Провадження №22-ц/774/3170/13 Головуючий в I інстанції - Бібік М.М.
Справа № 403/6907/12
Категорія 51 Доповідач - Городнича В.С.
12 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Городничої В.С.
суддів - Лисичної Н.М., Баранніка О.П.
при секретарі - Поляковій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 7, Комунального житлово-ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства, Дніпропетровської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження й наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку й стягнення моральної шкоди, -
В травні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, враховуючи уточнення, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що на підставі розпорядження міського голови від 15 квітня 2009 року з нею був укладений трудовий контракт строком до 14 квітня 2010 року, та у відповідності до якого її було призначено на посаду начальника КЖЕП № 7. Після закінчення строку дії трудового контракту вона продовжувала працювати. На підставі розпорядження № 291-рк від 09 квітня 2012 року міського голови м. Дніпропетровська та Наказу № 243-к від 09 квітня 2012 року її було звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства. Однак, позивач вважає своє звільнення незаконним та таким, що суперечить чинному законодавству, у зв'язку з чим звернулася до суду.
Просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження № 291-рк від 09 квітня 2012 року про її звільнення; визнати незаконним та скасувати наказ № 233-к від 09 квітня 2012 року про її звільнення; поновити її на посаді начальника КЖЕП № 7; стягнути з КЖЕП №7 на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу станом на 10 грудня в сумі 44 109 грн. 45 коп. та в подальшому, що буде накопичуватись; стягнути з КЖЕП №7 заробітну плату в сумі 8 022 грн. 00 коп. ; стягнути з КЖЕП № 7 середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати станом на 10 грудня 2012 року в сумі 44 109 грн. 45 коп. та в подальшому , що буде накопичуватись , а також просила стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. 00 коп.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КЖЕП №7 на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 8 022 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 61 606 грн. 44 коп., компенсацію за заподіяну моральну шкоду в сумі 500 грн. 00 коп. , разом - 70 128 грн. 44 коп. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в межах одного місяця в сумі 6 160 грн. 00коп. Вирішено питання щодо судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
При вирішенні спору суд першої інстанції керувався положеннями ст. 43 КУ, п. 19 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, ст. 39-1, 40,49-2,116,117,233,237-1КЗпП України, ст. 1167 ЦК України, п.п. 2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, а також виходив з наступного.
Судом встановлено, що на підставі розпорядження Дніпропетровської міської ради № 194-рк від 15 квітня 2009 року ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника КЖЕП № 7 за контрактом (а.с. 21).
15 квітня 2009 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 був укладений трудовий контракт строком дії до 14 квітня 2010 року (а.с.а.с. 12-19).
Рішенням Дніпропетровської міської ради № 27/20 від 25 січня 2012 року було вирішено провести реорганізацію комунальних житлово-екплуатаційних підприємств Бабушкінського району з припиненням їх як юридичних осіб у тому числі і КЖЕП №7 та встановлено, що КЖРЕВП Бабушкінського району є його правонаступником прав та обов'язків (а.с. 59).
02 лютого 2012 року ОСОБА_1 було отримано у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України попередження про те, що посада, яку вона обіймає, скорочується і вона підлягає звільненню згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с. 22).
17 лютого 2012 року розпорядженням Дніпропетровської міської ради № 72-р було створено комісії з питань припинення як юридичної особи КЖЕП № 7 (а.с. 87).
На підставі розпорядження Дніпропетровської міської ради № 291-рк від 09 квітня 2012 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника КЖЕП №7 у зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с. 21).
Згідно листа голови ліквідаційної комісії КЖЕП № 7, підприємство з Державного реєстру юридичних та фізичних осіб не виключено, ліквідаційний баланс не затверджений, розрахунковий рахунок не закритий (а.с. 86).
У КЖЕП №7 перед ОСОБА_1 існує заборгованість по заробітній платі у розмірі 8 022 грн. 00 коп. (а.с.а.с. 85,103-105).
Згідно із довідкою КЖЕП №7, середньомісячна заробітна плата за останні два календарні місяці роботи ОСОБА_1, що передували звільненню, а саме за лютий та березень 2012 року, склала 12 746 грн. 00 коп. (а.с. 24).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що за час затримки розрахунку при звільненні, з КЖЕП №7 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 8 022 грн. 00 коп., а також середній заробіток в сумі 61 606 грн. 44 коп., яка була розрахована згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати та стягнув моральну шкоду у розмірі 500 грн..
Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що КЖЕП №7 знаходиться в стадії ліквідації, а посаду яку обіймала позивач було скорочено, а ОСОБА_1 було звільнено із дотриманням норм трудового законодавства.
З'ясувавши в достатньому обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
В своїй скарзі апелянт посилається на те, що відповідно до п. 19 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується. Крім того, апелянт вважає, що судом не було враховано право працівника на залишенні на роботі чи не запропоновано іншої роботи на підприємстві згідно ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України.
Проте, апелянтом не враховано наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або переоформлення підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Про вивільнення ОСОБА_1 було попереджено за два місяця, як це вимагає ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України.
Таким чином, доводи апелянта, приведені в його апеляційній скарзі, є безпідставними, до того ж вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду судом апеляційної інстанції не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: