28 травня 2013 р.Справа № 1604/2а-2542/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 06.05.2011р. по справі № 1604/2а-2542/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
29.03.2011 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 06.05.11 року задоволено частково позов ОСОБА_1.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області протиправною та зобов"язано Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 29.09.2010 року по 28.02.2011 року, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що постанову винесено з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права. Посилаючись на ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", стверджує, що строк позовної давності на вимоги щодо перерахунку недоплаченого щомісячного підвищення до пенсі, як дитині війни, виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не застосовується, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також судом правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 - лютого 2011 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач з 16.09.2010 року по 24.05.2011 року не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог з 01.01.2006 року по 28.02.2011 року колегія судді зазначає наступне.
Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови враховано, що ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 01.04.2011 року по справі № 1604/2а-2542/11 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області про перерахунок за період з 01.01.2006 року по 28.09.2010 року залишено без розгляду.
Тобто, питання поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду, та визначення періоду, за який права позивача підлягають захисту, було вирішено судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 01.04.2011 року, яка позивачем не оскаржується, а відтак, у відповідності до ч.1 ст.195 КАС України не є предметом перегляду в межах даного апеляційного провадження.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування.
В іншій частини доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 06.05.11 року по справі № 1604/2а-2542/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.
Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.