Справа №1306/4997/2012
Провадження №2/442/118/2013
14 листопада 2013 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої-судді - Грицай М.М.
при секретарі - Антоненко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з участю третіх осіб Відділу містобудування та архітектури виконкому Дрогобицької міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, та знесення самовільного будівництва, -
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить, уточнивши та збільшивши позовні вимоги, стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 солідарно в його користь 4358 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. (з кожного відповідача) моральної шкоди; зобов'язати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 знести самовільно зведені туалети та ванни, розташовані над його квартирою. Також просить стягнути з відповідачів в його користь сплачений ним судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 400 грн.
Позов мотивує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Над його житлом, на другому поверсі, розташовано дві квартири: однокімнатна та двокімнатна. На час подачі позову квартира № 2 у його будинку належала ОСОБА_3, яка 28.07.2012 року подарувала таку ОСОБА_4 Квартира № 3 належить ОСОБА_5 Протягом останніх семи років його квартиру заливають власники квартир № 2 та № 3. Спочатку заливи були незначними і він розмовляв з цього приводу з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та просив їх серйозніше відноситись до утримання своїх квартир, тим більше, що вони без відповідних дозволів обладнали санвузли. Ці розмови не дали позитивного результату і заливи продовжувались. Востаннє залив стався на початку лютого 2012 року. У цей час він був відсутнім у своїй квартирі, а коли повернувся туди, то побачив, що в одній із кімнат повністю знищено стелю та стіни, вода струменем лилась по світильнику і замерзла бурульками до самої підлоги, паркетна підлога була покрита льодом. Лід прийшлось рубати і виносити з квартири, паркет від вологи здувся і покрутився, по стінах пішли потьоки води. Комісією КП "ЖЕО" було складено акт, яким встановлено, що мав місце залив: мешканцями квартири № 2 знищено 47 кв.м. житлової площі, а квартири № 3 - 23 кв.м. у кухні і ванній кімнаті. Причиною затоплення у акті зазначено «недбале ставлення обох до водопровідної арматури». Ще у 2006-2007 роках він звертався в БУ № 3 та просив провести обстеження квартир і прийняти відповідні міри. Будинковою управою жодних мір прийнято не було, калькуляцію на відновлюваний ремонт не складено, оскільки будинок не знаходився на їхньому балансі. На даний час він не може користуватись своєю квартирою, оскільки така не встигає висихати, а також проводити ремонтні роботи недоцільно, поки не буде усунено самовільно побудовані туалети та ванни. З приводу самовільної реконструкції він звертався у відділ архітектури, однак отримав відповідь, що немає можливості провести обстеження сусідніх квартир у присутності їх власників. Крім цього, оскільки залиття його житла носять періодичний та тривалий характер, це призводить до нервових стресів, відбивається на стосунках у його сім'ї.
Позивач у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній та уточненій заявах. Пояснив, що долучені до справи фотознімки засвідчують одне з найбільших затоплень його квартири. Він неодноразово звертався в ЖЕО, однак відповідного реагування з їхньої сторони не було. Зазначив, що до самовільного облаштування відповідачами санвузлів проблем із затопленнями не було. Після звернення до суду, його квартиру ще двічі заливало. Перекриття між поверхами дерев'яне, що фактично не дає змоги встановлювати на другому поверсі санвузли. Його квартира потребує капітального ремонту і відповідного грошового вкладення. У зв'язку з приведенням його квартири практично у непридатний стан для проживання, він переніс значних моральних страждань. Зокрема, вирішення проблемних питань, пов'язаних із залиттям житла, які порушили нормальний звичний ритм його життя, часті напружені стосунки з дружиною, яка наполягає у якнайшвидшому вирішенні цієї проблеми. Вказане відображається і в його роботі, так як, будучи стоматологом, він приймає пацієнтів, які потребують гострої уваги та спокою з його сторони. Постійне напруження в очікуванні чергової відповіді з різних відповідних інстанцій, куди він звертався з питанням щодо здійснення відповідачами самовільної реконструкції квартир, яка в свою чергу стала причиною залиття його помешкання, відображається на стані його здоров'я. Тому вважає, що відповідачами завдано моральної шкоди, яку також необхідно з них стягнути.
Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала. Вказала, що була ошукана ОСОБА_3 під час придбання квартири АДРЕСА_2, оскільки ніхто не попередив її про судовий процес з приводу відшкодування шкоди, завданої залиттям. У вказаній квартирі з часу укладання договору дарування було сухо, як і по теперішній час, тому ремонтні роботи вона у ній не проводила. Вважає, що жодної шкоди позивачу не заподіяла, оскільки залиття квартири останнього відбулося ще до подання позову до суду.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у судове засідання не з'явились і не повідомили про причини своєї неявки, хоча належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, що стверджується оголошенням у газеті «Високий Замок» від 22-24.02.2013 року.
Представник третьої особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області Гайовий А.Г. в судовому засіданні пояснив, що судячи з технічних паспортів на квартири, не виключається самовільне влаштування санвузлів, без проектної та дозвільної документації. Однак, з даного приводу інспекцією жодних актів та приписів щодо самовільної реконструкції у квартах АДРЕСА_2 не виносилось.
Представник третьої особи відділу містобудування та архітектури виконкому Дрогобицької міської ради в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки.
Вислухавши учасників судового розгляду, беручи до уваги вищенаведене та оглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено та стверджується матеріалами справи, що до 06.06.2013 року власником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 30.11.2002 року, укладеного між ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_11 Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.10.2013 року, зазначена квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2013 року.
Як вбачається з копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1, вказане житлове приміщення (загальною площею 79,3 кв.м) розташоване на першому поверсі двоповерхового будинку.
З копії акту, складеного 23.02.2012 року комісією КП "ЖЕО", вбачається, що виявлено затоплення квартири АДРЕСА_1 затоплена, причиною якого встановлено недбале ставлення до водорозбірної арматури мешканців квартир №2 та №3 цього ж будинку.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 331/12 від 29.11.2012 року стверджується, що причиною залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 є недбале ставлення до водорозбірної арматури мешканки квартири № 3 ОСОБА_5 та мешканки квартири № 2 ОСОБА_3 Вартість відновлювального ремонту після ушкодження залиттям у квартирі становить 4358 гривень.
Як вбачається з листа інспекції державно-будівельного контролю у Львівській області № 7/13-6-1979 від 08.04.2013 року, інспектором ОСОБА_16 було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 цього будинку виявлено замокання стелі в кухні та житловій кімнаті, а власники квартир №2 та №3 цього ж будинку були відсутні. Для встановлення фактичного місця їх проживання скеровано запити у Дрогобицький МВ.
Відтак, судом встановлено, що приміщення у квартирі позивача ОСОБА_2 ушкоджено залиттям, яке виникло в результаті недбалого ставлення до водорозбірної арматури мешканцями квартир №2 - ОСОБА_3 та №3 - ОСОБА_5; а вартість відновлювальних робіт (станом на 30.11.2012 року) складає 4358,00 грн., що стверджується вищезгаданим висновком експертизи.
Разом з тим, як вбачається з договору дарування від 28.07.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_14, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.
Враховуючи, що залиття квартири позивача мало місце 23.02.2012 року, що стверджується актом КП "ЖЕО" та не заперечується сторонами, тобто ще до придбання відповідачем ОСОБА_4 квартири №2 у згаданому будинку, то позовні вимоги щодо стягнення з останньої матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, не підлягають задоволенню.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачу ОСОБА_2 завдано матеріальну шкоду в розмірі 4358,00 грн. з вини відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яку слід стягнути з них солідарно.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Таким чином, суд прийшов до переконання, що вимога позивача в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення, оскільки в результаті дій відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 порушено нормальні життєві зв'язки позивача ОСОБА_2, йому завдано моральних страждань через значне пошкодження його майна, а також зайвий клопіт, пов'язаний з вирішенням даного спору, що призводить до нервового напруження та неспокою.
Відтак, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, в тому числі тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вважає, що задоволений судом розмір моральної шкоди в сумі 1000 грн. відповідатиме ступеню страждань ОСОБА_2 і таку необхідно стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів знести самовільно зведені туалети та ванни, розташовані над його квартирою, то такі, на думку суду, не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Як зазначається у Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №6 від 30.03.2012 року, відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб, право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК "Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння", якою визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном).
Відповідно до положень статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.
Тому, з урахуванням вищенаведеного та встановлених судом обставин, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_2 в даному випадку не вправі звертатися з вимогою про зобов'язання відповідачів знести самовільне будівництво як усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном шляхом, а саме квартирою АДРЕСА_1, зокрема, на захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, оскільки на час ухвалення рішення у справі він не є власником зазначеного майна.
Питання щодо судових витрат слід вирішити у відповідності до ст.88 ЦПК України. '
Керуючись ст. ст. 10, 57-60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_15 та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 4358 (чотири тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. матеріальної шкоди та 1000 (одну тисячу) грн. моральної.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_15 та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 судові витрати: 1194,00 (одна тисяча сто дев'яносто чотири) грн. - за проведення судової будівельно-технічної експертизи, 400,00 (чотириста) грн. - на правову допомогу, 75,00 (сімдесят п'ять) грн. - витрати, пов'язані з оголошенням в пресі, та 214,60 грн. - судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя ____________