04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" листопада 2013 р. Справа№ 911/2273/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Новікова М.М.
при секретарі Євдокимові В.О.
за участю представників
від позивача: Волошинович О.П. - дов б/н від 02.01.2013 р.;
від відповідача 1: Свірський А.А. - наказ №1 від 18.04.2007 р.;
Щербак Н.А. - дов б/н від 07.11.2013 р.
від відповідача 2: не з'явився;
розглянувши
апеляційну скаргу Малого підприємства «Будкомплект»
на рішення Господарського суду Київської області
від 04.09.2013 р.
у справі № 911/2273/13 (головуючий суддя Лопатін А.В.
судді Горбасенко П.В., Ярема В.А.)
за позовом Малого підприємства «Будкомплект»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інга»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест
«Поліськсільбуд»
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
Мале підприємство «Будкомплект» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інга» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Поліськсільбуд» про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.09.2013 р. у справі № 911/2273/13 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Мале підприємство «Будкомплект» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2013р. у справі № 911/2273/13, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 у справі № 911/535/13-г у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М. апеляційну скаргу Малого підприємства «Будкомплект» прийнято до провадження та призначено на 11.11.2013 р.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2013 р. у справі № 911/2273/13 скасувати.
Представник відповідача-1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2013р. у справі № 911/2273/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники відповідача-2 у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-2.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
20.05.1994 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - продавець) та Організацією орендарів орендного тресту "Поліськсільбуд" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу державного майна орендного тресту "Поліськсільбуд" № 43 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, продавець продає а покупець купує державне майно цілісного майнового комплексу орендного тресту "Поліськсільбуд" шляхом викупу майна трудовим колективом на підставі укладеної з регіональним відділенням Додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди (щодо викупу майна) державного майна орендним трестом "Поліськсільбуд" № 104 від 31.12.1992р.
Згідно з актом приймання-передачі майна від 12.09.1994 р. продавець передав, а покупець за договором прийняв державне майно.
Також, Листом № 05-14-1729 від 21.06.2012р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області підтвердило факт передачі майна Орендному підприємству трест "Поліськсільбуд".
На підставі договору купівлі-продажу державного майна Орендниму підприємству "Поліськсільбуд" було видане свідоцтво про власність за реєстраційним № 103-ВП від 12.09.1994 р.
12.12.1994р., між Орендним трестом "Поліськсільбуд" (далі - продавець) та Малим підприємством "Будкомплект" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу державного майна орендного тресту "Поліськсільбуд".
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору продавець продав а покупець викупив державне майно шляхом викупу майна трудовим колективом.
12.12.1994р. продавець передав, а покупець прийняв майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 12.12.1994р., який підписаний сторонами договору. Зі змісту складеного акту вбачається, що сторони надали майну такі ознаки як: назва майна, його площа та вартість.
Крім того, за цим актом вбачається, що Мале підприємство "Будкомплект", прийняв від Орендного тресту "Поліськсільбуд": 1) корпус №1 1809 кв.м.; 2) відкритий склад з естакадою 1203 кв.м.; 3) кисневий цех 108 кв.м.; 4) гараж біля котельні з коморою 48 кв.м.; 5) механічний цех /корпус № 2 576 кв.м.; 6) склад алебастру 120 кв.м.; 7) автомашина ЗИЛ-130; 8) обладнання.
Згідно з реєстраційним посвідченням від 28.03.1998 р. Бородянським бюро технічної інвентаризації зареєстровано за Малим підприємством "Будкомплект" майно (майновий комплекс): "Механічний цех літ. Б; Кисневий цех літ. Р; Корпус № 2 літ. В; Склад алебастру літ. П ; Гараж" літ. С за адресою: селище Бородянка, вул.Вокзальна, 2 про що зроблено запис в реєстровій книзі за № 16.
Враховуючи вищезазначене, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що власником придбаного майна за договором купівлі-продажу державного майна орендного тресту "Поліськсільбуд" від 12.12.1994 р. та зареєстрованого в Бородянському бюро технічної інвентаризації є Мале підприємство "Будкомплект".
10.11.1998 р. між Товариством з обмеженою відповідальгістю трест "Поліськсільбуд" (далі - відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальгістю "Інга" (далі - відповідач 1) було укладено договір купівлі-продажу майна.
Відповідно до акту приймання-передачі майна від грудня 1998 року продавець передав а покупець за договором купівлі-продажу від 10.11.1998 р. прийняв наступне майно:
- Частину виробничого корпусу №1 площею 783кв.м, вартістю 43529031,00 крб.;
- Відкритий склад корпус №2 площею 648 кв.м., вартістю 15438868,00крб.;
- Склад в виробничому корпусі №2 площею 360кв.м., вартістю 34975555,00крб.;
- Хімчистка площею 90 кв.м.;
- Контейнерна- 1шт.;
- Автогараж при тресті -1;
- Бітумохранилище - незавершене виробництво;
- Мостовий кран;
- Баня-сауна;
- Магазин в 116 кв.м.ж.б. Немішаєве;
- Електропогрузчик;
- Незавершене виробництво по АБЗ в Немішаєве;
- Частину адмінбудинку тресту площею 297,7 кв.м.;
- Салон одягу на УВТК площею 164 кв.м.;
- Комплект меблевий "Езоп";
- Стіл розкрою з машинкою розкрою;
- Столи промислові 2 шт.;
- Головки швейних машин 2 шт.
Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 54 ГПК України позивач самостійно визначає у позовній заяві як предмет поданого позову (матеріально - правову вимогу) так і підстави позову (обставини, яким позивач їх обґрунтовую).
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен встановити об'єктивну наявність порушеного чи оспорюваного права (законного інтересу) на час звернення до суду, а також з'ясувати, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить прийняте судом рішення відновлення та захист цього права.
У ст. 6 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р. передбачені загальні способи захисту цивільного права.
Предметом даного спору є вимога позивача визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.11.1998 р., укладений між ТОВ трест "Поліськсільбуд" та ТОВ "Інга" на підставі ст.ст. 47, 48 ЦК УРСР, який діяв на момент укладання оспорюваного договору.
Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р. (у редакції чинній на дату укладення спірного договору) заінтересована особи, якає заперечує дійсність оспорюваної угоди має право на визнання судом такої угоди недійсною.
Однак, як вбачається зі змісту оспорюваного договору купівлі-продажу від 10.11.1998 р. позивач, який звертається за захистом свого права не є особою яка підписувала цей договір, тобто не є стороною цього правочину.
Таким чином позивач, звертаючись до суду з даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір купівлі-продажу майна від 10.11.1998 р., не будучи стороною цього договору, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним правочин порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що на момент розгляду даного спору вказаний комплекс будівель та споруд розташованих за адресою: смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2 фактично належить ТОВ "Інга" та МП "Будкомплект" на праві спільної сумісної власності, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №26633076 від 07.07.2010 р.. Отже, визнання спірного договору недійсним, як зазначає позивач, має прямий вплив на розмір частини позивача у вказаному нерухомому майні.
Як вбачається з матеріалів справи, придбане за договорами купівлі-продажу від 10.11.1998 р. (за яким придбано майно відповідачем-1) та від 12.12.1994р. (за яким придбано майно позивачем) нерухоме майно відноситься до майна, яке за своєю правовою природою необхідно характеризувати не за родовими ознаками речі а за індивідуально визначеними ознаками, яке можна видокремити з поміж іншого майна.
Для того щоб дійти обґрунтованого висновку про те, яке саме нерухоме майно було придбано відповідачем-1 у відповідача-2 за оспорюваним договором, та яке майно перебуває у власності позивача, необхідно індивідуалізувати таке майно, тобто певним способом видокремити його з маси однорідних речей (за конкретним місцем розташування, розміром площею, матеріалом виготовлення). Ступінь індивідуалізації речей лежить в основі відмінностей подібних цивільно-правових договорів. За звичай у таких договорах як купівля-продаж нерухомого мана предмет виконання завжди визначений індивідуальними ознаками.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відсутні правові підстави вважати, що при укладанні договору купівлі-продажу від 10.11.1998 р. було порушено право позивача, оскільки в оскаржуваному договорі купівлі-продажу від 10.11.1998 р. предмети продажу наділені назвою, площею та ціною, а у договорі купівлі-продажу від 12.12.1994 р. - назвою та площею майна, предмети договорів сторонами не наділені достатніми індивідуальними ознаками, які б надавали змогу ідентифікувати майно.
У рішенні Конституційного суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 надано визначення такому поняттю як "охоронюваний законом інтерес" та зазначено, що вказане поняття необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо неопосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. Якщо під час судового розгляду встановлено відсутність у позивача права на задоволення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним, суд має відмовити у задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 24.11.2008р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Частиною першою ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що суд позовна вимога Малого підприємства "Будкомплект" щодо визнання договору недійсним є такою, що задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2013р. у справі № 911/2273/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Малого підприємства «Будкомплект» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2013р. у справі № 911/2273/13 - без змін.
2. Матеріали справи № 911/2273/13 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
М.М. Новіков