04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" листопада 2013 р. Справа№ 925/1369/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Ропій Л.М.
Рябухи В.І.
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Бордунос Л.І. - пред. за дов. б/н від 04.11.2013.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Соснівська служба утримання будинків" Черкаської міської ради
на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2013 року
у справі № 925/1369/13 (суддя - Спаських Н.М.)
за позовом Комунального підприємства "Соснівська служба утримання будинків" Черкаської міської ради
до Приватного підприємства "Промелектробуд-2000"
про розірвання договору
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.09.2013 у позові відмовлено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю, та прийняти нове, яким позов задовольнити, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Скаржник зазначає, що докази факту проведення робіт з поточного ремонту відсутні як у позивача, так і відповідача, а акти виконаних робіт стосуються лише технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж та електрообладнання. Також, на думку скаржника, факт звернення відповідача до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Черкаській області з питань неналежного утримання внутрішньо будинкових електричних мереж, підтверджує факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №145 від 01.04.2010 щодо технічного обслуговування та поточного ремонту будинків.
Крім того, скаржник зазначає, що суд безпідставно відмовив останньому у задоволенні клопотання про призначення судової оціночної, електротехнічної експертизи, оскільки проведення такої експертизи встановило б відповідність вартості та об'єму фактично виконаних робіт умовам Договору. Також, скаржник наголошує на зниженні якості послуг, що надаються відповідачем через невідповідність нормативній кількості електромонтерів з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових електричних мереж Типовим нормам часу та нормам обслуговування для робітників і виробничого персоналу, зайнятих утриманням для житлового фонду, затверджених Наказом Державного комітету України ЖКГ від 04.08.1997 №59.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач звертає увагу на те, що висновки, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи, а судом прийнято обґрунтоване рішення. Позивач не надав доказів того, що внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, використання внутрішньобудинкових електричних мереж Замовника є неможливим, а, отже, не довів своє право на розірвання Договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Ухвалою суду від 16.10.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено справу до розгляду на 06.11.2013 та зобов'язано скаржника надати суду, на підтвердження зарахування до Державного бюджету України суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, Довідку Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві.
В судове засідання 06.11.2013 представник відповідача з'явився, представник позивача не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 16.10.2013 не виконав.
Ухвалою суду від 06.11.2013 розгляд справи відкладено на 13.11.2013 року.
12.11.2013 на виконання вимог ухвали суду від 16.10.2013 від позивача надійшла довідка Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві №2711/13 від 05.11.2013 про підтвердження зарахування надходжень від сплати судового збору.
У судове засідання 13.11.2013 представник відповідача з'явився, представник позивача не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача про розірвання Договору №145 від 01.04.2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання послуг поточного ремонту в житлових будинках.
У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що свої зобов'язання за вказаним Договором виконував належним чином, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом здачі-прийняття робіт.
Відповідач звертає увагу на те, що пошкодження ізоляції проводів виникають у зв'язку із пошкодженням їх мешканцями, працівниками інтернетпровайдерів, іншими субпідрядними організаціями. Крім того, не надходило звернень від позивача та від мешканців будинків стосовно поточного ремонту струмопровідних частин житлових будинків.
Відповідач також зазначає, що майже в 100% житлового фонду термін експлуатації внутрішньобудинкової магістралі, увідно-розподільчих пристроїв та поверхових розподільчих щитків перевищує в два, три рази терміну встановленого законодавством, в зв'язку з чим необхідно проведення капітальних ремонтів.
Крім того, пунктом 5.5 ПТЕЕС визначено, що графіки ремонтів, технічного обслуговування і їх обсяги визначаються щорічними планами, які підписуються особою, відповідальною за електрогосподарство та затверджуються керівниками споживача.Зазначені графіки можуть складатися на основі проведеного діагностування технічного стану електроустановок.
Отже, враховуючи вимоги п.1.3.1 ПБЕЕЛ, а також пункту 5.5 ПТЕЕС саме на позивача покладається обов'язок затверджувати графіки ремонтів, в т.ч. поточних, електроустановок та надавати їх відповідачеві. Як стверджує відповідач, позивач дані графіки відповідачеві не надавав.
Відповідач повністю заперечує проти тверджень позивача щодо істотного порушення відповідачем умов договору, посилаючись на п.4.1.3 спірного договору, відповідно до умов якого недоліки виконання робіт є істотними, якщо вони повністю унеможливлюють використання внітрішньобудинкових мереж житлового фонду замовника, а позивач, в свою чергу, не підтверджує належними доказами унеможливлення використання мереж житлового фонду.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2010 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) укладено Договір №145 про надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових електричних мереж, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався протягом визначеного в договорі строку надавати позивачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових електричних мереж та електрообладнання (далі - внутрішньобудинкові мережі), а також з ліквідації аварій у внутрішньобудинкових електричних мережах житлових будинків, що знаходяться на балансі чи обслуговуванні Замовника (далі - житлові будинки).
Відповідно до пп. 1.2 Договору перелік житлових будинків міститься у додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору.
Підпунктом 1.3 Договору передбачено, що позивач передає на технічне обслуговування та поточний ремонт, а відповідач приймає внутрішньобудинкові мережі житлових будинків позивача, від межі розподілу електромереж до електролічильника споживача для забезпечення їх належного функціонування згідно відповідних норм та правил, на підставі акту приймання-передачі, підписаного Сторонами. Після підписання акту приймання-передачі відповідальність за належне технічне обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових мереж несе відповідач.
Відповідно до пп. 1.4 Договору, технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж здійснюється відповідачем згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005 р., Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10.08.2004 р., Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009, ПУЕ, ПТЕЕС.
Як передбачено пп. 1.6 Договору, позивач зобов'язується повідомляти диспетчерську службу відповідача про вихід із ладу обладнання внутрішньобудинкових електромереж та про аварійні ситуації шляхом переадресації викликів та заявок у відповідності до інструкції з оперативних відносин.
Згідно з пп. 1.7 Договору відповідач приймає об'єкт на технічне обслуговування за актом, після підписання цього договору та за умови передачі позивачем технічної і виконавчої документації, вказаної у акті. В акті зазначається стан мереж на момент їх прийняття.
Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір укладається на 5 (п'ять) років і набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на той самий строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна з сторін не попередила про розірвання договору.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору, не виконував свої зобов'язання щодо здійснення поточного ремонту внутрішньобудинкових електричних мереж, що підтверджується актами виконаних робіт, у яких відсутня вказівка на проведення поточних ремонтів та виявлені факти неналежного стану проводки та електрообладнання у будинках.
02.08.2013 позивач звернувся до відповідача з Листом за вих..№977 про дострокове розірвання Договору у зв'язку з невиконанням останнім його умов, однак, відповідач, листом № 152/08 від 06.08.2013 у достроковому розірванні Договору відмовив.
Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Укладений між сторонами Договір № 145 від 01.04.2010 про надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових електричних мереж за своєю правовою природою є договором підряду, згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У підтвердження порушення умов Договору відповідачем, позивач надав складені ним у липні та у вересні 2013 року акти перевірки виконання технічного обслуговування електромереж (а.с. 22-33 т. 1), в яких зазначено, що технічне обслуговування у будинках не проводилось. Акти підписані лише представниками позивача, на яких відсутні підписи мешканців будинку.
Однак, на вказаних актах містяться письмові зауваження (заперечення) відповідача на висновки комісії позивача щодо не проведення відповідачем технічного обслуговування будинків, а саме, відповідач вказує на необхідність проведенням капітального ремонту електромереж у будинках, які експлуатуються вже по два, три терміни корисної експлуатації (терміни встановлені законодавством).
Разом з тим, у матеріалах справи (як приклад) містяться акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000081 за червень 2013 року на суму 129 111,33 грн. та № ОУ-0000098 за червень 2013 року на сум у 5 508,48 грн. за виконані відповідачем роботи з оперативно-технічного обслуговування згідно договору №145 від 01.04.2010 за підписами повноважних представників сторін, скріплені печатками підприємств та затверджені директорами сторін, в яких зазначено про те, що сторони претензій одна до одної не мають, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 145 від 01.04.2010 (а.с. 15, 94, т. 1).
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що вказані акти стосується лише технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж, а докази проведення поточного ремонту у сторін відсутні, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне:
Підпунктом 4.4.1 Договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових мереж згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10.08.2004, Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009, ПУЕ, ПТЕЕС - в терміни, передбачені узгодженими із позивачем графіками (Додаток 2).
Відповідно до пп. 5.5 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики від 25.07.2006 №258, у споживача повинна діяти система технічного обслуговування та ремонту устаткування електрогосподарства, спрямована на забезпечення надійної і безпечної його роботи.
Графіки ремонтів, технічного обслуговування і їх обсяги визначаються щорічними планами, які підписуються особою, відповідальною за електрогосподарство, та затверджуються керівником споживача.
Так, Додатком № 2 до спірного Договору, який підписаний повноважними представниками сторін, скріплений печатками підприємств, погоджений з керівником відповідача В.С.Халай та затверджений директором позивача А.І.Титаренко, сторони узгодили Графік технічного обслуговування електромереж (що знаходяться у відданні позивача), яким погодили терміни виконання технічного обслуговування кожного із перелічених у ньому будинків на 2013 рік.
Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що Графіки планово-попереджувальних робіт електрообладнання на 2013 рік, до яких входить і поточний ремонт електромереж будинків, є односторонніми - розроблені головним енергетиком позивача Г.І.Придибайло, затверджені лише директором позивача та до відома відповідача не доведені.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач звертався до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Черкаській області з питань неналежного утримання внутрішньобудинкових електричних мереж та вказував на факти не проведення капітального ремонту мереж у будинках, що є обов'язком позивача.
Як вбачається з листа Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Черкаській області від 20.09.2013 за вих.№ 13/571 на адресу відповідача (а.с.122, т.1.), в результаті огляду виконання ПП «Промелектробуд-2000» технічного обслуговування електрогосподарств КП «Соснівська СУБ» в будинках за адресами: м.Черкаси, вул.Котовського ,43,45,93,93/1 та Вернигори,213 встановлено, що підприємством ПП «Промелектробуд-2000» виконується технічне обслуговування за даними адресами. Також було встановлено, що більша частина електрообладнання в оглянутих будинках вже відпрацювала орієнтовну тривалість своєї ефективної експлуатації та потребує капітального ремонту.
Таким чином, звернення відповідача до Державної інспекції з енергетичного нагляду не може бути підтвердженням неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо технічного обслуговування та поточного ремонту будинків.
Щодо клопотання позивача про призначення судової оціночної електротехнічної експертизи, у якому йому відмовив суд першої інстанції, то колегія суддів зазначає наступне:
На думку скаржника, призначення даної судової експертизи вирішило б питання стосовно відповідності вартості та об'єму фактично виконаних робіт умовам договору та встановило б вартість завданої позивачу матеріальної шкоди.
Однак, предметом даного спору є розірвання договору у зв'язку з істотними порушеннями його умов. Отже, питання щодо встановлення розміру завданої матеріальної шкоди не відносяться до предмету доказування при розгляді даного спору.
Крім того, встановлення відповідності вартості та об'єму фактично виконаних робіт умовам договору не може свідчити про істотне порушення умов Договору відповідачем, адже підпунктом 4.1.3 сторони передбачили, що Замовник ( позивач) має право відмовитись від прийняття виконаних робіт, якщо вони виконані з істотними недоліками (такими, що повністю унеможливлюють використання внутрішньобудинкових мереж житлового фонду позивача).
При цьому необхідно зазначити, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи).
Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про призначення судової оціночної електротехнічної експертизи.
Щодо доводів скаржника стосовно невідповідності нормативній кількості електромонтерів з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових електричних мереж Типовим нормам часу та нормам обслуговування для робітників і виробничого персоналу, зайнятих утриманням для житлового фонду, затверджених Наказом Державного комітету України ЖКГ від 04.08.1997 №59 як на підставу зниження якості послуг, що надаються відповідачем, колегія суддів зазначає наступне:
Кількість працівників відповідача не може бути підставою та доказом істотного порушення умов договору відповідачем, оскільки цей факт безпосередньо не передбачався умовами Договору № 145 від 01.04.2010 про надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових електричних мереж.
До того ж, роботи з технічного обслуговування та поточного ремонту не передбачають постійний характер, а виконуються за необхідністю у певному режимі.
Крім того, у відповідності зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 1 березня 2012 року № 90, Наказом 04.08.1997 №59 затверджені не типові, а рекомендовані норми часу та норми обслуговування для робітників і виробничого персоналу, зайнятих утриманням житлового фонду.
Слід враховувати, що розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачає істотне порушення його умов однією із сторін, через що інша сторона значною мірою позбавиться того, на що вона розраховувала при його укладанні, під чим розуміється не тільки грошовий вираз завданої шкоди, а й неможливість використовувати результати договору. При цьому, визначаючи підставою для розірвання договору істотне порушення його умов, необхідно визначитись, що саме буде входити до поняття значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала. Отже, очікування особи, на які вона розраховувала при укладенні договору, необхідно визначати саме з його змісту.
Так, підпунктом 4.1.3 сторони передбачили, що відповідач має право відмовитись від прийняття виконаних робіт, якщо вони виконані з істотними недоліками (такими, що повністю унеможливлюють використання внутрішньобудинкових мереж житлового фонду позивача), проте, в даному випадку докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не відносяться до істотних недоліків, які б повністю унеможливили використання внутрішньобудинкових мереж. Таким чином, не можна говорити і про істотне порушення умов Договору та неможливість використання його результатів, що є підставою для його розірвання.
За таких обставин, за відсутності належних доказів на підтвердження істотного порушення умов договору відповідачем та доказів того, що останнім виконуються роботи з істотними недоліками, які повністю унеможливлюють використання внутрішньобудинкових мереж житлового фонду позивача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо розірвання Договору № 145 від 01.04.2010 про надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових електричних мереж на підставі ст. 651 ЦК України у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для його скасування або зміни.
Апеляційна скарга Комунального підприємства "Соснівська служба утримання будинків" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2013, як необґрунтована, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд , -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Соснівська служба утримання будинків" Черкаської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2013 у справі №925/1369/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 925/1369/13 повернути до Господарського суду Черкасьої області.
Головуючий суддя Л.О. Кондес
Судді Л.М. Ропій
В.І. Рябуха