Справа № 2703/3485/2012
Проевадження2/764/3890/2013
Категорія 45
13 листопада 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Кукурекіна К.В.
при секретарі - Нікітенко Ю.П.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство „Дочірній банк Сбербанку Росії" про розподіл сумісно придбаного майна подружжя,
Позивачка звернулася з зазначеним позовом до відповідача, просить суд виділити їй частку майна, придбаного у період шлюбу, та яке знаходиться у їх спільної сумісної власності. Мотивує тим, що між ним виник спір щодо набутого майна, згоди між ними не досягнуто. Просить суд виходячи із принципу рівності часток майна чоловіка та дружини розподілити майно подружжя в натурі, а саме виділити їй земельну ділянку № 81 площею 0,0361 га, розташовану у СТ «Підводник», вартістю 49094 грн. Відповідачу залишити у власності земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0390 га, розташовану у СТ «Сатурн», вартістю 233885 грн.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю, просили задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та пояснили суду, що заперечення відповідача про навмисне приховування всього об'єму спільно набутого майна є необґрунтованими, тому що право вимоги стосовно 256426 грн. є особистим правом позивача, у зв'язку з тим, що виникло на підставі внесення позивачем своїх особистих коштів.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що позивачка приховує від розподілу квартиру, право на яку виникло на підставі договору пайової участі у будівництві, укладеного 08.01.2008 з ТОВ Фірма «Консоль ЛТД».
Представник третьої особи заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що розподіл майна є неможливим у зв'язку з тим, що на об'єкти права спільної сумісної власності на підставі відповідних договорів іпотеки накладена заборона відчуження. Також додатково пояснювала, що позивачка обрала невірну форму захисту своїх прав у зв'язку з тим, що вона є іноземним громадянином, а спірні земельні ділянки є земельними ділянками сільськогосподарського призначення та право на них не може виникати у іноземців.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони знаходилися у шлюбі з 07.12.2002 до 16.03.2012, а фактичні подружні стосунки припинені у грудні 2010 року, про що свідчить заочне рішення Ленінського районного суду від 16.03.2012.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.04.2006 відповідачу ОСОБА_2 належить земельна ділянка НОМЕР_2, площею 0,0361 га, що розташована: м.Севастополь, Нахімовський район, у межах землекористування СТ «Підводник», кадастровий номер: 8536900000:01:019:0104.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2008 відповідачу ОСОБА_2 належить земельна ділянка НОМЕР_1, площею 0,0390 га, що розташована: м.Севастополь, Гагарінський район, у межах землекористування СТ «Сатурн», кадастровий номер: 8536400000:04:002:0365.
З наданих суду доказів вбачається, що вищезазначене нерухоме майно придбано ОСОБА_2 у період шлюбу.
Відповідно до ч. 3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони оформлені.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані земельні ділянки є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, тому що були придбані під час шлюбу.
Суд вважає за такі, що не відповідають вимогам закону заперечення третьої особи стосовно того, що на земельні ділянки сільськогосподарського призначення не може виникнути право спільної сумісної власності подружжя, один з якого є іноземцем. Суд приходить до даного висновку на підставі статей 60, 61 Сімейного кодексу України, відповідно до яких майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. У зв'язку з тим, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення не відносяться до майна, виключеного з цивільного обороту, стосовно них може виникати право спільної сумісної власності.
На підставі довідки Державного ощадного банку України від 15.01.2013, митних декларацій ОСОБА_3 та ОСОБА_4, передаточного акту про отримання грошових коштів, договору на надання послуг по відчуженню нерухомості від 07.08.2006 та на підставі пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, судом встановлено, що грошові кошти, внесені позивачкою на рахунки ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» на підставі договору пайової участі у будівництві від 08.01.2008, були їй подаровані батьками. Ці кошти були отримані батьками внаслідок продажу нерухомості у м.Волжському до моменту укладення зазначеного договору пайової участі та ввезені на територію України в час, який співпадає з часом сплати ОСОБА_1 внесків по цьому договору.
Відповідно до вимог статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування, та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до цієї норми, суд приходить до висновку, що подаровані ОСОБА_1 батьками гроші, які вона згодом внесла на рахунки ТОВ Фірма «Консоль ЛТД», набуті нею в особисту приватну власність. Та у зв'язку з тим права, що виникли на підставі договору пайової участі у будівництві, за яким вона сплатила свої особисті кошти, є її особистими правами, та не входять до складу прав, що підлягають розподілу між подружжям.
Згідно ст. 69, 70, 71 СК України, ст. 372 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
З матеріалів справи вбачається, що вартість земельних ділянок складає: земельна ділянка НОМЕР_2, що розташована у межах землекористування СТ «Підводник» - 49094 грн.; земельна ділянка НОМЕР_1, що розташована у межах землекористування СТ «Сатурн» - 233885 грн.
Враховуючи, що вартість земельної ділянки НОМЕР_2 була сплачена подружжям повністю під час шлюбу, та враховуючи те, що земельна ділянка НОМЕР_1 була придбана у кредит, який був погашений під час спільного проживання лише частково - 16158,32 доларів США з 46800 доларів США, що складає 34,5 % від вартості земельної ділянки, суд вважає, що це є обставиною, що має істотне значення при розділі спільно набутого майна, та буде враховувати лише те майно або його частини, що були сплачені під час спільного проживання.
Таким чином суд вважає, що заявлена вимога про надання в натурі земельної ділянки НОМЕР_2 вартістю 49094 грн. не буде порушувати прав відповідача, якому в натурі виділяється земельна ділянка НОМЕР_1 вартістю 233885 грн., 34,5% вартості якої було придбано за спільні кошти, тобто 16158 доларів США, або 129264 грн., а 65,5 % вартості якої залишиться сплатити відповідачу.
На підставі статті 368, 372 ЦК України, статей 69,70, 71 СК України, керуючись ст.ст. 10,11,60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Розділити майно, яке знаходиться у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1:
1. Виділити ОСОБА_1 у приватну власність:
земельну ділянку НОМЕР_2, площею 0,0361 га, що розташовану: м. Севастополь, Нахімовський район, у межах землекористування СТ «Підводник», кадастровий номер: 8536900000:01:019:0104.
2. Виділити ОСОБА_2 у приватну власність:
земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,0390 га, що розташована: м.Севастополь, Гагарінський район, у межах землекористування СТ «Сатурн», кадастровий номер: 8536400000:04:002:0365.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок судових витрат 4617,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя-підпис.
З оригіналом згідно.
Суддя Ленінського районного
суду м. Севастополя К.В. Кукурекін