ун. № 759/11591/13-ц
пр. № 2/759/5028/13
(заочне)
14 листопада 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
25.07.2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті своєї матері, ОСОБА_3, терміном 3 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати - ОСОБА_3, після смерті якої залишилось спадкове майно, яке складається з ? частини квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями майна померлої є її дочки - позивач та відповідач. Спірна спадкова квартира була отримана у приватну власність донькою позивача. У жовтні 2012 року з'ясувалося, що співвласником ? частини квартири є ОСОБА_3, частина якої у спільному майні не була оформлена в порядку спадкування належним чином. При зверненні до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3, позивач отримала відмову, у зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вважає, що пропустила вказаний строк з поважних причин, оскільки до жовтня 2012 року їй не було відомо про наявність спадкового майна. Тому на підставі ст. 1272 ЦК України просить визнати поважною причину пропуску строку для подачі заяви та встановити строк терміном в три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини.
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися в установленому порядку, причин неявки не повідомили.
12 КДНК до суду не з'явилась, повідомлялась в установленому порядку, надіслала лист про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України суд вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_3, про що Теофіпольським ЗАГСом Хмельницької області в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис за №5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 10 - копія свідоцтва).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дошлюбне прізвище яких «ОСОБА_2» є доньками ОСОБА_3, що підтверджується посвідкою про народження №НОМЕР_5, виданою Теофіпольським районним бюро ЗАГС Хмельницької обл. (а. с. 16), свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3, виданим Теофіпольською селищною радою Хмельницької обл. від 12.06.1967 року (а. с. 17), свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 від 30.07.1964 року (а. с. 15), свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 20.07.1975 року (а. с. 64).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до якої входить ? частини квартири АДРЕСА_1.
Свідоцтвом про право власності на житло від 30.11.1993 року, виданою Ленінградською РДА м. Києва, посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4, ОСОБА_3 (а. с. 8 - копія свідоцтва).
Згідно довідки з місця проживання сім'ї та реєстрації, форми №3, виданої філією №807 ЄРРЦ 17.05.2013 року №НОМЕР_6, особистий рахунок відкритий на ОСОБА_4, ОСОБА_3, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4, яка є власником квартири та зареєстрована в даному приміщенні з 01.11.1991 року, ОСОБА_5 - дочка, ОСОБА_5 - син. (а. с. 9 - копія довідки).
ОСОБА_4, дошлюне прізвище якої «ОСОБА_4» є донькою ОСОБА_1, про що в судовому засіданні зазначали позивач та її представник.
Позивач разом з ОСОБА_4 вважала, що ОСОБА_4 отримала квартиру в особисту приватну власність в порядку приватизації. У жовтні 2012 року їм стало відомо, що співвласником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, ? частини якої у спільному майні не була оформлена в порядку спадкування.
У зв'язку із наведеним, позивач не скористалася правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про наявність спадкового майна.
При зверненні до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, 05.06.2013 року державний нотаріус 12 КДНК виніс постанову №8156 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини (а. с. 53 - копія постанови).
При вирішенні даного спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 4-5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Пунктом 1 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13).
В даних правовідносинах спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і жоден із спадкоємців не прийняв спадщину, а тому в силу п. 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства перейшло до держави.
За таких обставин, положення ЦК України від 16.01.2003 року не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
ОСОБА_1 звернулась з позовом про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, проте, ЦК УРСР не передбачає визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Стаття 550 ЦК УРСР закріплює, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
Тобто, позивач повинна звертатися із заявою про продовження судом строку для прийняття спадщини, а не про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. За таких обставин позивачем обрано не правильний спосіб захисту своїх прав у виниклих спадкових правовідносинах, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Вирішуючи даний спір, суд враховує ту обставину, що позивач не скористалася правом на прийняття спадщини лише через відсутність інформації про наявність спадкового майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Частина 1 статті 550 ЦК УРСР передбачає, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
Пунктом 24 Постанови № 7 встановлено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Тобто, положення ч. 1 ст. 550 ЦК УРСР і ч. 3 ст. 1272 ЦК України передбачають можливість захисту прав спадкоємця виключно при доведенні останнім поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12 від 26.09.2012 року, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, судова практика повинна відповідати наведеному рішенню Верховного Суду України.
Позивачем не наведено поважних причини, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій по прийняттю спадщини. Встановлено, що позивач не скористалася правом на прийняття спадщини лише через відсутність інформації про наявність спадкового майна, а дана обставина, в силу наведеної правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12 від 26.09.2012 року, не є поважною причиною пропуску строку.
В силу наведеного у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ч. 1 ст. 550, п. 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР, ч. 3 ст. 1272 ЦК України, Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України, ст. ст. 15, 30, 57, 60, 61, 209, 212-215, 224-226, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 19.11.2013 року.
СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ