Справа № 212/6271/13-ц
2/212/3274/13
14 листопада 2013 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу у складі;
головуючого судді Т.І. Тимошенко
при секретарі І.О. Мариненко
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участі представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Літовченко Т.М., в залі суду міста Кривого Рогу позовну заяву,-
ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок професійного захворювання, -
В С Т А Н О В И В ;
Позивачка ОСОБА_4 звернулась до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу суд з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок професійного захворювання.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач суду вказав, що в період з жовтня 1984 року по 24 вересня 2003 року її батько ОСОБА_6 працював в ШБУ ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» підземним кріпильником та підземним гірничим майстром.
Тривала праця в умовах впливу шкідливих факторів викликала у батька захворювання на пиловий бронхіт І-ІІ ст. з бронхообструктивним синдромом, ускладнений центральним раком верхньої долі правого легеня. Емфізема легенів 2-й ст. ДЕ-2-й ст., яке за результатами розслідування було визнано професійним захворюванням.
Відповідно до п.15 Акту розслідування професійного захворювання № 11 від 29 вересня 2003 року причиною професійного захворювання у її батька було визнано його роботу на протязі 26 років 01 місяця в умовах пилу, рівень якої перевищував гранично допустиму концентрацію.
Вину підприємства у виникненні у його батька професійного захворювання встановлено п.17 Акту розслідування, відповідно до якого визнано, що за період його роботи керівництво відповідача не виконувало вимоги ст.153 КЗпП України в частині створення на робочих місцях належних, безпечних і здорових умов праці відповідно до вимог нормативних актів з охорони праці.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер. Висновком експертної комісії Комунального закладу «Обласний центр медичної соціальної експертизи» головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 17 квітня 2013 року встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_6 з його професійним захворюванням.
Смертю батька їй завдано моральну шкоду, яка полягає у тому що, вона втратила близьку їй людину. Звістка про смерть батька завдала їй глибоких моральних переживань, оскільки вона дуже любила батька. За його життя вони перебували з ним в тісних сімейних стосунках, адже батько завжди допомагав їй у будь яких справах та підтримував у складних життєвих ситуаціях, незважаючи на те, що вона мешкала окремо від батьків. Після смерті батька вона тривалий час перебувала у напруженому психічному стані, навіть тепер думки про його смерть постійно переслідують її. Вона вважає, що смертю батька внаслідок професійного захворювання їй завдано глибоких моральних переживань.
Зважаючи на втрату батька, смерть якого настала у зв'язку з систематичним порушенням роботодавцем вимог щодо безпеки праці, що призвело до його професійного захворювання і згодом смерті, глибину та тривалість її моральних страждань, суттєвих незворотних негативних змін, які відбулись у її особистому житті, вона вважає, що розмір завданої їй моральної шкоди, якій підлягає стягненню з відповідача на її користь становить по 220000 гривень.
Тому вона просить суд постановити рішення яким стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на її користь у відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю батька, внаслідок професійного захворювання 220000 гривень 00 копійок.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі посилаючись на зазначені вище факти.
Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та суду вказав, що позивачка є громадянкою Російської Федерації, проте у позовній заяві вона не посилається на норми міжнародного права та міжнародні договори, що регулюють дані правовідносини.
Відповідно до ст. 9 Конституції України та ч.1 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. До міжнародних угод, якими врегульовано правила міжнародного цивільного процесу, на лежать двосторонні та багатосторонні договори, підписані Україною, та угоди колишнього СРСР, які зберігають юридичну силу для України.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 року Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки. Відповідно до листа ВССУ "Про практику розгляду судами цивільних справ іноземним елементом" від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13 якщо міжнародним договором Украйни, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (частина друга статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України). При цьому суди по винні враховувати, що суд не може застосовувати закон, який регулює правовідносини, що розгля даються, інакше як міжнародний договір. У той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя").
Таким чином, розглядаючи справи за участю іноземного елемента, суду слід з'ясовувати наявність чинного між: державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли. Вирішуючи питання про докази у справах з іноземним елементом, суд має враховувати принцип змагальності сторін та обов'язок доказування, кожна зі сторін, у тому числі й іноземні особи, повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, а саме трудової книжки, ОСОБА_6, звільнився з ПАТ «Кривбасзалізрудком» у віці 62 років за власним бажанням, а не у зв'язку зі станом здоров'я. Крім того, ОСОБА_6 помер у похилому віці у 72 роки.
Крім того, докази що ОСОБА_6 відчував вади здоров'я під час роботи на підприємстві відповідача, взагалі відсутні. ОСОБА_6 працював у шкідливих та небезпечних умовах праці на таких підприємствах з 23 листопада 1957 року по 01 січня 1958 року в Будуправлінні № 1 тресту Донбасмережбуд - робітником, з 01 січня 1958 року по 08 квітня 1958 року в Механізованій колоні № 5 Куйбишевського тресту "Волгоелектромережбуд" - робітником, з 10 квітня 1958 року по 26 липня 1959 року в Сервісному управлінні тресту "Кривбасруда" - бетонярем, з 25 лютого 1960 року по 28 квітня 1960 року в Апостоловському Будуправлінні - робітником, з 13 травня 1960 року по 06 вересня 1960 року в Криворізькому управлінні високовольтних мереж малярем, з 16 листопада 1964 року по 26 серпня 1965 року в Північному гірничозбагачувальному комбінаті ім. Комсомолу України - підземним учнем колійного робітника, підземним кріпильником, з 14 червня 1968 року по 01 жовтня 1968 року в Анновському кар'єрі - слюсарем, з 09 березня 1970 року по 08 травня 1970 року в МНС УССР "Укргланруда" Першотравневе рудоуправління - кріпильником, з 08 вересня 1970 року по 16 травня 1975 року в Вугільному розрізі № 1 комбінату "Екібастузвугілля" - помічником начальника гірничовидобудівної дільниці, старшим гірничим майстром, заступником начальника дільниці вибухових робіт, в.о. начальника дільниці вибухових робіт, начальником дільниці вибухових робіт, начальником гірничодобудівної дільниці, з 10 червня 1975 року по 04 липня 1983 року в В/О "Кривбасруда" Першотравневе рудоуправління - гірничим майстром дільниці, начальником підземної дільниці, гірничим майстром, заступником начальника дільниці, начальником підземної дільниці, гірничим майстром шахти Северная. Вентиляційна", гірничим майстром ш. "П-1", з 04 серпня 1983 року по 18 жовтня 1984 року в Першотравневому кар'єрі Першотравневого рудоуправління - начальником дільниці водовідведення, дроблення та приготування щеня, з 30 жовтня 1984 року по 14 березня 1987 року в відділі капітального будівництва Рудоуправління ім. В.І.Леніна В/О "Кривбасруда" - підземним кріпильником, з 28 березня 1987 року по 01 червня 1990 року в Полярнинському гірничозбагачувальному комбінаті - гірничим робітником очисного вибою, гірничим майстром підземних робіт ш."Кувет".
На підставі вищевикладеного слід зробити висновок про те що ОСОБА_6 працював в шкідливих умовах праці не тільки на ВАТ «КЖРК», а й на інших підприємствах, що підтверджується трудовою книжкою позивача. Отже, загальний трудовий стаж позивача у шкідливих умовах праці становить 26 років і 1 місяць і лише 13 років позивач працював в ШБУ ВАТ "КЖРК".
Отже. ПАТ «Кривбасзалізрудком» не може відповідати за шкоду, заподіяну іншими підприємствами. Крім того в п.17 Акта №11 від 29 вересня 2003 року зазначено, що адміністрацію В/О "Кривбасруда", ВАТ "Північний ГЗК", ШБУ ВАТ "КЖРК", за період роботи ОСОБА_6 на даних підприємствах порушено вимоги ст. 153 КЗпП України, якою передбачено, що на всіх підприємствах, установах, організаціях власник або уповноважений орган повинен створити безпечні і нешкідливі умови праці.
Відповідно до Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я від 27 грудня 2001 року № 528, умови праці розділяються на 4 класи:
1 клас - оптимальні умови праці;
2 клас - допустимі умови праці;
3 клас - шкідливі умови праці, вони характеризуються такими рівнями шкідливості виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого;
4 клас - небезпечні (екстремальні) умови праці, робоче місце гірничого майстра відноситься до 3 класу 3 ступені шкідливості згідно атестації робочих місць. Отже, робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів може бути дозволена при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Захист часом - це зменшення шкідливого впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих за рахунок обмеження часу їхньої дії; введення внутрішньо змінних перерв, скорочення робочого дня, збільшення тривалості відпустки, обмеження стажу роботи у конкретних умовах. Таким чином, робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об'єктивним явищем. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону праці", усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення. Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
ОСОБА_6 виконував роботу відповідно до трудового договору, тому він, відповідно до ч. 1 ст. 6 вищезазначеного Закону України є суб'єктом страхування від нещасного випадку. Згідно із статтями 1, 15, 21, 28, 34 зазначеного Закону в разі настання страхового випадку, а саме з часу встановлення втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, відшкодування шкоди відноситься до обов'язку Фонду, а не роботодавця.
Тому відносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві регулюються окремим спеціальним законом - Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а отже, ПАТ «Кривбасзалізрудком» не може бути відповідачем у цій справі.
ПАТ «Кривбасзалізрудком» вважає, що відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6. повинно відшкодовувати ВВДФССНВ на виробництві професійних захворювань України в місті Кривому Розі.
Обставини справи щодо спричинення ОСОБА_4 моральної шкоди повинні доводитись відповідними висновками медичних установ але позивач таких висновків не надавала.
Тому представник відповідача просив суд ухвалити судове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» у повному обсязі.
Судом в судовому засіданні встановлено що, в період з жовтня 1984 року по 24 вересня 2003 року батько позивачки ОСОБА_6 працював в ШБУ ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» підземним кріпильником та підземним гірничим майстром.
Тривала праця в умовах впливу шкідливих факторів викликала у ОСОБА_6, захворювання на пиловий бронхіт І-ІІ ст. з бронхообструктивним синдромом, ускладнений центральним раком верхньої долі правого легеня. Емфізема легенів 2-й ст. ДЕ-2-й ст., яке за результатами розслідування було визнано професійним захворюванням.
Відповідно до п.15 Акту розслідування професійного захворювання № 11 від 29 вересня 2003 року причиною професійного захворювання у ОСОБА_6, було визнано його роботу на протязі 26 років 01 місяця в умовах пилу, рівень якого перевищував гранично допустиму концентрацію.
Вину підприємства у виникненні у ОСОБА_6, професійного захворювання встановлено п.17 Акту розслідування, відповідно до якого визнано, що за період його роботи керівництво відповідача не виконувало вимоги ст.153 КЗпП України в частині створення на робочих місцях належних, безпечних і здорових умов праці відповідно до вимог нормативних актів з охорони праці.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, помер. Висновком експертної комісії Комунального закладу «Обласний центр медичної соціальної експертизи» головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 17 квітня 2013 року встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_6 з його професійним захворюванням.
У зв'язку із смертю ОСОБА_6, позивачці заподіяні тяжкі моральні та фізичні страждання. Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь позивачки моральна шкода не відшкодовувалась.
Суд заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи вважає, що позов повинен бути задоволений частково згідно ст. 1168 Цивільного Кодексу України, яка передбачає, відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи. Згідно вказаної норми закону моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Суд вважає, що саме ця норма закону дає право суду стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду яка спричинена їй смертю близької для неї людини.
Але сума моральної шкоди, яку вимагає до відшкодування від відповідача позивачка по справі, на думку суду є у повній мірі не доведеною, та явно завищеною. Позовні вимоги ОСОБА_4 підтверджені наступними письмовими доказами копією свідоцтва про народження позивачки, свідоцтвом про смерть ОСОБА_6,, Актом розслідування професійного захворювання ОСОБА_6, від 29 вересня 2003 року, довідкою про причинний зв'язок смерті з трудовим каліцтвом Серії АА № 0000006 від 17 квітня 2013 року, та іншими матеріалами справи.
На підставі викладеного і у відповідності зі ст. 1168 Цивільного Кодексу України, ст. 10,11,60, 212-214 ЦПК України, - суд,
В И Р І Ш И В ;
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 - 25000 гривень 00 копійок без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» судовий збір в сумі 250 гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя ; Т.І. Тимошенко