Провадження №22-ц/774/656/13 Головуючий в I інстанції - Юдіна С.Г.
Справа № 429/3283/12
Категорія 19 Доповідач - Городнича В.С.
12 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Городничої В.С.
суддів - Лисичної Н.М., Баранніка О.П.
при секретарі - Поляковій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року по справі за позовом Павлоградської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Татьяна", третя особа - відділ Держкомзему у Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та витребування земельної ділянки, -
Павлоградська міжрайонна прокуратура Дніпропетровської області звернулася до суду з вищезазначеним позовом в інтересах ОСОБА_1, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки на території Вербківської сільської ради Павлоградського району розміром 9,5012 га вартістю 191418,05 грн. Фактично вказаною земельною ділянкою користується відповідач на підставі договору оренди № 3 від 01.04.2006 року, укладеного між головою ФГ «Татьяна» - ОСОБА_2 та матір'ю позивачки ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Крім того, рішенням суду від 15.10.2009 року встановлено, що ОСОБА_3 за життя страждала хронічним стійким психічним захворюванням в формі розумової відсталості, за своїм психічним станом на момент складання заповіту 15.03.2006 року вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 19 від 12.06.2009 року. Таким чином, дані про психічну хворобу ОСОБА_3 підтверджують неможливість розуміти нею значення своїх дій та керувати ними під час складання 01.04.2006 року договору оренди землі, та свідчить про те, що волевиявлення орендодавця не було вільним та не відповідало його волі.
У зв'язку з вищевикладеним Павлоградська міжрайонна прокуратура Дніпропетровської області просила суд: визнати договір оренди земельної ділянки № 3 від 01.04.2006 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 040712700916 від 15.06.2007 року між ОСОБА_3 та ФГ «Татьяна» в особі ОСОБА_2 - недійсним; зобов'язати відповідача в особі ОСОБА_2 повернути власниці ОСОБА_1, земельну ділянку площею 9,5012 га та вартістю 191418 грн., що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району; зобов'язати відділ Держкомзему в Павлоградському районі Дніпропетровської області скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 3 від 01.04.2006 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 040712700916 від 15.06.2007 року між ОСОБА_3 та ФГ «Татьяна» в особі ОСОБА_2
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року в позовних вимогах Павлоградській міжрайонній прокуратурі Дніпропетровської області, заявлених в інтересах ОСОБА_1, було відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав.
При вирішенні спору суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 60, 212, 213 ЦПК України, а також виходив з наступного.
Судом встановлено, що 01 квітня 2006 року між ОСОБА_3 та ФГ «Татьяна», в особі голови господарства ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки розміром 9,505 га, яка розташована на території Вербківської сільської ради (а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла, дані обставини встановлені рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 15 жовтня 2009 року за позовом Павлоградської міжрайонної прокуратури в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, вчиненого особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій, та волевиявлення якої не було вільним (а.с. 5,6).
Після смерті матері ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом та отримала на своє ім'я державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с. 4).
Суд встановив з пояснень позивачки, що вона не бажає надавати свою земельну ділянку відповідачу в оренду.
З пояснень свідка ОСОБА_4 судом встановлено, що з весни 2012 року він обробляє земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 24 квітня 2012 року він уклав з позивачкою договір оренди землі, в сільраді даний договір не зареєстрований тому, що він не фермер, а одноосібник і тому договір оренди землі в його випадку не підлягає реєстрації. ОСОБА_1 він допомагає грошима, заплатив 3000 грн., щоб оформити на неї державний акт за землю.
Відмовляючи в позовних вимогах суд виходив з того, що доказів, які б підтверджували відсутність волевиявлення чи неусвідомлення своїх дій ОСОБА_3 на момент укладання нею договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 року до суду не надано.
Однак, з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.
В своїй скарзі апелянт посилається на те, що ОСОБА_3, не розуміючи значення своїх дій, за ініціативою ОСОБА_2 підписала заповіт, яким заповіла земельну ділянку на території Вербківської сільської ради не апелянту, а сторонній особі - ОСОБА_2 Згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду від 15 жовтня 2009 року визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 від 15 березня 2006 року, оскільки за своїм психічним станом на час складання вказаного заповіту ОСОБА_3 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Оскільки спірний договір оренди земельної діцлянки підписано 01.04.2006 року, лише через 15 діб після посвідчення заповіту, то є всі підстави для визнання його недійсним.
Згідно ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Відмовляючи в задоволення позовних вимог суд першої інстанції послався на відсутність доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_3 саме на момент підписання договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 року, не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Однак матеріали справи не містять доказів того, що судом першої інстанції було роз'яснено учасникам процесу їх права, передбачені нормою ст. 143 ЦПК України та наслідки відмови від заяви про призначення експертизи.
За клопотанням ОСОБА_1, яку підтримали її представники, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2013 року по даній цивільній справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу для з'ясування питання: чи могла ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, розуміти значення своїх дій та керувати ними під час укладення нею 01.04.2006 року договору оренди земельної ділянки (паю) терміном на 10 років з ФГ «Татьяна».
21.10.2013 року КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня» надіслала висновок посмертної судово-психіатричної експертизи.
Згідно висновку амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 34 від 05 вересня 2013 року, ОСОБА_3 за життя страждала хронічним стійким психічним захворюванням в формі розумової відсталості. За своїм психічним станом на час складання договору оренди земельної ділянки (паю) вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 125-129).
Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлене без додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Позовні вимоги Павлоградської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області, заявлені в інтересах ОСОБА_1, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 року та зобов'язання ФГ «Татьяна», в особі ОСОБА_2, повернути власниці - ОСОБА_1 земельну ділянку - задовльнити.
Водночас колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання третьої особи, відділу Держкомзему у Павлоградському районі Дніпропетровської області, скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, задоволенню не підлягають, оскільки відділ Держкомзему не є відповідачем по справі, а тому не може бути зобов'язаний вчинити певні дії.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року - скасувати.
Позовні вимоги Павлоградської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Татьяна», третя особа - відділ Держкомзему у Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та витребування земельної ділянки - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 3 від 01.04.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Татьяна» в особі ОСОБА_2, зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 040712700916 від 15.06.2007 року.
Зобов'язати Фермерське господарство «Татьяна» в особі ОСОБА_2 повернути власниці - ОСОБА_1, земельну ділянку площею 9,5012 га та вартістю 191418 грн., яка розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: