Справа № 653/2852/13-к
Провадження № 1-кп/653/239/13
іменем України
20.11.2013
Генічеський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Берлімової Ю.Г.
за участю секретаря Харченко Е.Г.
прокурора Еміралієва Е.Е.
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Генічеськ матеріали кримінального провадження № 12013230140001176 від 23 липня 2013 року за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, освіта неповна середня, перебуває в фактичних шлюбних відносинах, на утриманні одна малолітня дитина, не працюючого, раніше судимого:
- 25 вересня 2001 року вироком Дніпровського районного суду м. Херсон за ст.. 140 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений з іспитовим строком один рік;
- 13 червня 2002 року Дніпровським районним судом м. Херсон за ст. 185 ч. 3, 71 КК України до п'яти років позбавлення волі, 02 лютого 2007 року звільнений по відбуванню покарання;
- 16 лютого 2010 року Дніпровським районним судом м. Херсон за ст. 307 ч. 2, 317, ч. 1 ст. 70 КК України до п'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, 11 березня 2013 року звільнений умовно-достроково на один рік шести місяців три дні,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_1 будучи засудженим вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 лютого 2010 року за ст.ст. 307 ч. 2, 317 ч. 1, 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією майна, будучи 11 березня 2013 року звільненим умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 6 місяців 3 дні, на шлях виправлення не став та продовжуючи свою злочинну діяльність, вчинив новий злочин корисливої спрямованості, при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_1 23 липня 2013 року біля 02-00 год., знаходячись в с. Генічеська Гірка Генічеського району, Херсонської області, реалізуючи прямий корисливий умисел, спрямований на таємне, незаконне заволодіння чужим майном, поєднане з проникненням у житло, прибув на територію б/в «Стрілка» Придніпровської залізничної дороги, до будинку відпочиваючих № 71, де завідомо для нього перебувало чуже майно, звідки через відчинене вікно, вчинив крадіжку чорної сумки жіночої, вартістю 90 грн., в якій знаходились грошові кошти в сумі 1274 грн., золотий ланцюжок дитячий « 585» проби вагою 1,8 грамів, вартістю 324 гривні, що належить гр.. ОСОБА_2, а також паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду та кредитних карток на її ім'я, після чого з місця події зник, звернувши викрадене на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, своїми діями завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 2273 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав повністю, підтвердив викладені обставини, пояснив, що в липні 2013 року він на Арабатській стрілці, побачив відкрите вікно будиночку для відпочиваючих, через нього проник та здійснив звідки крадіжку жіночої сумки, після чого з нею пішов геть, але приблизно через 10 хвилин був затриманий робітниками міліції. З обсягом викраденого та сумою заподіяної шкоди згоден. В скоєному щиро кається, більш такого не повториться.
Потерпіла ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилася, надіслала заяву про розгляд справи в її відсутність, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, спричинена шкода їй відшкодована в повному обсязі, суд вислухавши прокурора та обвинуваченого, які не наполягали на її присутності в судовому засіданні, на місці ухвалив, проводити судовий розгляд справи в її відсутність.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і в суду немає підстав сумніватися в істинності й добровільності позиції обвинуваченого.
Суд, вислухавши обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження і оцінивши представлені докази, вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.
При призначенні покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого, що згідно ст.. 12 КК України є тяжким злочином, характер суспільної небезпеки вчиненого, особу винного, що за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2008 року по теперішній час з діагнозом розлади психіки та поведінки, внаслідок вживання опіоїдів, зі шкідливими наслідками, ніде не працює, обставинами, що пом'якшують покарання суд вважає визнання підсудним своєї винуватості, щире каяття та сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Таким чином, покарання необхідно призначити в межах санкцій ч. 3 ст. 185 КК України в вигляді позбавлення волі, оскільки обвинувачений неоднарозово раніше судимий за умисні злочини, в тому числі і тяжкі, на шлях виправлення не став, останній раз був умовно-достроково звільнений з місць позбавлення волі, до закінчення цього терміну, знов вчиняє умисний корисливий тяжкий злочин, що говорить про суспільну небезпечність особи та вчиненого злочину, неможливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Та, враховуючи, те що ОСОБА_1 відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 лютого 2010 року засуджений за ст.ст. 307 ч. 2, 317 ч. 1, 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією майна, 11 березня 2013 року звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 6 місяців 3 дні, у зв'язку із чим ОСОБА_1 слід призначати покарання із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднавши не відбуту частину покарання за попереднім вироком.
При чому, враховуючи те, що обвинуваченому призначається покарання пов'язане з ізоляцією від суспільства в вигляді позбавлення волі, те, що він будучи звільнений умовно-достроково від відбування покарання, на шлях виправлення не став та продовжуючи свою злочинну діяльність, до закінчення умовно-дострокового строку, вчинив новий тяжкий умисний злочин в сфері злочинів проти власності, що свідчить про те, що він перебуваючи на волі, може продовжувати скоювати злочини, з метою цього запобігання, суд вважає, до вступу вироку в законну силу слід залишити йому запобіжний захід тримання під вартою.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.
Речові докази - вважати повернутими потерпілій.
Судових витрат по кримінальному провадженню не має.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, призначивши йому покарання у вигляді 4 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_1
Павловичу частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 лютого 2010 року в вигляді 1 (одного) року позбавлення волі, остаточно призначивши ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 (п'ять) років позбавлення волі з відбування покаранням в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 тримання під вартою залишити в силі до вступу вироку в законну силу.
Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з 24 липня 2013 року - з моменту взяття під варту.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбаченихст.394 КПК України, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя: Ю. Г. Берлімова