14.11.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22-ц/797/2825/13 Головуючий у першій
інстанції Лугвіщик А.М.
Категорія 52 Доповідач у апеляційній
інстанції Козуб О.В.
14 листопада 2013 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
суддів - Зотова В.С., Лівінського С.В.,
при секретарі - Григорчук І.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - Москаленко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Ахтиар» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Ахтиар» на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 05 вересня 2013 року, -
У квітні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовними вимогами до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Ахтиар» про скасування наказу голови обслуговуючого кооперативу «ГБК «Ахтиар» №3/6 від 21.03.2013 року про його звільнення, поновлення його на посаді чергового оператора відео спостереження у ОК «ГБК «Ахтиар», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.03.2013 року по день ухвалення судового рішення, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 16050 гривень, мотивуючи вимоги тим, що він звільнений з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням своїх трудових обов'язків. Проте, вказані твердження не мотивовані. В порушення вимог ст.149 КЗпП України, у нього не було відібрано письмових пояснень перед застосуванням дисциплінарного стягнення. У зв'язку із звільненням, він переніс сильний моральний стрес, захворів, не мав коштів на утримання сім'ї, втратив нормальні життєві зв'язки та він застосовував додаткові зусилля для організації свого життя і життя своєї сім'ї.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 05 вересня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано наказ голови ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Ахтиар» №3/6 від 21.03.2013 року про звільнення ОСОБА_3 з посади чергового оператора відеоспостереження. Поновлено ОСОБА_3 на посаді чергового оператора відеоспостереження ОК «ГБК «Ахтиар» з 21 березня 2013 року. Стягнуто з ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Ахтиар» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.03.2013 року по 05.09.2013 року у розмірі 5642 гривні 34 копійки (з вирахуванням утримань) та моральну шкоду у розмірі 1000 гривень, а всього 6642 гривні 34 копійки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОК «ГБК «Ахтиар» в дохід держави судовий збір у розмірі 458 гривень 80 копійок. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах місяця у розмірі 1025 гривень 88 копійок допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі відповідачем ОК «ГБК «Ахтиар» порушується питання про скасування оскаржуваного рішення суду І інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом невірно застосований матеріальний закон, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом допущені порушення норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що звільнення позивача проведено у відповідності з нормами КЗпП України, підстави для застосування до ОСОБА_3 інших видів дисциплінарного стягнення, встановлених Типовими правилами, як на це послався суд, у відповідача були відсутні. Суд не дав оцінки свідченням свідків про те що позивачем раніше допускались порушення трудової дисципліни, з ним проводились бесіди, оголошувались усні зауваження, проте він продовжував грубо порушати трудову дисципліну. Ту обставину, що в прийомний час ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці підтвердив і сам позивач. Відповідач вважає, що матеріалами справи доведено, що позивач допустив порушення трудових обов'язків, передбачених трудовим договором, що виразилось у відсутності на робочому місці без поважних причин, зриві прийому членів кооперативу та надходження до каси кооперативу членських внесків, та порушення трудової дисципліни носило систематичний характер.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, пояснення позивача, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не підтверджено тяжкість проступків допущених позивачем та заподіяну працівником шкоду.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до статей 139, 147 КЗпП України, порушеннями трудової дисципліни, за які можуть застосуватися у встановленому порядку дисциплінарні стягнення, є невиконання працівником як правил внутрішнього трудового розпорядку, так і обов'язку працювати чесно та сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Судом встановлено, що з 01 лютого 2011 року позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Ахтиар», працюючи на посаді чергового оператора відеоспостереження(а.с.8, 35).
Права та обов'язки чергового оператора відеоспостереження викладені у Посадовій інструкції, затвердженій головою ОК «ГБК «Ахтиар».
Наказом №3/6 від 21 березня 2013 року по ОК «ГБК «Ахтиар», ОСОБА_3 звільнений з посади чергового оператора з 21 березня 2013 року за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України - за систематичне невиконання працівником трудових обов'язків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Отже, звільнення працівника за вказаних підстав, є одним з видів дисциплінарного стягнення. За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до ст.139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно зі ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Згідно посадової інструкції чергового оператора відеоспостереження ОК «ГБК «Ахтиар» (а.с.49-50), при прийомі об'єкта під охорону та в ході роботи черговий оператор відеоспостереження зобов'язаний, зокрема: своєчасно прибути на об'єкт, що охороняється, перевірити замки, замочні пристрої, наявність ключів та інше; робити запис в журналі прийому-здачі чергувань, у тому числі і про недоліки, що є на об'єктах та про порушення режиму безпеки; при виконанні своїх зобов'язань черговий повинен постійно перебувати на посту, слідити за навколишньою обстановкою, зберігати робочий комплект ключів від зовнішнього розподільного пристрою щитової у шафі, що закривається в черговому приміщенні; проводити видачу робочого комплекту ключів від зовнішнього розподільного пристрою щитової особі, відповідальній за електрогосподарство, а також голові ОК ГБК «Ахтиар» з відповідним записом в журналі прийму-передачі чергувань, з обов'язковим поверненням в день отримання; при виникнення технічних поломок електроенергії дзвонити безпосередньо керівнику або відповідальному за електрогосподарство; при закінченні чергування передати об'єкт, що охороняється особі, що його міняє, зробити запис в журналі прийому-передачі чергування та про всі пригоди доповісти по телефону або особисто голові ОК ГДК «Ахтиар».
З вказаною Посадовою інструкцією позивач ознайомлений під розпис 04 лютого 2011 року (а.с.50).
З матеріалів справи також вбачається, що на підтвердження обгрунтованості звільнення позивача за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, відповідач посилається на те, що до позивача застосовувались заходи дисциплінарного стягнення за порушення ним трудової дисципліни у вигляді догани.
Перевіряючи підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вбачається, що 05 березня 2013 року позивачем ОСОБА_3 було допущено порушення трудової дисципліни, що виразилось в порушенні наказу №8 від 01.03.2011 року «Про порядок збереження та видачі ключів від електроустановок», з яким останній був ознайомлений під розпис (а.с.48), та передачі ним 05.03.2013 року ключів від зовнішнього розподільного пристрою невідомим особам.
Зазначені дії позивача підтверджуються доповідною запискою відповідального за електрогосподарство від 05.03.2013 року на ім'я голови ОК «ГБК «Ахтиар» про факт передачі позивачем 05.03.2013 року ключів невідомим особам, актом від 06.03.2013 року членів кооперативу про відмову ОСОБА_3 в категоричній формі дати письмові пояснення по факту порушення ним 05.03.2013 року наказу №8 від 01.03.2011 року «Про порядок зберігання та видачі ключів від електроустановок» (а.с.46).
Наказом ОК «ГБК «Ахтиар» №3/3 від 06.03.2013 року оператору відеоспостереження ОСОБА_3 за порушення трудової дисципліни, що виразилось в порушенні наказу №8 від 01.03.2011 року «Про порядок зберігання та видачі ключів від електроустановок» та передачі 05.03.2013 року ключів від ЗРП невідомим особам, оголошено догану.
Згідно запису в наказі, зробленому членами кооперативу, ОСОБА_3 після ознайомлення з наказом, від підпису в ньому відмовився (а.с.45).
Вказаний наказ позивачем не оскаржений та на день ухвалення судового рішення у встановленому законом порядку не скасований.
З матеріалів справи вбачається, що 09 березня 2013 року позивачем також було допущено порушення трудової дисципліни, що виразилось у відсутності останнього на робочому місці протягом 30 хвилин, що потягло зрив прийому членів ОК «ГБК «Ахтиар» у встановлені графіком часи прийому.
Так, з доповідної касира ОК «ГБК «Ахтиар» від 09.03.2013 року вбачається, що вона була позбавлена можливості попасти на своє робоче місце у приміщення правління для проведення прийму членів кооперативу та отримання від них внесків до каси кооперативу, оскільки вхідні двері були зачинені на замок, а черговий охорони був відсутній на своєму робочому місці. Двері відчинив голова кооперативу, який приїхав після дзвінка, проте прийом членів кооперативу та надходження через це в касу кооперативу членських внесків, був порушений (а.с.42).
09 березня 2013 року членами ОК ГБК «Ахтиар» складений акт про те, що 09.03.2013 року в їх присутності головою ОК в приміщенні правління кооперативу запропоновано оператору відеоспостереження ОСОБА_3 дати письмові пояснення по факту відсутності його на робочому місці 09.03.2013 рок з 09.55 годині, від чого позивач відмовився, вважаючи, що порушення трудової дисципліни не порушував, оскільки перебував на території кооперативу у своєму гаражі (а.с.43).
Наказом №3/6 від 21 березня 2013 року по ОК «ГБК «Ахтиар» ОСОБА_3 звільнений з посади чергового оператора з 21 березня 2013 року за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України - за систематичне невиконання працівником трудових обов'язків (а.с.41).
Пунктом п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Статтею 40 п.3 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.
Пунктом 3 ст.40 КЗпП України передбачено, що працівник може бути звільнений лише у випадку «систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку».
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач допустив порушення трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором, що виразилося у відсутності його на робочому місці без поважних причин, невиконання своїх посадових обов'язків.
З урахуванням вказаного порушення трудових обов'язків, його ступеня тяжкості для кооперативу та обставин невиконання позивачем без поважних причин трудових обов'язків, покладених на нього Посадовою інструкцією, беручи до уваги попередні заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани, що було застосовано до позивача за порушення трудової дисципліни, а також враховуючи дотримання строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення позивача за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України проведено відповідачем з додержанням вимог трудового законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог про скасування наказу №3/6 від 21.03.2013 року та поновлення позивача на роботі на посаді оператора відеоспостереження, відсутні.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу був проведений розрахунок усіх виплат, що належали йому від підприємства у розмірі 1402 гривні 92 копійки, проте у зв'язку з відмовою позивача в отриманні розрахунку при звільненні 21.03.2013 року, вказані грошові кошти передані в банк на депонент. Дані обставини підтверджуються актом від 21.03.2013 року про відмову позивача отримати розрахунок (а.с.44), наказом №3/7 від 22.03.2013 року про передачу грошових коштів у сумі 1402 гривні 92 копійки в банк на депонент (а.с.55), випискою по рахунку від 22.03.2013/21.03.2013 (а.с.54).
Щодо вимог позову про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 21.03.2013 року та компенсації за заподіяну моральну шкоду, то вказані вимоги також задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно ч.1 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи, що звільнення позивача проведено у відповідності до вимог трудового законодавства тому не вбачається і підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки порушення законних прав позивача в ході розгляду справи, судом не встановлено.
Вищевказаним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не дав.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції, відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем при подачі апеляційної скарги, підлягають компенсуванню за рахунок держави.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.303, 204, ст.ст.307, 309, ст.ст.313, 314, 316, 317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Ахтиар» на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 05 вересня 2013 року задовольнити.
Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 05 вересня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Ахтиар» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у повному обсязі.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий, суддя: О.В.Козуб
Судді: В.С.Зотов
С.В.Лівінський