 листопада 2009 року в справі № 2-а-1968/09 -без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення. Ухвала може бути оскаржена згідно Закону України № 1691-VI від 18.02.2010 року безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства протягом двох місяців з часу набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
В.М.Каралюс
Ухвала в повному обсязі складена 14.05.2010 року.