2/463/1855/13
08 листопада 2013 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Леньо С. І.
при секретарі Станько Р.О.
з участю представника позивача Гриніва Т.В.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «№ 504» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогою про стягнення з останньої заборгованості за надані комунальні послуги в розмірі 4390,61 грн., яка згідно наданого в судовому засіданні детального розрахунку виникла за період січень 2007р. - березень 2013р.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ЛКП «№ 504» є виконавцем житлово-комунальних послуг у житлових будинках м. Львова, і на його балансі, зокрема, перебуває квартира АДРЕСА_1, в якій зареєстрована відповідач. За період з січня 2010р. по березень 2013р. остання частково не сплачувала витрат за теплопостачання, внаслідок чого станом на 01.07.2013р. у неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 4390,61 грн. На підставі різних договорів, які позивач уклав з комунальними службами м. Львова, ним надавались та надаються житлово-комунальні послуги, які затверджені рішенням виконавчого комітету ЛМР, зокрема послуги прибирання прибудинкової території та сходової клітки, підготовка будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період, обслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання та водовідведення і зливної каналізації, поточний ремонт будинку, та ін., однак внаслідок того, що відповідач не вносить плати за такі послуги, створюючи тим самим підприємству важке фінансове становище, останній позбавлений можливості належним чином виконувати умови договору по наданню житлово-комунальних послуг населенню. Оскільки внесення такої плати є обов'язком відповідача, який останньою не виконується, згадану вище суму заборгованості просить стягнути з неї в примусовому порядку. Крім того, просить врахувати, що позивач раніше був позбавлений можливості пред'явити позов у зв'язку з відсутністю необхідних коштів для сплати судових витрат через несвоєчасну оплату мешканцями спожитих комунальних послуг. Вважає таку обставину поважною причиною пропущення загального строку позовної давності, і як наслідок, переконаний, що порушене право позивача підлягає захисту в повному обсязі, а до стягнення підлягає заборгованість в повному обсязі за весь період з моменту її утворення.
В судовому засіданні представник позивача згідно належної довіреності від 16.07.2013р. Гринів Т.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, додатково пояснив, що заборгованість відповідача виникла з січня 2007р., про що надав відповідний розрахунок, і з наведених вище підстав поважності пропущеного строку звернення до суду, вважає, що така сума підлягає до стягнення в повному обсязі, про що і просить суд ухвалити рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні обґрунтованість позовних вимог заперечила. Заборгованість, яку просить стягнути позивач існує з січня 2007р., і вважає, що на даний час, за минуванням більш як п'ятирічного терміну така не повинна стягуватись, а одночасно, за період 2010-2013рр. заборгованість є відсутня. З вересня 2010р. її сім'ї призначено субсидію, і з цього часу, по теперішній час, ними в належному розмірі здійснюється плата за спожиті комунальні послуги, оскільки в протилежному випадку, право на субсидію було би втраченим. Крім того, зазначає, що якість комунальних послуг, які надає позивач, дозволяє бажати кращого. З 2009 року позивач неодноразово звертався до суду з вимогою про видачу судового наказу, з яких вбачається, що заборгованість існує з 2005 року, і саме з цього часу вона зверталась в різні інстанції з приводу неякісного теплопостачання, про що складались відповідні акти, які підтверджували не належну якість наданих послуг. Зокрема, в таких актах вказувалось, що будуть проведені відповідні роботи по відновленню функціонування центрального опалення, однак жодних дій з боку позивача не було. Таким чином, переконана, що мотиви позову необґрунтовані і в його задоволенні просить відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по ній докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач проживає та зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1, та є її власником, що стверджується копією довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописку від 20.03.2013р. (а.с.9). Балансоутримувачем та виконавцем житлово-комунальних послуг у цьому будинку є позивач.
Згідно розрахунку заборгованості за надання послуг центрального опалення від 07.11.2013р. (а.с.28-29), борг відповідача, який просить стягнути позивач в примусовому порядку, за період з січня 2007р. по березень 2013р. становить 4 390,61 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Однак, як гласить ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові - ч. 4 ст. 267 ЦК України.
З огляду на те, позовна заява пред'явлена до суду 31.07.2013р., і за правилами ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності не переривався, як це вбачається із згаданого вище розрахунку заборгованості, вимога про стягнення заборгованості за період з січня 2007 року по липень 2010р. включно до задоволення не підлягає, оскільки заявлена поза межами встановленого законом трьохрічного строку позовної давності.
При цьому, позицію сторони відповідача про те, що більш як п'ятирічна заборгованість не повинна стягуватись суд розцінює як заяву про застосування до даних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, оскільки, на думку суду, така позиція повністю відображає правовий зміст та суть такої заяви, і одночасно, критично ставиться до позиції сторони позивача про поважність причин пропуску такого строку, так як, у випадку, якщо б обставина відсутності коштів для сплати судових витрат дійсно мала місце, останній вправі був звернутись до суду з таким позовом, подавши про цьому вмотивовану заяву про звільнення або про відстрочення сплати судового збору. Чому позивач цього не зробив, його повноважний представник в судовому засіданні не пояснив, що відкидає обґрунтованість підстав пропущення позивачем встановленого законом трьохрічного строку звернення до суду.
Що ж стосується вимоги про стягнення заборгованості за період серпень 2010р. - березень - 2013р., тобто за період, який є в межах встановленого законом трьохрічного строку позовної давності, то в цій частині також слід відмовити.
Згідно розрахунку заборгованості, станом на серпень 2010р., її розмір становив 4 601,92 грн., в той час як станом на березень 2013р. - 4390,61 грн. За вказаний період, як це відображено в розрахунку, відповідач вносила відповідну плату за виключенням встановленої законом субсидії, і в такому випадку, слід надати віри її поясненням про те, що заборгованість за 2010-2013рр. відсутня, оскільки загальна сума заборгованості, яка була на початку періоду та на час його закінчення зменшилась, тобто, сплачуючи повністю нараховані їй суми, відповідач, ще й частково погасила борг, який існував станом на серпень 2010р. В протилежному випадку, якби заборгованість за трьохрічний період, який передує зверненню до суду дійсно мала місце, її розмір би збільшився в порівнянні з розміром, який існував на початку розрахункового періоду, і оскільки цього не відбулось, доводи позивача про те, що заборгованість також була у період 2010-2013рр. є неспроможними.
З огляду на викладене, саме пропуск позивачем строку позовної давності та відсутність доказів того, що заборгованість існує за період, який є в межах такого строку, дає підстави для висновку, що позовні вимоги безпідставні, що в свою чергу, виключає можливість їх задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10,60,61,88,169,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 257, 261, 264, 267 ЦК України, суд, -
В позові Львівського комунального підприємства «№ 504» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки, передбачені ст.ст. 294, 296 ЦПК України.
Суддя: Леньо С. І.