Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 листопада 2013 р. Справа №805/14724/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
при секретарі судового засідання Осадчому О.П.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - довір. від 06.06.2013 року б/н
від відповідача - Стельник Д.В. - довір. від 08.01.2013 року № 03
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області
про визнання незаконними дій та скасування вимоги про сплату боргу, зобов'язання повернути зайво сплачену суму страхових внесків та надати вимогу про сплату боргу
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України м. Селидове Донецької області про визнання незаконними дій щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, скасування вимоги про сплату боргу від 02.08.2013 року № 1730 грн. 62 коп., зобов'язання повернути зайво сплачену суму страхових внесків в розмірі 520 грн. та надати суду вимогу про сплату боргу.
Доводи позовної заяви позивач обґрунтовує тим, що він зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та в той же час отримує пенсію за віком, тому, як вважає позивач, згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати єдиного внеску.
Зазначає, що УПФУ в м. Селидове незаконно нарахувало суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи наведене, вважає, що відповідач неправомірно зобов'язав його сплатити суму єдиного внеску, тому просив позовну заяву задовольнити.
В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що на позивача покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок, тому вважає дії щодо нарахування суми внеску правомірними.
Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечував, просив в задоволені позовної заяви відмовити з підстав, викладених в запереченнях.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, заслухавши представників сторін, суд встановив.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, місцепроживання: АДРЕСА_1, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 (а.с. 10-12).
Згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_3, виданого 19.03.1998 року, ОСОБА_3 призначена пенсія за віком (а.с.13).
ОСОБА_3 зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 18).
СПД - фізична особа ОСОБА_3 є платником єдиного внеску, взятий на облік як платних страхових внесків до УПФУ в м. Селидове Донецької області.
02.08.2013 року УПФУ в м. Селидове Донецької області винесена вимога № Ф - 303 про сплату СПД ОСОБА_3 недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 1730 грн. 62 грн. (а.с. 7).
18.07.2013 року СПД ОСОБА_3 перерахувала суму єдиного внеску в розмірі 520 грн. (а.с. 23).
12.09.2013 року СПД ОСОБА_3 звернулась до УПФУ в м. Селидове з заявою про повернення зайво сплаченої суми (а.с. 19).27.09.2013 року УПФУ в м. Селидове надало ввідповідь, в якій відмовила СПД ОСОБА_3 в повернені коштів (а.с. 20 - 22).
Між сторонами немає розбіжностей, щодо обставин справи, встановлених адміністративним судом, в позовній заяві позивач просить визнати незаконними дії щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, скасувати вимогу від 02.08.2013 року № Ф-303 про сплату боргу в сумі 1730 грн. 62 грн., зобов'язати повернути зайво сплачену суму страхових внесків в розмірі 520 грн. та надати суду вимогу.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників єдиного внеску.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» стаття 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнена пунктом 4, відповідно до якого особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом;
довічна пенсія (ануїтет) - пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону, відповідно до якої, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, позивачу у 1998 році призначена пенсія за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та 17.12.2010 року він обрав інший вид пенсії - пенсію по втраті годувальника.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній на час спірних взаємовідносин, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 цього Закону.
Згідно п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції, чинній на час спірних взаємовідносин, Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції, чинній на час спірних взаємовідносин, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Статтею 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначений вичерпний перелік фізичних осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску: підприємців, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, згідно пенсійного посвідчення позивача він є пенсіонером за віком, тобто, віднесений до осіб, на яких розповсюджується зазначена стаття.
Крім того, зазначена обставина встановлена Донецьким окружним адміністративним судом та Донецьким апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи № 805/9146/13-а, що є підставою для звільнення від доказування в розумінні ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.2 та 3 ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції, чинній на час спірних взаємовідносин, особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, територіальним органом Пенсійного фонду в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) відповідно до типового договору, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, позивач не укладав договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що нараховуючи позивачу суму єдиного внеску та направляючи вимогу про сплату боргу, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством, тому позовна заява в частині визнання таких дій незаконними та скасування вимоги підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання повернути зайво сплачену суму страхових внесків в розмірі 520 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи наведене та те, що відповідачем відмовлено позивачу у поверненні грошів, суд вважає позовну заяву в частині зобов'язання повернути зайве сплачену суму податку такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання надати суду вимогу, суд враховує, що вимога, яка оскаржується, надіслана позивачу у встановленому чинним законодавством порядку та вручена йому під час судового розгляду справи, тому підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині не вбачається.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду належних доказів правомірності нарахування єдиного внеску та направлення на адресу позивача вимоги про сплату боргу.
Враховуючи наведене та те, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску, суд вважає позовну заяву про визнання незаконними дій щодо нарахування єдиного внеску, скасування вимоги та зобов'язання повернути зайво сплачену суму страхових внесків такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 2, ст. 7-15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України м. Селидове Донецької області про визнання незаконними дій щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, скасування вимоги про сплату боргу від 02.08.2013 року № ф-303 в сумі 1730 грн. 62 коп., зобов'язання повернути зайво сплачену суму страхових внесків в розмірі 520 грн. та надати вимогу від 02.08.2013 року № ф-303 - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України м. Селидове Донецької області щодо нарахування Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вимогу Управління Пенсійного фонду України м. Селидове Донецької області від 02.08.2013 року № ф-303 про сплату Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 недоїмки у розмірі 1730 грн. 62 коп. - скасувати.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м. Селидове Донецької області повернути на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 зайво сплачену суму страхових внесків в розмірі 520 грн.
В задоволенні іншої частини адміністративного позову - відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 111 грн. 84 коп.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У судовому засіданні 15.11.2013 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови виготовлений 20.11.2013 року.
Суддя Давиденко Т.В.