Справа № 295/11891/13-ц
2/295/3102/13
31.10.2013 р. Іменем України м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі
судді Корицької В.О.,
при секретарі Зоренко Т.О.,
з участю: позивача ОСОБА_1,
та представника відповідача Турбовець А.В. (довіреність від 15.05.2013 р.) /а.с. 31/,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1,
10031, АДРЕСА_1,
до Житомирського державного технологічного університету,
10005, м. Житомир, вул. Черняхівського, буд. 103,
про стягнення із відповідача сум, належних при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, шляхом стягнення коштів у сумі 1000 грн., -
Враховуючи уточнені позовні вимоги, викладені у судовому засіданні 31.10.2013 р., ОСОБА_1 просить стягнути із Житомирського державного технологічного університету заборгованість із заробітної плати у сумі 3824,19 грн., середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати станом на 31.10.2013 р. в сумі 5931 грн. 42 коп. та 1000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при звільнені позивачу не виплатили заборгованість по заробітній платі в сумі 3824 грн. 19 коп.
Крім того, позивач зазначає, що згідно норм статті 117 КЗпП України має право на середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати станом на 31.10.2013 р. у сумі 5931 грн. 42 коп., а саме за 86 робочих днів.
У судовому засіданні ОСОБА_1 уточнені вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнала частково, а саме у частині виплати заробітної плати у сумі 3824,19 грн. та середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати у сумі 5931,42 грн. У задоволенні вимог в частині стягнення моральної шкоди просила відмовити. /а.с. 32-33/
Вислухавши позивача і представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням меж заявлених позовних вимог керуючись законом, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно положень частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається із копії витягу з наказу № 28 від 26.06.2013 р. та копії трудової книжки ОСОБА_1, остання 01.07.2013 р. звільнена із займаної посади у зв'язку із скороченням штату (п. 1 ст. 40 КЗпП України). /а.с. 5, 9/
Відповідно до копії довідки № 73 санаторію - профілакторію ЖДТУ від 01.07.2013 р. заборгованість із заробітної плати перед позивачем за травень-липень 2013 року становить 3824 грн. 19 коп. /а.с. 10/
Згідно положень статті 116, ч. 1 статті 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою таких сум.
У разі спору щодо розміру сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Розрахунок середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження здійснюється згідно із Постановою за № 100 Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (із змінами та доповненнями).
У даному випадку відповідно до абзацу третього пункту другого згаданого вище Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Таким чином, середня заробітна плата обчислюється виходячи з посадового (місячного) окладу з урахуванням вимог пункту восьмого вищезазначеного Порядку.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат та допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог чинного законодавства.
Отже, враховуючи, що згідно наказу під № 15 від 18.02.2013 р. робочі рахувалися як дні простою, а працівника у подальшому звільнено у липні ц.р., то середньоденний заробіток становить 68 грн. 97 коп. (1276 грн. (посадовий (місячний) оклад) х 2 : (18 робочих днів за червень ц.р. + 19 робочих днів за травень ц.р.).
Представник відповідача погодилась у судовому засіданні із тим, що середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, зокрема за 86 робочих днів, станом на 31.10.2013 р. становить 5931 грн. 42 коп.
Згідно норм частини першої статті 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Крім того, згідно рішення № 4-рп/2012 Конституційного Суду України від 22.02.2012 р. у справі № 1-5/2012 положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього ж Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що уточнені вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення заробітної плати у сумі 3824,19 грн. та середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати у сумі 5931,42 грн. є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Що стосується заявлених позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, то їх належить задовольнити частково, виходячи із наступного.
У відповідності до положень статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем працівнику моральної шкоди проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно вимог пункту тринадцятого Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган, незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як зазначає позивач його моральна шкода виражена у моральних стражданнях, переживаннях таких як постійна занепокоєність, нервозність і роздратованість. Не проведення з ним належних розрахунків змусило відтермінувати сплату комунальних та інших платежів.
Суд, проаналізувавши наявні докази у матеріалах справи, вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, проте частково у сумі 100 грн.
При цьому, відповідно до норм статті 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
Крім того, задовольняючи позов, відповідно до вимог статті 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 229,40 грн. на користь держави.
Керуючись статтями 88, 174, 209, 212-215, 222, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із Житомирського державного технологічного університету (ідентиф. код 05407870, адреса місцезнаходження: місто Житомир, вулиця Черняхівського, буд. 103) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентиф. № НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1) заборгованість із заробітної плати у сумі 3824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 19 коп., середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати станом на 31.10.2013 р. у сумі 5931 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн. 42 коп. за вирахуванням всіх податків і зборів, а також 100 (сто) грн. моральної шкоди.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути із Житомирського державного технологічного університету (ідентиф. код 05407870) на користь держави судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.
У решті заявлених позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів із дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.О. Корицька
Повний текст рішення виготовлено 05.11.2013 р.