Справа № 459/4050/13-ц
20 вересня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Мелешко С. І.
при секретарі Янкевич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді, Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.
встановив:
Позивач ОСОБА_1 в cерпні 2013 року звернувся до суду з даним позовом, в заяві вказав, що 05.04.1993 року він був прийнятий підземним учнем гірника у західно Українське виробниче об*єднання по видобутку вугілля «Укрзахідвугілля» на шахти №4 «великомостівська » , 17.05.1993 року його переведено підземним гірником 2-го розряду з повним робочим днем під землею .
03.12.1993 році був переведений підземним гірником гірником по ремонуту гірничих виробіток 4 -го розряду з повним робчим днем в шахті .
31.03.2005 року був звільнений з шахти внаслідок невідповідності роботі по стану здоров*я .
У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в позивача погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою, що підтверджується записами у медичній книжці, витягом з історії хвороби .
У період з 14.02.2005 року по 24.02.2005 року позивач перебува на ліккуванні у Київському інституті медицини та праці у профпатологічному відділенні . де у нього виявлено ряд професійних захворювань , а саме хронічну попереково-крижову радикулопатію в стадії неповної ремісії з болевим синдромом та статико-динамічним нарушенням , хронічне обструктивне захворювання легеньу фазі загострення . емфізема легень , дифузний пневмоконіоз.
12.05.2005 року Львівською обласною МСЕК позивачу було встановлено стійку втрату професійної працездатності , а саме 50% та 3-тю групу інвалідності по професійному захворюванні безтерміново та передбачено потребу у санаторно-курортному лікуванні та медикаментозному забезпеченні .
Оскільки стан здоров'я потерпілого не покращувався він і надалі був змушений звертатись за медичною допомогою, що підтверджується записами у медичній карті.
Після встановлення йому втрати працездатності, так і не вдалось покращити стан свого здоров'я, тому він і надалі був змушений звертатись за медичною допомогою, що підтверджується записами у медичній карті.
Вважає, що внаслідок отримання професійного захворювання йому було завдано великої моральної шкоди, яку він оцінює в 50 000 грн. та просить стягнути з відповідача на його користь.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_2 в с удовому засіданні підтримала позов , зіслалась на обставини аналогічні підставам звернення до суду , просила позов задовольнити .
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, суду пояснила, що позивачем не зазначено обставин, з яких він виходив при оцінці моральної шкоди, а довідка МСЕК не може бути доказом спричинення власником моральної шкоди, оскільки вона встановлює лише факт втрати працездатності. Вказала, що підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу, або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого - позивач таких доказів суду не надав, тому просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
З трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 від 28.07.1971 року, акту розслідування професійного захворювання від 05.04.2005 року вбачається, що стаж роботи позивача в підземних умовах шахти вугільного басейну становить 14 років .
З копії акту розслідування хронічного професійного захворювання від 05.04.2005 року , вбачається, що професійне захворювання виникло за таких обставин: на протязі роботи у шкідливих умовах праці на підприємствах ДП "Львіввугілля":
Праця гірника очисного забою відноситься до категорії важких. Робота напружена, небезпечна. Робоча поза тіла -вимушена у зігнутому , напівзігнутому положені тіла, переміщаючись з опором на руки чи лікті.. Запиленість повітря робочої зони становить: сер/змінна 90,84 мг/м3, макс. (разова) - 178,63 мг/м3 (90 % робочого часу) та вибухової хвилі при проведенні вибухових робіт в якій міститься сірководень, вибухові гази. В повітрі робочої зони постійно присутні метан, сірководень та періодично вибухові гази. При роботі виконував обов'язки по перенесенню вантажів масою 35 кг. на відстань 150 метрів. Гірничо-геологічні умови на робочих місцях, де працював робітник, були значно обводнені у вигляді капання з покрівлі і водопрояви з ґрунту, що приводило до намокання спецодягу і разом з несприятливими факторами мікроклімату сприяло переохолодженню організму при недостатньому виконанню оздоровчих заходів робочого середовища, направлених на профілактику профзахворювань (невиконання вимог п.п. 1.7, 1.12, 5.1.1, 5.2.3, 5.3.1 ДСП 3.3.1 095 - 2002р.). Причинами професійного захворювання є: вугільно-породний пил в значеннях: 90,84 мг/м3, макс. (разова) 178,63 мг/м3 (90 % робочого часу); мікроклімат: температура повітря 19,8 0С, швидкість руху повітря 0,2-6 м/сек, відносна вологість повітря - 81 %; невиконання норм і правил охорони праці, гігієнічних регламентів та нормативів.
Як вбачається з довідки обласної МСЕК серії ЛВА-2 № 009153 від 13.04.2005 року, позивачу ОСОБА_1 було призначено ІІІ групу інвалідності та 50 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням безтерміново .
У зв'язку з наявністю вищевказаного захворювання позивач неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих позивачем виписок з історії хвороби.
Відповідно до ст. ст. 1, 3, 21, 43, 46 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосили право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно ч. 1 ст. 9 даного закону, відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві ц професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.
Згідно ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинило застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зокрема, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку та професійного захворювання.
Згідно із ч. 4 ст. 14 ЗУ «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.
Втративши частково працездатність на виробництві, позивач не взмозі в повній мірі виконувати ту чи іншу роботу, постійно повинен проходити курс лікування у зв'язку з професійною хворобою, обмежений в життєдіяльності, а тому суд вважає, що йому завдана моральна шкода.
Враховуючи наведене, беручи до уваги те, що при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, необхідно врахувати характер заподіяної позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому суд вважає, що позов підлягає до часткового задовлення.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 23, 268, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатност", суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області в користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: С. І. Мелешко