Справа № 739/1743/13-ц
Провадження № 2/739/399/13
(заочне)
"14" листопада 2013 р. м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Чепурка В.В.,
за участю: секретаря - Лукаш Н.Я.,
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення боргу за договором позики у розмірі 65 592 грн. 00 коп. з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 393 грн. 54 коп., а також трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 1967 грн. 76 коп. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 13 лютого 2012 року він позичив своєму знайомому ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 8 000 доларів США, які той зобов'язався повернути до 01 квітня 2012 року, про що останнім було складено розписку. У визначений строк взяті у борг грошові кошти відповідач не повернув, на неодноразові звернення з вимогами повернути борг не реагував. До теперішнього часу борг відповідачем не повернутий.
У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві, стягнувши на його користь з відповідача суму боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції за ввесь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, загалом 67 953 грн. 30 коп.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. За таких обставин суд, враховуючи згоду позивача, прийшов до висновку, що справа може бути розглянута без участі відповідача, на підставі наявних у справі доказів, з постановленням заочного рішення.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено, між позивачем та відповідачем 13 лютого 2012 року було укладено договір позики, відповідно до якого позивач надав відповідачу позику у розмірі 8 000 доларів США, що підтверджується розпискою відповідача (а.с. 14). Відповідно до розписки відповідач зобов'язався повернути позивачу вказану суму грошових коштів до 01 квітня 2012 року.
Викладене свідчить, що договір позики було укладено відповідно до вимог статті 1047 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. При цьому, згідно з частиною третьою статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як вбачається з пояснень позивача відповідач не повернув йому грошові кошти, отримані в якості позики у визначений договором строк, тобто до 01 квітня 2012 року. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про повернення відповідачем позики на час розгляду справи. Це свідчить про порушення відповідачем договору позики.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, від зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за договором позики у розмірі 65 592 грн. 00 коп. Указана сума боргу визначена позивачем, виходячи з курсу, встановленого ПАТ «Полікомбанк» станом на 03 жовтня 2013 року (а.с. 5), відповідно до якого курс продажу 1 долара США становить 8,199 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно даних Національного банку України, розміщених на його офіційному сайті, станом на день розгляду справи, тобто на 14 листопада 2013 року, офіційний курс гривні до іноземних валют встановлено наступний: 100 доларів США дорівнює 799,3000 гривень (а.с.15-17).
Відповідно розмір заборгованості відповідача за договором позики на день розгляду справи становить 63 944 грн. 00 коп. (8 000 дол. США х 799,3000 грн./100 = 63 944 грн. 00 коп.).
Таким чином, позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення 63 944 грн. 00 коп.
З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з урахування індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов'язання, суд виходить з наступного. Позивачем у позовній заяві здійснено розрахунок індексу інфляції, за час прострочення виконання зобов'язання, тобто за період з квітня 2012 року по серпень 2013 року та з урахуванням суми боргу визначено у розмірі 393 грн. 54 коп. При цьому, при розрахунку взято до уваги лише ті місяці в яких значення індексу інфляції було позитивне, загалом 100,6%. Водночас позивачем не враховано, що виходячи з наведеного ним розрахунку за вказаний період загальний індекс інфляції був негативним і становив 98,9%, тобто мала місце дефляція, відповідно вимога позивача в частині стягнення індексу інфляції з відповідача є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми, яка обрахована позивачем у розмірі 2 951 грн. 64 коп., суд виходить з того, що дана сума розрахована виходячи із суми боргу в розмірі 65 592 грн. 00 коп. Водночас, оскільки з відповідача підлягає стягненню борг у розмірі 63 944 грн. 00 коп., відповідно три проценти річних за ввесь час прострочення боргу становлять 2 877 грн. 48 коп. (63 944 грн. х 3% / 12 міс.) х 18 міс. = 2 877 грн. 48 коп.). Таким чином, позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у зв'язку з розглядом справи здійснені судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу в розмірі 300 грн. (а.с. 11) та сплаченого за подання позовної заяви судового збору у розмірі 679 грн. 53 коп., відповідно загальний розмір судових витрат становить 979 грн. 53 коп.
Відповідно до частини першої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки загальна сума заявлених позовних вимог становить 67 953 грн. 30 коп., а позов підлягає задоволенню частково, в частині стягнення 66 821 грн. 48 коп. (63 944 грн. 00 коп. + 2877 грн. 48 коп. = 66 821 грн. 48 коп.), відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 963 грн. 21 коп. (66 821,48 х 979 грн. 53 коп. / 67 953,30 = 963 грн. 21 коп.).
На підставі викладеного, керуючись статтями 553, 625, 1047, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статтями 2, 10, 11, 60, 80, 88, 209, 212-215, 224-226, 294, Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р I Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість за договором позики від 13 лютого 2012 року у розмірі 63 944 (шістдесят три тисячі дев'ятсот сорок чотири) гривні 00 копійок та три проценти річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення у розмірі 2 877 (дві тисячі вісімсот сімдесят сім) гривень 48 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 963 (дев'ятсот шістдесят три) гривні 21 копійка.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. У випадку залишення ухвалою суду заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку в десятиденний строк з дня винесення судом відповідної ухвали.
Особи, які брали участь у справі, можуть оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення заочного рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення заочного рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
Суддя В.В. Чепурко
Повний текст рішення складено 19 листопада 2013 року.