Справа № 645/6531/13-ц
Провадження № 2/645/2033/13
Іменем України
03 жовтня 2013 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Федорової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Ляхової І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Червонозаводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4,
про встановлення факту батьківства та визнання права на спадкування за законом по праву представлення, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Червонозаводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції та нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, в якій просить суд встановити факт батьківства ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, та визнати право на спадкування за законом по праву представлення після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року його бабусі ОСОБА_6.
Свої позовні вимоги щодо встановлення факту батьківства та визнання права на спадкування позивач обґрунтовує тим, що батько позивача ОСОБА_5 та мати позивача ОСОБА_7 вважали себе чоловіком та дружиною, знаходились у фактичних шлюбних стосунках, спільно проживали та вели спільне господарство як до народження позивача, так і після його народження, спільно брали участь у вихованні та утриманні позивача після його народження, а батько протягом всього життя визнавав своє батьківство, та вважав позивача своїм сином. Матір його батька ОСОБА_5 - ОСОБА_6 приймала з народження участь у вихованні позивача, протягом всього свого життя вважала та називала позивача своїм онуком, а позивач називав її - бабцею. У Свідоцтві про народження позивача, виданому Червонозаводським відділом запису актів цивільного стану м. Харкова, батьками записано в графі батько - ОСОБА_5, національність українець, в графі мати - ОСОБА_7, національність українка. Встановлення факту батьківства та визнання права на спадщину необхідно для оформлення спадкових прав позивача по праву представлення після померлої матері його батька ОСОБА_5, а його бабусі - ОСОБА_6, оскільки це право оспорюється сином спадкодавиці та відповідачем у справі ОСОБА_2.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що у позивача відсутні докази батьківства брата відповідача - ОСОБА_5, письмових заперечень на позов та інших доказів суду не надав.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та представник Червонозаводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції в судове засідання не з'явились, просили суд розглядати справу без їх участі, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Суд, вислухавши пояснення сторін, представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Враховуючи, що позивач народився до ІНФОРМАЦІЯ_3 року, тобто до набрання чинності Сімейним кодексом України, та, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, суд при встановленні факту батьківства застосовує чинні на час народження позивача норми Кодексу про шлюб та сім'ю України (КпШС).
Крім того, ч. 2 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" встановлено, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_3 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Враховуючи те, що судом встановлено наявність спору щодо права на спадщину між позивачем та відповідачем, який проти позову заперечує, а також те, що встановлення факту батьківства може вплинути на спадкові права й обов'язки іншого спадкоємця-відповідача у справі, даний спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Також, згідно змісту п. 9 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження, але не допускається вирішення справи в порядку окремого провадження, якщо заява містить вимогу про визнання права.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 цього Кодексу при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно ч. 2 ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття."
Згідно ч. 3 ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в місті Харкові, що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим Червонозаводським відділом запису актів цивільного стану, в якому батьками позивача записані: в графі батько - ОСОБА_5, національність українець, в графі мати - ОСОБА_7, національність українка.
Згідно з поясненнями матері позивача ОСОБА_7, яку було допитано в судовому засіданні як свідка, та виходячи з матеріалів справи, а саме відповіді Червонозаводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а. с. 37) та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження (а. с. 110) запис про народження позивача ОСОБА_1 здійснено за вимогами ст. 55 КпШС (ст. 135 СК України) на підставі заяви матері, яка не перебувала в шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, та запис про батька позивача в книзі записів народжень було проведено за прізвищем матері - ОСОБА_1, а ім'я, по батькові та національність батька позивача було записано за її вказівкою - ОСОБА_5, українець.
Свідок ОСОБА_7, яка є матір'ю позивача, також пояснила суду, що з 1984 року проживала разом з ОСОБА_5 однією родиною в одному житлі, вели спільне господарство як до народження позивача, так і після його народження у 1986 році, разом брали участь в утриманні та вихованні позивача, що ОСОБА_5 протягом всього життя вважав позивача своїм сином, а позивач його батьком. Стосовно запису про народження позивача при реєстрації народження свідок пояснила, що не надавала цьому великого значення, та звернулась до органів РАЦС самостійно, не порадившись з чоловіком ОСОБА_5.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, пояснили суду, що мати позивача та ОСОБА_5 працювали на одному підприємстві, де познайомились, та з 1984 року стали проживати однією сім'єю, вели спільне господарство як до народження позивача, так і після його народження у 1986 році. Також свідки пояснили, що ОСОБА_5 брав участь у вихованні позивача, визнавав його як сина, матеріально утримував як матір позивача, так і позивача, піклувався про нього, купував йому одяг та подарунки, тобто його поведінка була звичною поведінкою, як у кожній сім'ї батька, сина та матері, позивач називав ОСОБА_5 батьком, а він його сином.
Cвідок ОСОБА_12, яка проживала з ОСОБА_5 у цивільному шлюбі з 2000 року, пояснила суду, що до самої смерті ОСОБА_5 не тільки визнавав позивача ОСОБА_1 за сина, а й визнавав доньку позивача, називав її своєю онукою, піклувався про неї, дарував їй подарунки. Свідок наголосила, що позивач разом зі своєю родиною неодноразово на прохання ОСОБА_5 бував у нього гостях, при цьому відношення між ними були, як у батька та сина. Також пояснила, що після смерті ОСОБА_5, позивач забирав тіло батька з моргу, був присутнім разом з матір'ю ОСОБА_7 на похоронах батька.
Покази свідка ОСОБА_12 також підтверджуються фотографіями, які додані до матеріалів справи (а. с. 14, 15), та які було оглянуто в судовому засіданні, стосовно яких свідок ОСОБА_12 пояснила, що на них під час відпочинку на їх запрошення в неї дома зображені вона, позивач, його дружина з донькою разом з ОСОБА_5.
Судом також оглянуто медичну карту позивача, витяг з якої міститься в матеріалах справи (а. с. 16), яку було заведено після народження позивача, та в якій в відомостях про батька зазначено ОСОБА_5 з вказанням його місця роботи та професії. Як пояснила свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні саме ОСОБА_5 наполіг на цьому записі медробітникові, який прийшов до них додому та оформлював цю медичну карту.
Аналізуючи наведене, заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 53 Кодексу України про шлюб та сім'ю, суд приходить до висновку, що є підстави для визнання того, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, про що відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції в книзі реєстрації смертей зроблено запис за № 1778 від 04 лютого 2010 року (а. с. 12) є батьком ОСОБА_1.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а. с. 44), є матір'ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5. Цей факт не заперечувався сторонами у справі, та підтверджується копією Запису акта про народження за № 58 від 26.04.1956 року (а.с. 84), а також Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження за № 00012737143 від 12.09.2013 року, згідно з якими батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, записані: батько - ОСОБА_14, мати - ОСОБА_15 (а.с. 85-86).
Зміна прізвища матері ОСОБА_5 - ОСОБА_15 відбулася після розірвання шлюбу між нею та батьком ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про припинення шлюбу (актовий запис № 490 від 21.12.1968 року) між ОСОБА_14 та ОСОБА_15, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 43) та укладенням 18.01.1969 року шлюбу з ОСОБА_16, що підтверджується засвідченою копією Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1, виданого Червонозаводським РАЦС м. Харкова 18.01.1969 року актовий запис № 42, після чого їй було присвоєно прізвище ОСОБА_16 (а.с. 42).
Судом досліджено в судовому засіданні матеріали спадкової справи померлої ОСОБА_6, та встановлено, що позивач ОСОБА_1 в установлений шестимісячний строк, а саме 26 червня 2013 року звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а. с. 90).
Відповідно до ч. 1 ст. 1266 Цивільного кодексу України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Оскільки судом визнано той факт, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, є батьком ОСОБА_1, а також встановлено, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 є матір'ю ОСОБА_5, то суд приходить до висновку, що підлягає задоволенню й вимога позивача щодо визнання його права на спадкування після померлої ОСОБА_6.
Судові витрати у справі суд покладає на позивача згідно з його усною заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 53, 55 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. ст. 1216, 1222, 1223, 1261, 1266 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 10, 15, 60, 209, 212-215 Цивільного процесуального Кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, про що відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції в книзі реєстрації смертей зроблено запис за № 1778 від 04 лютого 2010 року є батьком ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в місті Харкові, про що Червонозаводським відділом запису актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис за № 358 від 02 квітня 1986 року, паспорт НОМЕР_2, виданий Червонозаводським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 12 серпня 2002 року.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право на спадкування, як спадкоємця першої черги по закону по праву представлення після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6, про що відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції складено актовий запис за № 90 від 02 січня 2013 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Федорова О.В.