Справа № 119/692/13- ц
2/119/813/13
Іменем України
20 березня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Блейз І.Г.,
за участю секретаря -Копосової Н.І.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми, -
Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07.04.2006 року вона є власником квартири АДРЕСА_1, однак ніколи у даній квартирі не проживала. З 13.09.2006 року у даній квартирі зареєстрована донька позивача - ОСОБА_2 У січні 2011 року донька зі своїм чоловіком - ОСОБА_3, вселилася у квартиру позивача, хоча дозволу на вселення у квартиру ОСОБА_3 позивач не давала. При вселенні між позивачем та донькою уклався усний договір про те, що донька буде сплачувати позивачу за комунальні послуги та проживання. З літа 2011 року відповідачі перестали позивача впускати у квартиру та не сплачували за комунальні послуги з січня 2011 року, у зв'язку із чим виникла велика заборгованість у розмірі 2165, 17 грн. Влітку 2011 року позивач попросила ОСОБА_3 виселитися з спірної квартири, однак він відмовився. У листопаді 2011 року позивач направила вимогу про виселення, однак до наступного часу ОСОБА_3 не виселився. Позивач вважає, що за проживання відповідачі повинні сплатити 18000 грн. Оскільки відповідачі є подружжям, позивач вважає, що їх відповідальність є солідарною. Вказані вище обставини стали підставою для звернення із вимогами про стягнення з відповідачів солідарно витрат за комунальні послуги.
Ухвалою суду від 20 березня 2013 року позовні вимоги про виселення ОСОБА_3 та стягнення плати за проживання у розмірі 18 000 грн залишено без розгляду за заявою позивача.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримала. Додатково пояснила, у зареєструвала доньку у належній їй квартирі у 2006 році. З 2007 року донька навчалася у м. Санкт-Петербурзі, де 13 червня 2009 року уклала шлюб із ОСОБА_3 На момент приїзду відповідачів у м. Феодосія позивач дозволила їм жити у квартирі, однак лише деякий час. Мова йшла про десь 2 місяці. Із донькою вона домовилася, що вони будуть сплачувати за комунальні послуги. Умови даної домовленості відповідачі не виконували, у зв'язку із чим позивач була змушена сплачувати сама за комунальні послуги.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, сповіщені особисто під розписку про час та місце розгляду справи, докази надали у попередньому судовому засіданні.
Оскільки причин неявки у судове засіданні відповідачі не повідомили, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідачів на підставі доказів, що надано сторонами у попередньому судовому засіданні та отриманих протягом судового розгляду.
Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.12)
З 22.11.2006 року у вказаній квартирі зареєстровано ОСОБА_2 як доньку позивача.
Таким чином, судом встановлено, що право на проживання у спірній квартирі відповідач ОСОБА_2 отримала у 2006 року як член родини позивача.
З пояснень позивача встановлено, що її донька навчалася у Санкт-Петербурзі. Таким чином, ОСОБА_2 з поважних причин не проживала у спірній квартирі та продовжувала бути членом родини позивача.
13.06.2009 року ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_3
З пояснень позивача встановлено, що вона дозволила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 2 місяці з січня 2011 року проживати у її квартирі за умовою сплати за комунальні послуги.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у зв'язку із укладенням шлюбу із ОСОБА_3 перестала бути членом родини позивач, однак, як колишній член родини власника житлового приміщення продовжила користуватися квартирою та зі згоди позивача вселила члена своєї родини - відповідача ОСОБА_3 за умови тимчасового користування квартирою останнім. Як пояснено позивачем - строком на 2 місяці. Дане твердження відповідачами не спростовано.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Статтею 162 ЖК України встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Отже, у разі припинення сімейних стосунків з власником квартири колишні члени його сім'ї не втрачають право користування займаним житловим приміщенням. Однак, якщо власник квартири не згоден, щоб ці особи продовжували користуватися жилим приміщенням безоплатно, то вони зобов'язані вносити йому плату за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги у відповідності до тих же правил, що і наймач.
Відповідно до ст 64 ЖК України, члени родини наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени родини несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
З пояснень позивача та свідка ОСОБА_4 встановлено, що позивач не була згода не безоплатне користування належною їй квартирою та дозволила проживати за умови сплати комунальних послуг.
Відповідачами дані свідчення не спростовано.
З пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що позивач у спірній квартирі не проживала у зв'язку із конфліктною ситуацію, що склалася у родині, оскільки її не пускали у квартиру.
Судом встановлено, що позивачем сплачено заборгованість за комунальні послуги з січня 2011 року КП ЖЕК №3 517, 50 грн (а.с.26,28), за газопостачання - 675, 59 грн (а.с.25, 30), за послуги з водопостачання 972, 08 грн (а.с. 24,33)
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має права вимагати від відповідачів солідарного стягнення суми сплачених комунальних послуг.
Вказані вище обставини свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат. Оскільки діючим законодавством не передбачено солідарного стягнення судових витрат, судовий збір повинно бути стягнено з відповідачів на користь позивача у рівних частках. Враховуючи, що позовні вимоги немайнового характеру залишено без розгляду, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229,40 у рівних частках.
Повний текст рішення складено 21 березня 2013 року.
Керуючись ст ст 213-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Веселе Веселівського району Запорізької області, ІПН НОМЕР_2, за сплачені комунальні послуги 2165,17 грн.(дві тисячі сто шістдесят п'ять грн. 17 коп)
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Веселе Веселівського району Запорізької області, ІПН НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 114,7 грн.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Веселе Веселівського району Запорізької області, ІПН НОМЕР_2, судовий збір 114,7 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя (підпис) І.Г.Блейз
З оригіналом згідно: суддя: секретар: