18 листопада 2013 року 810/4728/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:
представників позивача - Баланюк К.В., Столяренко Т.П.,
представника відповідача - Ступака Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрегіонінвест» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
3 вересня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будрегіонінвест» (ТОВ «Будрегіонінвест», товариство) із позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2013 року №0001092204.
Зазначали, що у товариства наявні усі первинні документи, які супроводжують відповідний вид господарських операцій та дають право на формування податкового кредиту. Підкреслювали відсутність у податкового органу права визнавати правочини недійсними; наголошували, що платник податків не повинен нести відповідальність за порушення норм податкового законодавства його контрагентом, оскільки така відповідальність має індивідуальний характер.
Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував; вказав, у тому числі і у письмових запереченнях, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про донарахування грошових зобов'язань. Підкреслював, що договір, укладений між позивачем та його контрагентом, не мав реального характеру; також звертав увагу на те, що вироком суду було встановлено факт діяльності контрагента позивача з метою ухилення від сплати податків та прикриття незаконної підприємницької діяльності інших суб'єктів господарювання, зокрема і товариства «Будрегіонінвест».
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Як вбачається з Акта №883/22-4/37563935 від 2 серпня 2013 року, на підприємстві у період з 26 липня по 1 серпня 2013 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках із ТОВ «Бізнес-Столиця» за період з 1 листопада 2011 року по 31 січня 2012 року.
За висновками цього Акта, товариством «Будрегіонінвест» порушено вимоги п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 статті 198, п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 109736,48 грн. (за листопад 2011 року на 16666,67 грн., за грудень 2011 року на 84333,33 грн., за січень 2012 року на 8736,48 грн.).
Такі висновки податковим органом зроблені у зв'язку із непідтвердженням реальності операцій та наявністю кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва контрагента позивача - товариства «Бізнес-Столиця».
На підставі Акта перевірки 15 серпня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001092204 із визначенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 109737 грн. і штрафних санкцій у сумі 54868,50 грн.
Згідно статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будрегіонінвест» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Бучанської міської ради Київської області 29 квітня 2011 року (а.с.118), перебуває на податковому обліку в Ірпінській ДПІ Київської області та є платником податку на додану вартість. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.
Основними видами діяльності підприємства є: будівництво житлових і нежитлових будівель; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші роботи із завершення будівництва; покрівельні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (а.с.119).
У ході судового розгляду встановлено, що з метою виконання умов договору №1/06-11 від 17 червня 2011 року по здійсненню субпідрядних робіт з будівництва житлового комплексу «Новатор» (а.с.50-52), у листопаді 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Столиця» укладено договір субпідряду №2311 від 23 листопада 2011 року (а.с.69-70).
За умовами договору №2311 субпідрядник (ТОВ «Бізнес-Столиця») бере на себе зобов'язання виконати і здати замовникові (ТОВ «Будрегіонінвест») роботи, а саме: лазерну машинну стяжку підлоги на об'єкті будівництва житлового комплексу «Новатор» за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 13 - відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації й в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов'язується надати субпідряднику площу для проведення робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти об'єкт після виконання робіт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.
На підтвердження виконання умов такого договору позивачем подано копії наступних документів:
- податкові накладні (а.с.27-31);
- проектну документацію (а.с.14-26);
- акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-2в (а.с.87-88, 90-92, 94-95, 97-99, 101-102, 104-106);
- довідки про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.83-86, 90-91, 97-98, 104-105);
- підсумкові відомості ресурсів (а.с.92, 96, 99, 103, 106);
- договірна ціна (а.с.72-73);
- локальні кошториси та відомості ресурсів до них (а.с.74-81);
- акти на закриття прихованих робіт (а.с.109-111);
- акт звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2011 року по грудень 2012 року (а.с.213);
- платіжні доручення (а.с.115-117);
- лист ТОВ «Бізнес-Столиця» щодо допуску до виконання робіт працівників (а.с.108).
На підтвердження відображення операцій із таким контрагентом у бухгалтерському обліку подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за період з серпня 2011 року по березень 2012 року, а також картку рахунку 631 за вказаний період (а.с.143-144).
Також судом досліджені декларації з податку на додану вартість контрагента позивача - ТОВ «Бізнес-Столиця» із додатком 5 до них за період з 1 листопада 2011 року по 31 січня 2012 року (а.с.230-244) на предмет декларування податкових зобов'язань за операціями із ТОВ «Будрегіонінвест».
Представником відповідача надано копію вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2013 року у справі №761/12023/13-к (а.с.200-212), яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).
Зокрема, Шевченківським районним судом м. Києва встановлено, що ОСОБА_4, перебуваючи у м. Києві, у період 2011 року, переслідуючи свій злочинний умисел, використав паспортні дані ОСОБА_5 та, використовуючи попередньо складений статут підприємства ТОВ «Бізнес Столиця», протоколи загальних зборів учасників ТОВ «Бізнес Столиця», підписані від імені ОСОБА_5, забезпечив придбання суб'єкту підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Бізнес Столиця» шляхом перереєстрації на її ім'я в Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації та в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва як платника податків та забезпечив відкриття розрахункового рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Діамантбанк» з метою використання його в подальшій злочинній діяльності, направленій на прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків.
Крім того, цим же судом встановлено, що дії ОСОБА_4, а саме: придбання ТОВ «Бізнес Столиця шляхом перереєстрації на ОСОБА_5, були направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, а з метою використання вказаного товариства у злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі і ТОВ «Будрегіонінвест» на загальну суму фінансово-господарських операцій 1700000 грн. (податок на додану вартість 283000 грн.).
У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, а також уклав угоду про визнання винуватості із прокурором.
Представником податкового органу надано копію листа Шевченківського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2013 року, згідно якого вбачається, що вказаний вирок від 18 травня 2013 року у справі №761/12023/13-к набрав законної сили 18 червня 2013 року (а.с.214).
У судовому засіданні представники позивача наполягали на дійсності й реальності угоди; наголошували, що вироком суду не встановлено обставини недійсності угоди із вказаним контрагентом, стверджували, що надані ними документи є належними і достатніми для підтвердження факту здійснення операції.
Разом із тим, суд не може погодитися із такими твердженнями, у зв'язку із наступним розумінням вимог чинного законодавства.
Так, за визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
При цьому, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом виконанням робіт, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
За нормами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування, необхідні первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).
Витрати для цілей визначення податкового кредиту і об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Суд звертає увагу, що хоча товариством «Будрегіонінвест» і надано документи на підтвердження взаємовідносин із ТОВ «Бізнес Столиця», разом із тим наявність такого доказу як вирок суду, який набув чинності, встановлення цим судовим рішенням обставин фіктивності контрагента позивача та його діяльності з метою ухилення від сплати податків, у тому числі і підприємства позивача, унеможливлюють врахування наданих товариством «Будрегіонінвест» документів як таких, що підтверджують реальність операції.
Тобто хоча такі документи формально і оформлюють здійснення господарських операцій, разом із тим, зважаючи на вищевказаний судовий вирок, вони є недостатніми для підтвердження факту їх реальності та виконання робіт саме товариством «Бізнес Столиця». Більше того, вказаний судовий вирок є таким доказом, вагомість якого суттєво переважає наявні формально оформлюючі господарську операцію документи, а також нівелює їх юридичну значимість для суду у якості підтвердження факту реального здійснення відповідної господарської операції.
У зв'язку із цим суд констатує, що доводи позивача про реальне здійснення господарських операцій та правомірне формування податкового кредиту згідно договору із ТОВ «Бізнес Столиця» у ході судового розгляду не підтвердились.
Так, встановлені судом обставини переважають твердження про реальність господарських операцій і суд погоджується як і з висновками Акта перевірки, так і з правовими наслідками, викладеними у податковому повідомленні-рішенні.
У зв'язку із цим, суд резюмує і відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за досліджуваним із відповідним контрагентом договором.
Це означає, що висновки Інспекції про заниження товариством «Будрегіонінвест» грошових зобов'язань з податку на додану вартість є правильними, а оскаржуване повідомлення-рішення - правомірним.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судї
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скрипка І.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 листопада 2013 р.