Справа № 11-кп/791/337/13 Головуючий у 1-й інстанції Смирнова Г.С.
Категорія вирок ч.1 ст. 286 КК України Доповідач - Красновський І.В.
20 листопада 2013 р.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
Головуючого Красновського І.В.
Суддів Литвиненко І.І., Чупини С.П.
При секретарі Чорі Я.Ю.
З участю прокурора Здражка І.О.
потерпілої ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 12012230000000231 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2, апеляційною скаргою прокурора на вирок Суворовського районного суду м. Херсону від 17 вересня 2013 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Куріловка, Куп'янського району Харківської області, українця, громадянина України, освіти середньої технічної, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, -
Цим вироком ОСОБА_2, засуджено за ч.1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки. На підставі ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_2 обов'язки повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання залишено ОСОБА_2 без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 7352,80 грн., моральної - 10000 грн., а всього 17352,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 за проведення експертизи в доход держави в особі НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області - 391,20 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню мотивуючи тим, що суд при призначенні покарання не врахував, що вину в вчиненні злочину визнав повністю. Проте призначив максимальне покарання передбаченого санкцією статті та безпідставно позбавив права керувати транспортними засобами, не врахувавши що працює водієм. Крім того, не звернув уваги, що цивільний позов та уточнення до нього, поданий потерпілою ОСОБА_1 з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України та 128 КПК України. Простить пом'якшити міру покарання та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з їх недоведеністю.
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 17.09.2013 підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину внаслідок м'якості. Зазначає, що суд, звільняючи ОСОБА_2 від відбування основного та додаткового покарання на підставі ст. 75 КК України, порушив кримінальний закон, що є неприпустимим. Порушення судом кримінального закону потягло за собою призначення ОСОБА_2 занадто м'якої міри покарання. Просить вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 17.09.2013 року стосовно ОСОБА_2 скасувати та постановити новий вирок, згідно якого ОСОБА_2 призначити покарання за ст. 286 ч.І КК України у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Відповідно до ст. 76 ч.1 п. 3 КК України зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 29 грудня 2012р. близько 15.40 год. керуючи автомобілем "Хонда-Акорд" д/н НОМЕР_1 та здійснюючи виїзд з другорядної дороги по вул. Тираспольській на Бериславське шосе, у напрямку залізничного вокзалу у м. Херсоні, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3(6), 2.3 (д) та 16.11 Правил дорожнього руху України, перед виконанням маневру «повороту» на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі не надав перевагу транспортному засобу, що наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, здійснив виїзд на смугу попутного руху, де допустив зіткнення з мопедом «ТХМ» д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі. У наслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру мопеду «ТХМ» - ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: обширного крововиливу в м'які тканини лівої гомілки, струсу головного мозку, саден кистей, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм розладу здоров'я. Вказані наслідки знаходяться у причинному зв'язку з грубим порушенням Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_2
Заслухавши суддю - доповідача, засудженого ОСОБА_2 який вважає апеляційну скаргу прокурора такою, що не підлягає задоволенню, а свою апеляційну скаргу просив задовольнити, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, а апеляційну скаргу засудженого вважає необґрунтованою, потерпілу ОСОБА_1, яка просила вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів визнає, що вони підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується ретельно дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, та є обґрунтованим.
Злочин, який скоїв ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, кваліфіковані правильно та ніким не оспорюється.
Проте вирок підлягає зміні з наступних підстав.
Згідно із ст. 370 ч.1 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 75 ч.І КК України звільнення від відбування основного покарання з випробуванням передбачено тільки для тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років. Таким чином, згідно з вимогами ст. 75 КК України, звільнення з випробуванням допускається лише від відбування основного покарання.
Також, відповідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", при звільненні з випробуванням від відбування основного покарання додаткові покарання підлягають реальному виконанню, про що суд повинен зазначити в резолютивній частині вироку.
Суд, звільняючи ОСОБА_2 від відбування основного та додаткового покарання на підставі ст. 75 КК України, порушив кримінальний закон.
Крім того, суд у вироку позбавляючи ОСОБА_2 права керувати транспортними засобами на строк 3 роки не мотивував свого рішення чому він прийшов до такого висновку, тоді як санкція ст. 286 ч. 1 КК України передбачає позбавлення права керувати транспортними засобами або без такого.
Суд не звернув уваги на те, що обвинувачений ОСОБА_2 працює водієм та має один дохід з цієї праці, а інших спеціальностей немає.
Тому, додаткове покарання позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, підлягає виключенню з вироку, а апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого підлягають задоволенню частково.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що призначене засудженому ОСОБА_2 основного покарання відповідає вимогам ст.65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року, при цьому суд врахував всі обставини провадження, ступiнь тяжкостi вчиненого злочину, щире каяття, дані про особу, який за місцем проживання характеризується позитивно, активне сприяння розкриттю злочину, і обрав міру покарання засудженому відповідно до ступеню тяжкості вчиненого злочину і яке є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Твердження обвинуваченого про те, що цивільний позов та уточнення до нього, поданий потерпілою ОСОБА_1 з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України та 128 КПК України є необґрунтованими.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано визначено розмір грошового відшкодування матеріальної шкоди в сумі 7352,80 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн., оскільки, судом враховано обставини, які впливають на визначення її розміру, а саме характер злочину, глибину фізичних і моральних страждань, ступінь вини обвинуваченого, а також з урахуванням наданими до позовної заяви чеками, які підтверджують витрати потерпілої на лікування.
Таким чином, враховуючи всі перераховані обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що розмір матеріальної та моральної шкоди визначений судом першої інстанції правильно, відповідно до вимог чинного цивільного та кримінального процесуального законодавства із засад розумності та справедливості, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого в частині зменшення розміру стягнення матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів не вбачає.
Порушень кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та були підставами для скасування вироку, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2, апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Суворовського районного суду м. Херсону від 17 вересня 2013 щодо ОСОБА_2, змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку додаткове покарання позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржений учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня його проголошення, безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді :