13 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5806/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
при секретарі судового засідання - Лебідь Т.М.,
за участю:
представника позивача - Солдатенко Е.С. ,
представника відповідача - Пасько Т.Г. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фортуна Інгредієнт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
01 жовтня 2013 року Приватне підприємство "Фортуна Інгредієнт" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0007151502/2146 від 19.12.2012 року .
Мотивуючи свої вимоги, позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №5097/15-222/37227608 від 30.11.2012 року щодо порушення ПП «Фортуна Інгредієнт» ст.198 Податкового кодексу України, ст..203,215,228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за вересень 2011 року, вересень - жовтень 2012 року на загальну суму 102 209 грн. Наголошував на тому, що оскаржуване рішення відповідачем винесено безпідставно та протиправно, суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Таку позицію обґрунтовував тим, що підприємством для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ ТД «Українські крохмалі» та ПП «Лон і Компані» . Як позивач, так і його контрагенти, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями, зроблені з перевищенням наданих повноважень та спростовуються наданими документами. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, куплений товар та отримані послуги використані у господарській діяльності позивача. Наголошував на індивідуальному характері юридичної відповідальності платника податків та відсутності залежності права на формування податкового кредиту платника від виконання своїх податкових зобов'язань його контрагентами. Зазначав про відсутність судових рішень щодо визнання нікчемними договорів, що були укладені між позивачем та ТОВ ТД «Українські крохмалі» та ПП «Лон і Компані». Відтак, оскільки в діях ПП «Фортуна Інгредієнт» відсутні порушення податкового законодавства, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Згідно аналізу податкової звітності з ПДВ ТОВ ТД «Українські крохмалі» встановлено, що підприємством не відображено у податковій декларації з ПДВ за червень 2011 року результати проведених операцій з ПП «Фортуна Інгредієнт» у розмірі 57 000 в розділі І «Податкові зобов'язання ». Таким чином, позивачем безпідставно віднесено вказану суму до податкового кредиту у вересні 2011 року, чим порушено п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Крім того, наголошував на тому, що контрагентом позивача, ПП «Лон і Компані » не сплачено суми ПДВ, які позивачем були використані для формування свого податкового кредиту у вересні - жовтні 2012 року. Вказане підприємство отримувало кошти від позивача без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. На думку податкового органу, позивач є вигодонабувачем, тобто особою на користь якої учиняються правочини та штучно формуються валові витрати та податковий кредит. З огляду на вказане, на думку податкового органу, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту кошти в сумі 102 209 грн., спрямовані на оплату товарів та послуг, які в реальності не придбавались у ТОВ ТД «Українські крохмалі» та ПП «Лон і Компані». Відтак, встановлені у ході перевірки факти підтверджують правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яке не підлягає скасуванню.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що ПП «Фортуна Інгредієнт» (код ЄДРПОУ 37227608) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 06.08.2010 року, перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та з 20.10.2010 року є платником податку на додану вартість. (т.1,а.с.9-10)
Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Фортуна Інгредієнт» по питанню формування податкового кредиту від ТОВ ТД «Українські крохмалі» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року та від ПП «Лон і Компані» за період з 01.09.2012 року по 31.10.2012 року .
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.
За результатами даної перевірки відповідачем складений акт перевірки №5097/15-222/37227608 від 30.11.2012 року (надалі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення ПП «Фортуна Інгредієнт» п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, частини 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за вересень 2011 року в сумі 57 000 грн., за вересень 2012 року в сумі 4 772,75 грн., за жовтень 2012 року в сумі 40 436,25 грн. (т. 1, а.с.18-23)
У зв'язку зі встановленням в ході проведення перевірки порушень вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 19 грудня 2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0007151502/2146 від 19.12.2012 року , яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 102 209,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 25 552,25 грн. (т.1, а.с.34 )
Дане рішення не оскаржувалось позивачем у порядку адміністративного оскарження.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його обґрунтованість та правомірність , виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 102 209 грн.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.
Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ПП «Фортуна Інгредієнт» фактично не здійснювало придбання товарів та послуг у ТОВ ТД «Українські крохмалі» та ПП «Лон і Компані», оскільки, на думку контролюючого органу, такі товари та послуги фактично контрагентом позивача не поставлявся, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджує про завищення платником податкового кредиту в сумі 102 209 грн.
Суд погоджується з такими висновками податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.
У ході розгляду справи судом встановлено факт укладення між позивачем (Покупець) та ПП «Лон і Компані» (Постачальник) договору поставки №01/06/1 від 01.06.2012 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію на умовах, визначених цим договором. Кількість продукції визначається з сум всіх накладних на відвантаження продукції. З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що за означеним договором позивачем придбавалось борошно гречане, рисове, продукт молоковмістний згущений з рослинними жирами, молоко сухе знежирене, крохмаль кукурудзяний. (т.1, а.с.124)
Також між тими самими сторонами було укладено договір оренди №01/02-2 від 01.01.2012 року, за яким ПП «Лон і Компані» (Орендодавець) передає ПП «Фортуна Інгредієнт» (Орендарю) в оренду - строкове платне користування , з метою здійснення господарської діяльності , навантажувач марки TOYOTA, моделі 5FG. (т.1, а.с.166-167).
Крім того, спірний податковий кредит позивачем сформовано за рахунок господарських операцій з ТОВ «ТД «Українські крохмалі», що проводились на підставі договору надання транспортних послуг від 01.04.2011 року, за яким Перевізник (ТОВ «ТД «Українські крохмалі») надає в розпорядження Замовнику ( позивачу) транспортні засоби для перевезення товару, а Замовник проводить оплату наданих послуг. (т.1, а.с.206 )
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даних угод представником позивача надано суду податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, товарно - транспортні накладні, заявки, реєстр виданих довіреностей посадовим особам на отримання товару, акти приймання - передачі майна.
Судом було проаналізовано зміст поданих первинних бухгалтерських документів.
Так, з пояснень представника позивача вбачається, що оплата позивачем за куплену харчову продукцію та отримані послуги на користь контрагентів не здійснювалась, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом взаємних розрахунків. (т.1, а.с.125-165, 168-186,162, т. 2,а.с.2,7- 139 ).
На підтвердження реальності проведених операцій з ПП "Лон і компані" позивачем було надано видаткові накладні, витяги із журналу реєстрації довіреностей на отримання товару, податкові накладні. (т.2, а.с.144-205)
Однак дослідження їх не підтверджує реальність оподаткованих операцій, а навпаки своїм суперечливим змістом ставить під сумнів.
Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження оприбуткування, складського та бухгалтерського обліку купленої харчової продукції у ПП «Лон і Компані». Долучений позивачем договір оренди приміщення №2705 від 27.05.2011 року, укладений між ПП «Фортуна Інгредієнт» (Орендар) та ОСОБА_4 (Орендодавець), щодо надання позивачу для тимчасового розміщення офісу та складських приміщень площею 297,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, таким доказом не є.
Предметом описуваної поставки є харчова продукція, яка підлягає сертифікації, до якої існують щодо екологічної та санітарної безпеки, вона має особливості зберігання й перевезення.
Позивачем не було надано Сертифікатів якості на харчову продукцію. Відсутні докази дотримання санітарних норм перевезення та зберігання харчової продукції.
З приводу подальшого використання названого товару у власній господарській діяльності, позивач стверджував, що продукти харчування були в подальшому реалізовані суб'єктам господарювання ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ПП «ВКФ «Суворов», ТОВ «Техпак», ЗАТ «Перевальський м"ясопереробний завод», ТОВ «Асоціація дитячого харчування», ТОВ «Вільнянський маслозавод», ОСОБА_3, ПП «Мієр», ТОВ з іноземною інвестицією «Форнетті - Україна», та ін. за відповідними договорами, копії яких долучено до матеріалів справи, ( т.1, а.с.187-234, т.2,140- 143 )
При дослідженні означених договорів суд звертає увагу на те, що згідно їх умов, кількість продукції, що постачається за цими договорами, визначається в специфікаціях.
Разом з тим, позивачем специфікацій надано не було, також не було надано жодних доказів фактичної передачі товарів вказаним підприємствам, доказів надходження оплати за них. Крім того, навіть договора з названими підприємствами не дають своїм змістом жодної можливості стверджувати, що за ними поставлялися самі ті товари, які позивач начебто придбавав у ПП "Лон і компані". Вказане позбавляє можливості встановити вид та кількість продукції, яку було чи могло бути реалізовано кожному з покупців за означеними договорами.
На підтвердження транспортування придбаного у ПП "Лон і компані" товару від постачальника до складу покупця (ПП "Фортуна Інгредієнт") останнім надано копії товарно-транспортних накладних на перевезення цих продуктів харчування. Згідно їх змісту, товари перевозилися з м.Київ та м.Харків (місцезнаходження ПП "Лон і компані" - м.Кременчуг") до складу позивача також у м.Кременчуг.
Куплений у ПП «Лон і Компані» товар (борошно гречане, рисове, продукт молоковмістний згущений з рослинними жирами, молоко сухе знежирене, крохмаль кукурудзяний) нібито реалізований в подальшому іншим суб'єктам господарювання. Згідно наявних у матеріалах справи первинних документів, покупці товару за договорами зареєстровані та, відповідно, здійснюють свою господарську діяльність, зокрема, в м. Київ, м. Дніпропетровськ, смт. Козелець Чернігівської області), м. Кіровоград, м. Лебедин Сумської області, м. Львів.
Суд ставить під сумнів реальність реалізації товару означеним контрагентам в силу відсутності економічної доцільності та вигідності таких операцій, що зумовлюють понесення значних затрат фінансових та економічних ресурсів щодо транспортування товару від Постачальника ("Лон і компані" м.Харків та м.Київ) на адресу позивача (м.Кременчуг) та знову в зворотному напрямку від позивача (м.Кременчуг) на адресу Покупців (знову в м.Київ та попутному напрямку).
З - поміж іншого, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів використання орендованого у ПП «Лон і Компані» навантажувача марки TOYOTA, моделі 5FG у власній господарській діяльності, не надано доказів на підтвердження перебування означеного навантажувача на території складського приміщення позивача, передачі його під звіт відповідальній особі, здійснення витрат на його утримання, тощо. Не надано доказів наявності господарської мети та доцільності оренди такого навантажувача.
Вказане свідчить на користь позиції податкового органу про відсутність факту отримання від вказаного контрагента оподаткованих послуг, що слугували для формування спірного податкового кредиту.
Крім того, ПП «Фортуна Інгредієнт» не було надано суду належних доказів отримання послуг перевезення від ТОВ «ТД «Українські крохмалі». Товарно-транспортні накладні, що надані як доказ здійснення таких послуг, своїм змістом не відповідають жодним чином змісту відповідного договору.
Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть, за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що отримання товару та оподаткованих послуг мали місце. Про відсутність реального характеру відповідних операцій свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та відсутність ПП «Лон і Компані» за його місцезнаходженням.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що надання позивачем належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі.
У ході розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що наявні у її матеріалах документи містять суперечливу та недостовірну інформацію, яка не відповідає дійсним обставинам та не підтверджує доводів позивача щодо реальності оподаткованих господарських операцій та правомірності спірного податкового кредиту.
Таким чином, суд, приймаючи рішення, виходить з того, що позивачем наданими документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій контрагентами , тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.
За даних обставин, суд не може вважати доведеним позивачем факт реального виконання господарських операцій, за рахунок яких сформовано податковий кредит у вересні 2011 року , вересні - жовтні 2012 року, погоджується з висновком податкового органу про непідтвердженість податкового кредиту належними первинними документами.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач довів, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, та прийняте ним рішення є правомірним, у свою чергу позивач належних доказів на підтвердження правомірності своїх позовних вимог суду не надав.
З огляду на вищевикладене, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2013 року.
Суддя І.С. Шевяков