8.1.1
Іменем України
14 листопада 2013 року Справа № 812/5989/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чиркіна С.М.
при секретарі: Камінській М.В.
за участю :
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Звягінцевої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 10.04.2013 року № 0000081530 ,-
05 липня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 10.04.2013 року № 0000081530.
Розгляд справи неодноразово зупинявся за клопотання сторін у зв'язку із необхідністю витребовування додаткових доказів, у тому числі допиту свідків.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10 квітня 2013 року відповідачем було прийнято рішення № 0000081530 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн.- за здійснення продажу слабоалкогольного напою особі, яка не досягла 18 років, та зобов'язано сплатити штраф до державного бюджету.
З зазначеним рішенням позивач не згоден, оскільки рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 03.06.2013 року спростовані дані, викладені в матеріалах перевірки відповідача та рішенні адміністративної комісії, на підставі яких приймалось оскаржене рішення про застосування фінансових санкцій.
Вважає, що відсутність події здійснення продажу слабоалкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, що було встановлено рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 03.06.2013 року, унеможливлює застосування фінансових санкцій з боку відповідача та просить скасувати зазначене рішення.
Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому просив відмовити в задоволені позову, оскільки оскаржене рішення було прийнято на підставі матеріалів перевірки Новопсковського РВ ГУМВС України в Луганській області та матеріалів адміністративної комісії при виконавчому комітеті Білолуцької селищної ради, які надійшли до відповідача листом № 392 від 19.03.2013 року.
Згідно із зазначеними матеріалами було встановлено порушення вимог ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» позивачкою, а саме - здійснення продажу слабоалкогольного напою особі, яка не досягла 18 років.
На підставі наявних матеріалів у встановленому порядку було винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 0000081530 до позивачки у вигляді штрафу у розмірі 6800 гривень.
Додатково послався на притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5, яка працює продавцем у позивачки та сплату останньою штрафу.
Оскільки в порядку, визначеному ст. 56 ПК України позивачка не оскаржувала рішення про застосування фінансових санкцій № 0000081530 до контролюючих органів, наполягав на закінчені терміну оскарження та необхідності відмовити в задоволені позову.
В судовому засіданні позивач та його представник надали пояснення тотожні даним, викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача додатково послався на пояснення свідків працівників міліції та органу піки та піклування, які на його думку, підтверджували факт продажу пива неповнолітньому.
Судом приймались заходи щодо повного об'єктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребовування додаткових доказів та допиту свідків.
Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач - ОСОБА_3, і.к.НОМЕР_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець Новопсковською районною державною адміністрацією Луганської області 24.04.2000, запис № 2 370 017 0000 000168 ( а.с.11), перебуває на обліку у відповідача як платник податків.
З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Повноваження відповідача визначені у тому числі ст. 20 ПК України.
У відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
З урахуванням викладеного та вимог статей 17, 18 КАС України, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481 ( далі ЗУ № 481).
Відповідно до п.1.ч.1 ст. 15-3 Закону України № 481 забороняється продаж пива особам, які не досягли 18 років.
Відповідно до Порядку про застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій у тому числі можуть бути матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі- постанова № 790).
Відповідно до п. 2 Порядку про застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790, та абз.9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання за порушення вимог статті 15-3 цього Закону застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6 800,00 грн.
25 лютого 2013 року працівниками Новопсковського районного відділу внутрішніх справ був складений адміністративний протокол серії ЛГ № 19901 за ознаками правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КоАП України, згідно із яким продавець магазину ПП «ОСОБА_10», ОСОБА_5 25.02.2013 року о 15 г. знаходячись на робочому місці реалізувала неповнолітньому ОСОБА_7 пляшку пива із вмістом алкоголю 4% (а.с.43).
Згідно із даними, зазначеного протоколу продавець ОСОБА_5 визнавала факт продажу пива неповнолітньому, при цьому пляшка пива або інші речові докази не вилучались.
В порядку визначеному статтями 287-289 КоАП України адміністративний матеріал за даним фактом було направлено на розгляд адміністративної комісії (а.с.45).
На підставі зазначених матеріалів, 28.02.2013 року адміністративна комісія при виконавчому комітеті Белолуцької селищної ради прийняла рішення № 2, яким визнала ОСОБА_5 винною в скоєні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КоАП, у зв'язку з чим накладено стягнення у вигляді 510 грн. (а.с.8). За даними протоколу засідання зазначеної комісії ОСОБА_5 визнавала факт реалізації пива (а.с.40).
В судовому засіданні позивачка, іі представник та свідок ОСОБА_5 визнавали факт сплати адміністравтивного штрафу за рішенням адміністративної комісії (а.с.39).
Листом Білолуцької селищної ради № 392 від 19.12.2013 року матеріал перевірки Новопсковського РВ ГУМВС України в Луганській області та матеріали адміністративної комісії при виконавчому комітеті Білолуцької селищної ради були направлені відповідачу (а.с.38).
На підставі зазначених матеріалів, посиланням на вимоги статей 15-3, 17 Закону № 481, 10.04.2013 року відповідачем винесено рішення про застосування фінансових санкцій №0000081530 до ФОП ОСОБА_3 у вигляді штрафу у розмірі 6800 гривень за здійснення продажу слабоалкогольного напою особі, яка не досягла 18 років (а.с.5-6).
Представником позивача визнаний факт отримання оскарженого рішення позивачкою 11.04.2013 року.
Згідно із п.14.1.7 ст. 14 ПК України оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу здійснюється в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.
Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Таким чином позивач скористався своїм правом на оскарження рішення про застосування фінансових санкцій безпосередньо до суду.
Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 03.06.2013 року у справі ЄУ № 420/516/13-а П№ 2а/420/22/13 за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Новопсковоського РВ ГУМВС України в Луганській області про визнання незаконними дій працівників міліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та скасування рішення про накладення адміністративного стягнення, позов задоволено частково, рішення адміністративної комісії при виконавчому комітеті Білолуцької селищної ради № 2 від 28.02.2013 року відносно ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення, скасовано (а.с.9-10).
Сторонами визнано, що постанова Новопсковского районного суду не оскаржена та набрала чинності.
На час винесення Новопсковським районним судом Луганської області постанови від 03.06.2013 року рішення про застосування фінансових санкцій Старобільської МДПІ набрало законної сили та станом на 10 квітня 2013 року Відповідачу не було відомо про оскарження у судовому порядку рішення комісії при виконавчому комітеті Білолуцької селищної ради № 2 від 28.02.2013 року.
Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи серед іншого керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (відповідно до статті 1 у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини).
Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року (рішення чинне з 06 листопада 2002 року) у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).
Враховуючи вищевикладене, суд не може ставити під сумнів Постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 03.06.2013 року, яка набрала чинності та в резолютивній частині якої зазначено про відсутність події та складу правопорушення.
Таким чином зазначена постанова спростовує данні матеріалів перевірки Новопсковського РВ ГУМВС України в Луганській області та адміністративної комісії при виконавчому комітеті Білолуцької селищної ради.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Закон України №265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»( далі - ЗУ №265) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
В розумінні вимог ст. 3 Закону № 265 спірна операція повинна бути зафіксована або за допомогою реєстратора розрахункових операцій або відповідної книги обліку.
Згідно із ч. 4 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів, зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
Таким чином в розумінні ст. 69-72 КАС Україні з метою повного об'єктивного розгляду справи необхідно визначити також особу неповнолітнього, предмет продажу та факт продажу.
Згідно із поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та матеріалами про адміністративне правопорушення, складеними працівниками міліції, правоохоронними органами, пляшка пива не вилучалась, касовий чек або інші данні про здійснення операції не досліджувались та не вилучались, особа неповнолітнього була встановлена так би мовити «зі слів», оскільки працівники міліції особисто знали ОСОБА_7 Додатково зателефонували до школи з метою пересвідчитись чи навчається останній в школі.
В порядку визначеному ст.35 КАС України, судом приймались заходи щодо виклику свідка ОСОБА_7, але останній в судове засіданні не з'явився (а.с.122, 127).
Враховуючи думку учасників, які просили розглянути справу без допиту свідка, відсутність документально підтверджених даних про особу неповнолітнього, суд вважає за можливе розглянути справу без допиту свідка.
В судовому засіданні була досліджена книга обліку розрахункових операцій ФОП ОСОБА_3, в якій відсутні данні про продаж 25.02.2013 приблизно о 15г. пляшки пива (а.с.131-134, 143).
На підставі викладеного, суд не приймає в якості доказу продажу пива неповнолітньому пояснення свідків ОСОБА_8 (працівник органу опіки) та ОСОБА_9 (співробітника міліції).
Таким чином в розумінні вимог ст. 70 КАС України відповідачем не надані належні та допустимі докази продажу саме пляшки пива «Сармат» неповнолітньому.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та скасування рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 10.04.2013 року № 0000081530 .
Відповідно до ст. 94 КАС України у зв'язку із задоволенням позову судові витрати підлягають стягнення на користь позивача.
Відповідно до вимог ст. 160 КАС України у судовому засіданні 14.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено, про що сторони повідомлено в судовому засіданні з урахуванням норм ст. 167 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 10.04.2013 року № 0000081530 - задовольнити повністю.
Скасувати рішення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Головного управління Міндоходів у Луганській області про застосування фінансових санкцій від 10.04.2013 року № 0000081530.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 114,70 грн. ( сто чотирнадцять гривень 70 коп.) .
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 19 листопада 2013 року.
Суддя С.М. Чиркін