07 листопада 2013 р. Справа № 20617/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Костіва М.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Біловіжського сільського голови ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року у адміністративній справі №2а-6521/09/1770 за позовом Прокурора Рокитнівського району до Біловіжського сільського голови ОСОБА_1 про визнання розпорядження незаконним,-
Прокурор Рокитнівського району звернувся в суд з позовом до Біловіжського сільського голови ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження від 31.01.2003 року №9-к «Про прийом на посаду спеціаліста - землевпорядника сільської ради ОСОБА_2».
Позові вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем не дотримано положень ст. 12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст. 12 Закону України «Про державну службу», оскільки, в обхід встановлених законодавством обмежень, пов'язаних з прийняттям на державну службу, спірним розпорядженням прийнято на посаду спеціаліста-землевпорядника сільської ради, яка є свояченицю голови сільради, а протест прокурора про усунення таких порушень закону, було відхилено.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 р. позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Біловіжського сільського голови ОСОБА_1 №9-к від 31.01.2003 року «Про прийом на посаду спеціаліста - землевпорядника сільської ради ОСОБА_2».
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, з тих підстав, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_2 не є безпосередньо підпорядкована голові сільської ради та не являється його близьким родичем. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином буди повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 25.12.2002 року розпорядженням Біловіжського сільського голови №45-к було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади спеціаліста - землевпорядника сільської ради (сьома категорія), а розпорядженням №46-к - утворено конкурсну комісію. Доказів публікації та/або поширення через засоби масової інформації не пізніше як за один місяць до проведення конкурсу даних про вакансії посад державних службовців, не надано.
Згідно з даними протоколу засідання від 28.01.2003 року, до конкурсної комісії надійшла одна заявка про участь у конкурсі від ОСОБА_2, і за підсумками голосування, вказану особу було рекомендовано на посаду спеціаліста - землевпорядника сільської ради.
На підставі пропозиції конкурсної комісії, 31.01.2003 року Біловіжський сільський голова видав розпорядження №9-к, яким прийняв на посаду спеціаліста - землевпорядника сільської ради (сьома категорія) ОСОБА_2 з 01.02.2003 року.
Прокуратурою Рокитнівського району було проведено перевірку в Біловіжській сільській раді щодо дотримання вимог Закону України «Про державну службу», за результатами якої, 21.09.2009 року Біловіжському сільському голові внесено протест з вимогою скасувати розпорядження №9-к від 31.01.2003 року, як таке, що суперечить вимогам ст. 12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст. 12 Закону України «Про державну службу» та ст.251 Кодексу законів про працю України.
Протест прокурора було відхилено Біловіжським сільським головою, який листом від 28.09.2009 року повідомив, що спеціаліст - землевпорядник ОСОБА_2, знаходиться в його підпорядкуванні, але підзвітна і підконтрольна начальнику районного управління земельних ресурсів Держкомзему України, прийнята на роботу згідно рекомендації останнього та пропозиції конкурсної комісії, а тому звільнити її з роботи немає можливості.
ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_3, яка, в свою чергу є дружиною ОСОБА_1, що обіймає посаду Біловіжського сільського голови.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що спеціаліст - землевпорядник Біловіжської сільської ради ОСОБА_2 за посадою безпосередньо підпорядкована та підлегла Біловіжському сільському голові ОСОБА_1, який є її свояком, а тому її прийняття на службу в даний орган місцевого самоврядування є порушенням обмежень, що містяться у ст. 12 Закону України «Про державну службу» та ст. 12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 251 Кодексу законів про працю України, власнику надано право запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. При цьому, визначено, що на підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну службу», не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками.
Аналогічні обмеження пов'язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходженням служби містяться у п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно п. 7 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за пропозицією сільського, селищного, міського голови на сесіях ради затверджується структура виконавчих органів ради, загальна чисельність апарату ради та її виконавчих органів, витрати на їх утримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 цього ж Закону, сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради.
Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що відносини сільського, селищного, міського голови з апаратом ради та виконавчим комітетом, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності голові, позаяк у нього наявна переважна більшість важелів керуючого впливу, включаючи вирішення щодо підлеглих кадрових питань, здійснення контролюючих функцій, отримання звітності та застосування заходів відповідальності.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржене розпорядження прийняте відповідачем без дотримання вказаних вище принципів законності, обґрунтованості та добросовісності та з порушенням норм чинного законодавства України, відтак підлягає до скасування
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Біловіжського сільського голови ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року у адміністративній справі №2а-8230/09/2270 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
М.В. Костів