04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" листопада 2013 р. Справа№ 5028/16/13/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Шевченка Е.О.
за участю представників:
від прокуратури - Шевченко О.В., старший прокурор відділу, посвідчення № 002629 від 05.09.2012;
від позивача - Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - представник не прибув;
від позивача - Чернігівського обласного центру зайнятості - представник не прибув;
від відповідача - Джулай А.А., довіреність № б/н від 15.10.2012;
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області на рішення господарського суду Чернігівської області від 05.08.2013 у справі № 5028/16/13/2012 (суддя Белов С.В.) за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Чернігівського обласного центру зайнятості до відкритого акціонерного товариства "Чернігівбуд" про визнання договору недійсним
Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Чернігівського обласного центру зайнятості звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Чернігівбуд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.10.2011.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.12.2012 у справі № 5028/16/13/2012 позов задоволено повністю: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18.10.2011.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 рішення господарського суду Чернігівської області від 10.12.2012 у справі № 5028/16/13/2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2013 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 та рішення господарського суду Чернігівської області від 10.12.2012 у справі № 5028/16/13/2012 скасовано; справу № 5028/16/13/2012 направлено на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
Вищий господарський суд України, скасовуючи зазначені судові акти, зазначив про те, що вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За результатами нового розгляду, господарським судом Чернігівської області прийнято рішенням від 05.08.2013 у справі № 5028/16/13/2012, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.10.2011.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 05.08.2013 у справі № 5028/16/13/2012 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що на момент укладення оскаржуваного договору Чернігівський обласний центр зайнятості помилково вважав, що даний договір є вигідним та економічно обґрунтованим, оскільки ціна договору згодом виявилась завищеною.
Крім цього, апелянт посилається на те, що оскаржуваний договір укладено без погодження з розпорядником майна відповідача.
Представник апелянта у справі в судовому засіданні 18.11.2013 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.11.2013 надав пояснення, якими заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Представники позивачів не скористались правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином: ухвали суду направлялись за належними адресами.
Разом з тим, від позивачів на адресу суду надійшли клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі їх представників.
За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між Чернігівським обласним центром зайнятості та ВАТ "Чернігівбуд" 01 серпня 2011 року було проведено переговори по питанню придбання нерухомого майна за адресою: м. Чернігів, вул. Князя Чорного (вулиця Пролетарська), 4, що оформлено відповідним протоколом переговорів від 01.08.2011р.
Так, учасники переговорів з урахуванням необхідності забезпечення та створення належних умов прийому громадян, надання соціальних послуг і організації архіву для довгострокового зберігання справ досягли згоди про відповідність ВАТ "Чернігівбуд" кваліфікаційним вимогам, які визначені ст. 16 Закону України "Про здійснення державних закупівель", а також про вартість приміщення.
Відповідно до Звіту про оцінку майна (спірного нерухомого майна), виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Експертна фірма "Еталон", що діє на підставі Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 11895/11, виданого Фондом державного майна України 23.05.2011р., ринкова вартість нерухомого майна становить з врахування ПДВ 44 017 241,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7 336 206,83 грн.).
На даний Звіт про оцінку спірного нерухомого майна складено рецензію оцінювачем Кульгейко Ю.М., який має право здійснювати оцінку майна та майнових прав згідно Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 11786/11, виданого Фондом державного майна України 06.05.2011р.
За рецензією - звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; встановлені недоліки не вплинули на достовірність оцінки та може використовуватися з метою, зазначеною у звіті.
Відповідно до Висновку №11771/11-42 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складеного 09.11.2011 року, Звіт про оцінку нежитлової будівлі адмінбудинку з підвалом літера "А-2" загальною площею 5494,6 кв. м по вул. Князя Чорного, буд. 4 у м. Чернігові, що належить ВАТ "Чернігівбуд", виконаний суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Експертна фірма "Еталон" з датою оцінки 29.07.2011 року в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки, та може використовуватись з метою, зазначеному у Звіті.
Відповідно до Звіту про оцінку майна, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Центр нерухомості", складеного 04.08.2011р. ринкова вартість майна з урахуванням ПДВ становить 45 999 729,60 грн.
Згідно звіту про незалежну оцінку майна ТОВ "ПЕКОМ" від 05.08.2011р., ринкова вартість станом на 31.07.2011р. з урахуванням ПДВ становить 48 052 189,20 грн.
Інформація про продаж за конкурсом (закупівля в одного учасника) спірного нерухомого майна розміщена в Інформаційному бюлетені "Біржовий вісник" № 96/1 (542/1) від 12.08.2011р.
У вказаному оголошені, зокрема, зазначено, що ціна продажу становить 44 000 000, 00 грн.
Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, яке відповідно до Указу Президента України від 31.05.2011р. № 634/2011 є правонаступником Міністерства економіки України 29.08.2011 прийнято Погодження застосування процедури закупівлі № ЛП 2643 (т. 1, а.с. 88).
Даним документом погоджено придбання будівлі у ВАТ "Чернігівбуд" для розміщення Чернігівського міського центру зайнятості за очікуваною вартістю закупівлі в розмірі 44 000 000 грн.
Відповідно до протоколу №18-2011 засідання комітету з конкурсних торгів Чернігівського обласного центру зайнятості від 12.10.2011р. одноголосно вирішено придбати у ВАТ "Чернігівбуд" спірні нежитлові приміщення з метою розміщення Чернігівського обласного центру зайнятості для забезпечення діяльності центру за ціною 44 000 000 грн.
Між Відкритим акціонерним товариством "Чернігівбуд", як продавецем та Чернігівським обласним центром зайнятості, як покупцем 18 жовтня 2011 року укладено договір купівлі - продажу нежитлової будівлі.
Предметом даного договору є правовідносини з купівлі-продажу адмінбудівлі з підвалом, позначеної в плані літерою "А-2", загальною площею 5500,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Князя Чорного (вулиця Пролетарська), 4, розташована на земельній ділянці в адміністративних межах Чернігівської міської ради загальною площею 0,474 га, кадастровий номер 7410100000:01:038:0050 та належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 02.02.06 на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 23.01.06 №14, яке зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно №9746649, виданий Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 03.12.06, реєстраційний номер 13739696, номер запису 795 в книзі 9 (п. 1.2 договору).
Згідно п. 3.1 договору за домовленістю Сторін зазначене в п. 1.2 цього Договору нерухоме майно продається за 44 000 000, 00 гривень, в тому числі податок на додану вартість 20% - 7333333,33 грн.
У п. 11.2 договору сторони зазначили, що вони підтверджують, що цей Договір не носить характеру фіктивності та удаваного правочину. Сторони свідчать, що цей Договір укладено ними не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин. Договір не є наслідком зловмисної домовленості Продавця та Покупця.
Після укладення даного правочину на адресу Чернігівського обласного центру зайнятості надійшов лист Управління Служби безпеки України в Чернігівській області № 74/3/2-8397 від 01.11.2011р. щодо передумов до заподіяння збитків державним інтересам при здійсненні державних закупівель.
Підставою для направлення вказаного листа стала інформація про меншу ринкову вартість придбаної Чернігівським обласним центром зайнятості адмінбудівлі, що була визначена спеціалістами, залученими Управлінням СБУ в Чернігівській області, ніж визначена умовам договору.
Заступник прокурора Чернігівської області вважаючи, що при укладенні договору купівлі - продажу нежитлової будівлі від 18 жовтня 2011 року Чернігівський обласний центр зайнятості помилявся щодо ціни договору, яка виявилась завищеною, звернувся з даним позовом до суду з вимогою про визнання зазначеного договору недійсним.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
Так, прокурор в обґрунтування вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлової будівлі від 18 жовтня 2011 року, посилається на те, що на момент його укладення Чернігівський обласний центр зайнятості помилково вважав, що даний договір є вигідним та економічно обґрунтованим, оскільки ціна договору згодом виявилась завищеною.
Наведені доводи підставою для визнання недійсним оскаржуваного договору бути не можуть, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. (п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Заявником не доведено наявність помилки при укладенні оскаржуваного договору.
Так, Чернігівський обласний центр зайнятості вивчав питання придбання саме спірного приміщення за певною ціною, та ухвалив за результатами такого вивчення своє рішення, яке не оскаржено та є чинним.
До того ж, питання придбання було погоджено з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
Отже, дії Чернігівського обласного центру зайнятості свідчать про свідоме волевиявлення останнього на придбання спірного майна саме за такою ціною.
Посилання апелянта на висновки спеціалістів, якими встановлено меншу вартість адмінбудівлі ніж та, за яку було придбано майно, не є належними та беззаперечними доказами, що свідчили б про незаконність договору під час його укладення.
При цьому, в матеріалах справи містяться не спростовані в належний спосіб рецензії, які підтверджують правильність проведеної оцінки, на підставі якої укладено договір.
Також, слід зазначити, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України погодило застосування процедури закупівлі за вартістю предмету закупівлі саме в розмірі 44 000 000 грн.
Зазначене рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не оскаржено та є чинним.
Також, є чинним та не оскаржено рішення ухвалене на засіданні комітету з конкурсних торгів Чернігівського обласного центру зайнятості, оформлене протоколом №18-2011 від 12.10.2011р., згідно якого одноголосно вирішено придбати у ВАТ "Чернігівбуд" спірні нежитлові приміщення з метою розміщення Чернігівського обласного центру зайнятості для забезпечення діяльності центру.
Крім того, слід зазначити, що оцінка відповідності оскаржуваного договору чинному законодавству вже надавалась господарським судом Чернігівської області при розгляді справи № 5028/6/109-6/117/2011 за позовом відкритого акціонерного товариства "Чернігівбуд" до Чернігівського обласного центру зайнятості про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.10.2011р. та перерахувати грошові кошти та за зустрічним позовом Чернігівського обласного центру зайнятості до відкритого акціонерного товариства "Чернігівбуд" про розірвання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.10.2011р.
Згідно п. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд наділений повноваженнями самостійно, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору у справі договір, якщо він суперечить законодавству, належним чином обґрунтувавши необхідність застосування такого захисту прав і законних інтересів сторін.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази, керуючись законом.
Таким чином, господарський суд зобов'язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги та у випадку, якщо суд дійде висновку про його незаконність він має право визнати цей договір недійсним.
Отже, при розгляді справи суд зобов'язаний встановити самостійно ті обставини у справі, які впливають на її вирішення.
Так, господарським судом Чернігівської області при прийнятті рішення по справі № 5028/6/109-6/117/2011 від 23.04.2013 (залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України) перевірено законність договору (оскаржуваного у даній справі) на якому ґрунтувались позовні вимоги та задоволено первісний позов про зобов'язання Чернігівського обласного центру зайнятості виконати умови договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.10.2011р. та перерахувати грошові кошти, у задоволенні зустрічного позову про розірвання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.10.2011р. судом відмовлено.
При цьому, заперечуючи проти задоволення первісного позову прокурор та Чернігівський обласний центр зайнятості посилались на ті ж обставини, що є підставою позовних вимог у даній справі про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.10.2011р. недійсним.
Господарським судом Чернігівської області доводи прокурора в іншій зазначеній вище справі про те, що договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.10.2011р. укладено під впливом помилки відхилено за необґрунтованістю та зазначено, що пропозиція ВАТ "Чернгівбуд" щодо вартості предмету договору, яка обґрунтовувалася висновками спеціалістів (звітами про оцінку, тощо) стосовно ціни нерухомого майна, не свідчить про допущення Чернігівським обласним центром зайнятості помилки під час укладення спірного договору, а навпаки свідчить про свідоме волевиявлення останнього на придбання саме за такою ціною.
Отже, господарський суд Чернігівської області в своєму рішенні від 23.04.2013 по справі № 5028/6/109-6/117/2011 дійшов висновку про законність договору, на підставі якого заявлено позовні вимоги.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Виходячи з преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" слідує, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Таким чином, рішення у справі № 5028/6/109-6/117/2011 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.
Таким чином, підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.10.2011р. відсутні.
Доводи апелянта про те, що оскаржуваний договір укладено без погодження з розпорядником майна відповідача підлягають відхиленню, з огляду на наступне.
Так, оскаржуваний договір було укладено в період знаходження відповідача в стадії розпорядження майном, введеної судом відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Справа №16/144б).
Відповідно до п. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.
Згідно п. 15 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.
Так, листом від 14.10.2011 року (т. 1, а.с. 177) розпорядник майна Барбаров О.Ю. погодив продаж нежитлового приміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 4, за наступних умов: дотримання процедури прийняття рішення про продаж компетентними органами управління Продавця та Покупця; легітимність компетентних органів, що підписують вищевказаний договір; право власності Покупця на будівлю виникає після повного надходження грошових коштів в сумі 44000000,00 грн. з врахуванням ПДВ на розрахунковий рахунок Продавця, державної реєстрації, реєстрації в МБТІ, підписання акту приймання - передачі нежитлової будівлі, який підписується після надходження коштів.
Таким чином, розпорядник майна відповідача погодив укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу.
За наведених обставин, доводи апелянта про те, що оскаржуваний договір укладено без погодження з розпорядником майна відповідача, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Стосовно доводів прокуратури про те, що оскаржуваний договір підписано з боку відповідача не уповноваженою особою, слід зазначити наступне.
Згідно частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Наглядовою радою ВАТ "Чернігівбуд" 21.09.2011 року вирішено призначити виконуючим обов'язки Голови правління ВАТ "Чернігівбуд" з 26.09.2011 року Орловського А.В.
Згідно протоколу Наглядової ради ВАТ "Чернігівбуд" від 21.09.2011 року, вирішено укласти договір купівлі - продажу нежитлової будівлі за ціною 44 млн. грн. з Чернігівським обласним центром зайнятості та надати виконуючому обов'язки голови правління - керуючому Орловському А.В. повноваження на підписання зазначеного договору.
Таким чином, доводи про те, що оскаржуваний договір підписано з боку відповідача не уповноваженою особою відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 05.08.2013 у справі № 5028/16/13/2012 - без змін.
2. Матеріали справи № 5028/16/13/2012 повернути до господарського суду Чернігівської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
Е.О. Шевченко