36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.11.2013 р. Справа № 917/1758/13
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (вул. Фрунзе, буд. 57, м. Полтава, 36039)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 1) ОСОБА_5 (АДРЕСА_2).
2) Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)
про стягнення 12000,00 грн. та визнання неправомірними дій
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Лісіченко О.В., дов. від 01.07.2013р.
від третіх осіб: не з'явилися
Розглядається позовна заява про стягнення 12000,00 грн. вартості невиданого вантажу при перевезенні та визнання неправомірними дій стосовно збільшення вартості поставки вантажу за товарно-транспортною накладною № 56027000020275 від 11.10.2012р.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що спірне перевезення здійснювалося на підставі разового договору (публічна оферта) про надання транспортно-експедиторських послуг, укладеним з відправником ОСОБА_5, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 56027000020275 від 11.10.2012р.; відповідальність за стан вантажу, вміст, належність тари (або) упаковки при перевезенні вантажу несе відправник; вартість послуг перевезення змінилась, оскільки при контрольному зважуванні вантажу відповідачем було визначено об'ємну вагу більшу від вказаної в товарно-транспортній накладній № 56027000020275 від 11.10.2012р.
Треті особи письмових пояснень суду не надали.
Про час та місце розгляду справи позивач, відповідач та треті особи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомлення ми від 30.10.2013р.
В судовому засіданні 12.11.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Згідно товарно-транспортної накладної № 56027000020275 від 11.10.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (відповідач) прийняло від відправника - приватного підприємця ОСОБА_5 для доставки одержувачу - приватній особі ОСОБА_1 відправлення - товари в кількості 5 штук, об'ємною вагою прийнятого до перевезення вантажу - 700 кг, оголошеною вартістю 1000,00 грн.; з вартістю доставки 1847,00 грн. (а.с.9).
Відповідно до товарно-транспортної накладної послуги за дане перевезення повинен був сплатити одержувач - ОСОБА_1 (позивач).
В акті приймання-передачі № 10017414 від 18 жовтня 2012 р. представником позивача та відповідача було зафіксовано пошкодження одного бетонозмішувача, а також зазначено, що одержувач відмовився від отримання вантажу через вартість доставки (а.с.12).
Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що вказаний вантаж був придбаний ним за договором з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; при одержанні вантажу було виявлено пошкодження однієї бетономішалки; відповідачем в односторонньому порядку було збільшено вартість доставки до 2640,00 грн.; в зв'язку з чим позивач відмовився від одержання вантажу, та заявив вимоги про стягнення 12000,00 грн. вартості невиданого вантажу при перевезенні та визнання неправомірними дій стосовно збільшення вартості поставки вантажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки (ч. 2 ст. 334 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч.2 ст. 909 ЦК України).
Позивач посилається на те, що спірний товар був придбаний ним у за договором з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3
Відповідно до договору купівлі-продажу № 01-10/12 від 01.10.2012р. та специфікації № 01 від 08.10.2012р., укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_3 як продавець продає позивачу (покупцю) бетонозмішувачі загальною вартістю 12000,00 грн., а покупець (позивач) зобов'язався сплатити вартість цього товару (а.с.13, 14).
За п. 2.2 Договору № 01-10/12 доставка товару здійснюється будь-якою поштовою службою, відділення якої знаходяться в місті покупця; вартість доставки сплачує покупець.
Позивач не надав суду жодних доказів, що підтверджують факт передачі йому товару за договором купівлі-продажу № 01-10/12 від 01.10.2012р.
В товарно-транспортній накладній № 56027000020275 від 11.10.2012р. відправником вантажу визначено ПП - ОСОБА_5, а одержувачем вантажу визначено приватну особу - ОСОБА_1.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 в даній накладній не зазначений як відправник вантажу.
В цій же накладній відсутні відомості про те, що дане відправлення здійснюється інтересах Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 чи представником даного підприємця за довіреністю. Навпаки в накладній чітко зазначено, що відправлення проводиться саме ПП - ОСОБА_5.
Отже, письмовий договір перевезення вантажу (документів) між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" не укладався.
В накладній не визначено найменування вантажу.
Вказана в накладній ціна товару не відповідає ціні, визначеній у специфікації № 01 від 08.10.2012р.
Крім того, позивач в накладній одержувачем вантажу визначено як приватна особа, а не суб'єкт підприємницької діяльності.
Позивачем також не надано належних доказів оплати ним на користь продавця - ФОП ОСОБА_3 вартості товару, придбаного за договором купівлі-продажу № 01-10/12 від 01.10.2012р.
В наданих позивачем копіях квитанцій Приватбанку від 10.10.2012р. на суму 9000,00 грн. та від 10.10.2012р. на суму 2500,00 грн. платником вказано громадянина ОСОБА_5; зміст операції - надходження готівки за платіжними картками (а.с.14, 15).
Позивачем не надано доказів наявності повноважень у ОСОБА_5 на здійснення оплати товару в межах договору купівлі-продажу № 01-10/12 від 01.10.2012р.
Інших доказів в підтвердження факту оплати позивачем товару на вказану суму, позивач суду не надав.
Отже, позивачем не доведено належними доказами факту передачі йому товару за договором купівлі-продажу № 01-10/12 від 01.10.2012р., факту проведення ним розрахунку за вказаний товар, і як наслідок не доведено факту набуття позивачем права власності на бетонозмішувачі.
Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Згідно зі ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
За ч. 2 ст. 310 Господарського кодексу України одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.
Згідно з ч. 4 ст. 314 Господарського кодексу України якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
Доказів в підтвердження наявності обставин, що надають одержувачу право відмовитися від отримання вантажу, відповідач суду не надав.
Збільшення вартості перевезення не є підставою для відмови від одержання вантажу.
За ч. 3 ст. 310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.
Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалізується в установленому законодавством порядку (ч. 4 ст. 310 ГК).
У п. 12.5 Умов надання послуг ТОВ "Нова Пошта", які є невід'ємною частиною Разового договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 56690000054507 від 06.06.2012 р., зазначено, що максимальний строк зберігання відправлення (вантажу) на ТОВ "Нова Пошта" складає 33 календарні дні, з урахуванням його перевезення. Вартість зберігання відправлення (вантажу) на складі ТОВ "Нова Пошта" складає 20% від вартості послуги перевезення за кожний день зберігання. Якщо протягом 33 календарних днів, з моменту його приймання до перевезення, відправлення (вантаж) не бую витребуване відправником або Одержувачем у ТОВ "Нова Пошта", таке відправлення (вантаж) вважається невитребуваним, а відповідальність за збереження відправлення (вантажу) у ТОВ "Нова Пошта" перед клієнтом припиняється. ТОВ "Нова Пошта" має право розпорядитися таким відправленням/ (вантажем) на власний розсуд, в тому числі для компенсації вартості послуг зі збереження і перевезення цього відправлення.
Дані умови договору були погоджені між вантажовідправником та відповідачем перед відправленням вантажу.
За ч. 1 ст. 690 ЦК України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.
Тобто, в даному випадку позивач зобов'язаний був прийняти вантаж, сплатити перевізну плату, за наявності пошкоджень вантажу скласти відповідний акт для визначення винного в пошкодженні вантажу, і заявити претензії про відшкодування збитків до винної особи (відправника чи перевізника) з приводу пошкодження вантажу. Вказані дії позивачем не були проведені. В разі безпідставного збільшення провізної плати позивач міг звернути до суду про стягнення безпідставно збільшеної різниці. Натомість позивач безпідставно відмовився від прийняття вантажу.
В даному випадку позивач не був позбавлений права звернутися з вимогою про витребування вантажу в натурі, або з позовом про відшкодування збитків, але такі вимоги в даному спорі позивачем не заявлені.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 12000,00 грн. вартості вантажу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача стосовно збільшення вартості поставки вантажу за товарно-транспортною накладною № 56027000020275 від 11.10.2012р. судом відхиляються з наступних мотивів.
Відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Крім того, ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Як свідчать наведені правові норми, позовні заяви про визнання незаконними дій можуть заявлятися стосовно оспорення дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Такий спосіб правового захисту як визнання дій контрагентів за договором перевезення незаконними чи неправомірними не передбачений законодавством. Тобто, дані вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, що є підставою для відмови у позові.
Оскільки позивачем заявлено вимоги, що не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача стосовно збільшення вартості поставки вантажу задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено та підписано: 18.11.2013р.
Суддя Безрук Т. М.