Справа №22ц/791/2313/13 Головуючий в суді 1 інстанції: Гонтар Д.О.
Категорія: 56 Доповідач: Склярська І.В.
2013 року листопада місяця 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
головуючого: Склярської І.В.
суддів: Цуканової І.В.
Вейтас І.В.
при секретарі: Благовещенській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 30 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у місті Херсоні, ОСОБА_3 про виключення з акту опису та зняття з-під арешту майна, -
У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" звернулось до суду з позовною заявою в якій просить виключити з акту опису майна від 10.08.2012 року об'єкт нерухомого майна-предмет іпотеки, а саме: універсальний магазин із кафе, який в цілому складається з літери «А» загальною площею 1384,8 кв.м. та мостіння № 1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та зняти арешт, накладений ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 10.08.2012 року актом опису та арешту, а саме з універсального магазину із кафе, який в цілому складається з літери «А» загальною площею 1384,8 кв.м. та мостіння № 1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, посилаючись на наявність кредитних правовідносин між Банком та позичальником, в забезпечення якого був укладений договір іпотеки від 11.04.2008року між Банком та ФОП ОСОБА_4 відповідно до умов якого в іпотеку банку був переданий об'єкт незавершеного будівництва універсальний магазин із кафе готовністю 22%, який в цілому складається з літери «А» - недобудований універсальний магазин із кафе, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, виникнення права застави у позивача раніше (11.04.2008 року) ніж рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, неможливості звернення стягнення на заставне майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.
Посилаючись на норми ст..3 Закону України «Про іпотеку», ст..54 Закону України «Про виконавче провадження», ст.572 ЦК України, враховуючи, що державним виконавцем був складений акт опису й арешту вищезазначеного майна, яке знаходиться в іпотеці, вважає, що наявність арешту заважає Банку реалізувати своє право та погасити заборгованість за кредитом шляхом продажу іпотечного майна та порушує права іпотекодержателя.
Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 30 травня 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.
Письмові заперечення до суду апеляційної інстанції не надходили. В судовому засіданні позивач доводи скарги не визнав, а рішення суду просить залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, встановлених ст..303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що за договором іпотеки від 11.04.2008 року, громадянка України фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є іпотекодавцем нерухомого майна: об'єкта незавершеного будівництва універсального магазину із кафе (готовність 22%), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5) .
Іпотека об'єкта незавершеного будівництва зареєстрована в установленому законом порядку (а.с.19,12).
На виконання рішення суду за виконавчим листом №2120/5650/12 виданого 31.05.2012 року Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у розмірі 1 288 125 грн. 35 коп., державним виконавцем Суворовського РУЮ у м. Херсоні 10.08.2012року був складений акт опису й арешту майна за яким описано майно: універсальний магазин з кафе, який в цілому складається з літери «А» загальною площею 1384,8 кв.м. та мостіння №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14 ).
Право Банку на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна ґрунтується на нормі ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження». За вказаних обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги які обґрунтовуються апелянтом нормами ст..ст. 57,60 Закону України «Про виконавче провадження» щодо пропуску строку звернення до суду, повернення у зв'язку з цим даної позовної заяви.
Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» ( у редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору) предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Як роз'яснено в п.35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» предметом іпотеки згідно із положенням ч.2 ст.5 Закону України «Про іпотеку» може виступати як нерухоме майно, зокрема, якщо його будівництво ще не завершено, але яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного , за умови, що іпотекодавець при укладенні договору може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, так і майнові права на нерухоме майно, які можуть бути відчужені іпотекодавцем і на які може бути звернено стягнення. Пунктом 40 вищезазначеної постанови також роз'яснено, що якщо предметом іпотеки є об'єкт незавершеного будівництва, то по закінченні його будівництва іпотека зберігає силу, і її предметом є будівля (споруда), зведена в результаті завершеного будівництва.
З урахуванням викладеного, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги, про те що за договором іпотеки від 11.04.2008року предметом іпотеки не може бути незавершене будівництво. Також колегія суддів, не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, оскільки Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 31 січня 2013 року містить правову позицію щодо визначення предмету іпотеки відповідно до ст..1,5 Закону України «Про іпотеку», як підстави для визнання договору іпотеки недійсним, в той час як недійсність договору іпотеку не є предметом спору за позовом Банку.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги що реєстрація права власності після завершення будівництва універсального магазину з кафе на фізичну особу ОСОБА_4, а не на фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 унеможливлює виключення з акту опису та арешту на вказане приміщення, оскільки за ч.3 ст.16 Закону України «Про іпотеку» після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору, та реєстрація права власності після завершення будівництва універсального магазину з кафе на фізичну особу ОСОБА_4, а не на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 в силу ст..23 Закону України «Про іпотеку» щодо переходу права власності на предмет іпотеки не може бути перешкодою для реалізації Банком своїх прав іпотекодержателя.
Договір іпотеки в установленому законом порядку не визнаний недійсним. У зв'язку з чим, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про недійсність договору іпотеки.
В силу ст..572 ЦК України та ст..ст.1,3 Закону України «Про виконавче провадження» переважне право одержання задоволення за рахунок іпотечного майна, перед іншими кредиторами цього боржника належить іпотекодавцю, а саме Банку. Кошти, отримані від реалізації іпотечного майна, використовуються насамперед для задоволення зобов'язань боржника перед іпотекодержателем і лише залишок коштів для задоволення вимог інших стягувачів ( ч.6 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження). Отже, з урахуванням викладеного, а також, доводів і пояснень апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що право апелянта на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошових коштів при застосуванні позивачем свого права, передбаченого ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», не порушується, оскільки оціночна вартість майна складає 6 735 646 грн., вимоги Банку - 1 293 411,73 грн., вимоги ОСОБА_3 1 228 125 грн.35 коп.
Питання розподілу судових витрат вирішено судом першої інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі і належних доказах, висновки суду першої інстанції не спростовують та підлягають відхиленню.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 30 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: