01 листопада 2013 року Справа № 178371/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Ліщинський А.М.,
судді Запотічний І.І.
секретар судового засіданні Коцур В.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року у справі № 2а-5814/12/1370 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ФОП ОСОБА_2 звернувсь з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 21.06.2012 р. № 2161700/4451/НОМЕР_1 та № 2171700/4451/НОМЕР_1.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі акту від 15.06.2012 р. №238/17-20/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 р.н.о.к. - НОМЕР_1 за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.», яким встановлено укладення правочинів з ПП «Полярис Лайт» та ТзОВ «Металбуд Центр» в порушення публічного порядку, інтересам держави та суспільства; порушення п. п. 177.1, 177.2, 177.4, 138.1 ПК України в частині заниження оподатковуваного доходу у зв'язку із чим донараховано 197731,60 грн. податку з доходів фізичних осіб за 2011 р.; п. п. 198.1, 185.1, 187.1 ПК України в частині заниження податку на додану вартість на суму 210935 грн. Посилається на протиправність таких висновків, підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівської області подала апеляційну скаргу. Апелянт вважає що зазначена постанова прийнята без урахування фактичних обставин справи, положень чинного законодавства, з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Зокрема зазначає, що відповідно до додатку 5 до декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивач формував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Полярис Лайт» та ТзОВ «Металбуд Центр». Згідно інформації, отриманої з Алчевської ОДПІ Луганської області від 03.05.2012 р. №4649/231-02, нею був складений акт від 10.02.2012 р. №314/231-37156789 за наслідками невиїзної перевірки ПП «Поляріс Лайт», яким встановлено, що чисельність працюючих -1 особа, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не має техніки та інших засобів для провадження господарської діяльності. Згідно інформації, отриманої з Пустомитівської ДПІ Львівської області від 29.11.2011 р. №19182/7/23-0, за результатами перевірки ТзОВ «Металбудцентр» був складений акт від 10.11.2011р. №1112/232/33457571, яким встановлено, що вказане підприємство за юридичною адресою не знаходиться, не має техніки та інших засобів для провадження господарської діяльності. Посилається на те, що висновки відповідача викладені у акті є правильними.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги. Просить таку задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити повністю.
Позивач явку повноважного представника не забезпечив. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
За клопотанням відповідача проведено заміну відповідача ДПІ у Жовківському районі Львівської області на правонаступника Державну податкову інспекцію у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівської області.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки відповідача про непідтвердженість господарських відносин позивача його контрагентами ґрунтуються на базі даних АІС та іншій інформації про контрагентів позивача, наявної у розпорядженні органу державної податкової служби, у якій зафіксовано, що у вказаної організації відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, трудові ресурси, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.
Згідно інформації, отриманої з Алчевської ОДПІ Луганської області від 03.05.2012 р. №4649/231-02, нею був складений акт від 10.02.2012 р. №314/231-37156789 за наслідками невиїзної перевірки ПП «Поляріс Лайт», яким встановлено, що чисельність працюючих -1 особа, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не має техніки та інших засобів для провадження господарської діяльності. Згідно інформації, отриманої з Пустомитівської ДПІ Львівської області від 29.11.2011 р. №19182/7/23-0, за результатами перевірки ТзОВ «Металбудцентр» був складений акт від 10.11.2011 р. №1112/232/33457571, яким встановлено, що вказане підприємство за юридичною адресою не знаходиться, не має техніки та інших засобів для провадження господарської діяльності.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За правилами п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, п.177.2 ст.177 ПК України.
Податковий кредит у відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ підтверджена видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними. Судом першої інстанції встановлено, що отримані від контрагентів товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на складі позивача та в подальшому використані у господарській діяльності ФОП ОСОБА_2 - шляхом продажу третім особам.
Вказані докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів придбаних у контрагента, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із таким контрагентом.
ПП «Поляріс Лайт» та ТзОВ «Металбудцентр» на час здійснення господарських операцій з позивачем були належним чином зареєстровані юридичною особою та платниками ПДВ та мали право на випуск податкових накладних.
Як вбачається із висновків Акта від 15.06.2012 року № 238/17-20/НОМЕР_1 відповідачем надавався аналіз реальності здійснення господарської діяльності позивача у співвідношенні з господарською діяльністю його контрагентів, які ґрунтувались на висновках Акта перевірки Алчевської ОДПІ Луганської області від 10.02.2012 року № 314/231-37156789 за наслідками невиїздної перевірки ПП «Поляріс Лайт» та згідно інформації, отриманої з Пустомитівської ДПІ Львівської області від 29.11.2011 року № 19182/7/23-0 за результатами перевірки ТзОВ «Металбудцентр» ( акт від 10.11.2011 року № 1112/232/33457571, де зроблено висновки, що господарські операції ТОВ є нереальні фіктивні).
Разом з тим, за позовами ПП «Поляріс Лайт» та ТзОВ «Металбудцентр» до податкового органу адміністративними судами України прийнято рішення щодо визнання протиправними дій податкових органів щодо проведення податкових перевірок контрагентів позивача( ст.165-178, ст.181-186).
Відповідач не надав доказів, які б підтверджували викладені в актах висновки. Не надано копій податкових повідомлень-рішень, винесених відносно контрагентів позивача із доказами узгодження вміщених у них податкових зобов'язань. Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення і зі сторони позивача, не ґрунтується на законодавстві. Згідно із ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно з п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування» та Податкового кодексу України за будь-якою зі сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, а також перевірка наявності у сторін правочину матеріально-технічної бази та трудових ресурсів.
Верховний Суд України у постанові від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009р. по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року у справі № 2а-5814/12/1370 без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Ліщинський А.М.
Запотічний І.І.