Справа № 2-3898/11
Проевадження2/764/59/2013
Категорія 33
18 листопада 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Кукурекіна К.В.
при секретарі - Яцук Є.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Автолан», Відкритого акціонерного товариства «Кримська страхова компанія», третя особа- ОСОБА_2 про відшкодування матеріально та моральної шкоди, суд,-
Позивач, вточнивши позовні вимоги, звернувся з позовом до суду до відповідачів в якому просить стягнути з ВАТ «Кримська страхова компанія» 4 852 грн. в рахунок відшкодування витрат на купівлю медикаментів та сплату ритуальних послуг, 2 550 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, з ПП «Автолан» 510 грн. франшизу, та 120 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вимоги позову мотивовані тим, що 22.05.2008р. о 20-45 год. ОСОБА_2, виконуючи свої трудові обов'язки водія ПП «Автолан», керуючи транспортним засобом «Фіат», державний номер НОМЕР_1 рухаючись по вул.. Пожарова з пл.Восставших по направленню до вул. Дм.Ульянова в районі зупинник «Галина Петрова» на регульованому перехресті не уступив дорогу мопеду «Сузукі» під керуванням ОСОБА_5, який рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого відбулась ДТП. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер у реанімаційному відділенні. Постановою старшого слідчого по ВВС відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в м.Севастополі від 24.07.2009р. відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. В результаті ДТП нею були понесені витрати у сумі 3 007 грн. на лікування ОСОБА_5, 2 355 грн. на його похорони а всього 5 362 грн. Також, вказує, що в результаті неправомірних діЙ ОСОБА_2 їй була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому що вона в результаті ДТП втратила свого єдиного сина, вимушена була перенести значні психічні та моральні переживання, що порушило звичний уклад її життя. Моральну шкоду оцінює в розмірі 120 000 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі по викладених підставах.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщались, причин неявки суду не повідомили.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Як було встановлено у судовому засіданні, 22.05.2008р. о 20-45 год. ОСОБА_2, виконуючи свої трудові обов'язки водія ПП «Автолан», керуючи транспортним засобом «Фіат», державний номер НОМЕР_1 рухаючись по вул.. Пожарова з пл.Восставших по направленню до вул. Дм.Ульянова в районі зупинник «Галина Петрова» на регульованому перехресті не уступив дорогу мопеду «Сузукі» під керуванням ОСОБА_5, який рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого відбулась ДТП. Вироком Ленінського районного суду м.Севастополя від 26.04.2011р. по справі №1-124/11 ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 16.08.2011р. вирок Ленінського районного суду м. Севастополя залишено без змін.
Відповідно до свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_2) вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, про що в Книзі реєстрації смертей 31 травня 2008 року зроблено відповідний актовий запис.
Відповідно до постанови про визнання потерпілим від 21.07.2008р. позивача визнано потерпілим по вказаній справі, яка було порушена в результаті скоєння ДТП.
Відповідно до полісу №ВС/0795803 обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно- правова відповідальність підприємця ОСОБА_2 - власника транспортного засобу «Фіат», державний номер НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Кримська страхова компанія».
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обовязковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого. Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика, з урахуванням умов, зазначених у пункті 19.1 статті 19 цього Закону.
Відповідно до ч. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону.
Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до страхового акту №101 від 11.03.2013р. та платіжного доручення №478 від 03 квітня 2013 року позивачу страховою компанією перерахована грошова сума у розмірі 2 355 грн. в рахунок відшкодування збитків пов'язаних з настанням страхової події, таким чином суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ВАТ «Кримська страхова компанія» 4 852 грн. в рахунок відшкодування витрат на ліки та поховання ОСОБА_5 не підлягають задоволенню, оскільки підтверджені документально у розмірі 2 355 грн., які добровільно сплачені страховою компанією, витрати на ліки не знайшли свого підтвердження, оскільки до суду не надано необхідність та доцільність їх придбання позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Щодо вимог про стягнення з ВАТ «Кримська Страхова компанія» моральної шкоди у розмірі 2 550 грн. то вони підлягають задоволенню, оскільки заявлені в межах встановленого законодавством ліміту
Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України, особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 6 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.
Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з ПП «Автолан» на користь позивача 510 грн. франшизи, та 120 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до Вироку Ленінського районного суду м.Севастополя від 26.04.2011р. по справі №1-124/11, ухвали Апеляційного суду м.Севастополя від 16.08.2011р. судами встановлено, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 в трудових відносинах з ПП «Автолан» не перебував, тому правових підстав стягнення з ПП «Автолан»франшизи та моральної шкоди не має.
Судом роз'яснювались дані положення позивачу, але позивач не скористався своїм правом передбаченим ст.33 ЦПК України, про зміну статусу ОСОБА_2 як учаснику судового процесу, клопотання про залучення його у якості співвідповідача не заявлялось, між тим судом роз'яснюється право позивача на стягнення з ОСОБА_2 франшизи у розмірі 510 грн. та моральної шкоди у розмірі 80 000 грн., що суд вважає достатнім та справедливим.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, з ВАТ «Кримська страхова компанія» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 229,40 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 16, 22, 23, 1166,1167,1168, 1187,1192, 1194 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 179, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кримська страхова компанія» (ІПН 20693867) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 550 грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кримська страхова компанія» (ІПН 20693867) на користь держави судовий збір у сумі 229,40 грн.
Рішення може бути оскаржено у Апеляційному суді м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Севастополя, у 10-тиденний строк з моменту проголошення рішення.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно.
Суддя Ленінського районного
суду м. Севастополя Кукурекін К.В.