"04" листопада 2013 р. м. Київ К-29009/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2010
у справі №2-а-292/09/1970
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_2
до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області
про визнання незаконними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Бережанської МДПІ про визнання незаконними дій, скасування податкових повідомлень-рішень №0000011701/0/99 від 12.01.2009 та №000002170/0/99 від 12.01.2009 відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2010 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 скасовано. Позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000011701/0/09 від 12.01.2009 та №000002170/0/09 від 12.01.2009 в частині 7637,84 грн. податкового зобов?язання за платежем податок з доходів фізичних осіб - суб?єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності. В решті позову відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт від 23.12.2008 №665/17-01/НОМЕР_1.
На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.01.2009 №0000011701/0/99 про визначення податкового зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 15273 грн., у т.ч. 10182 грн. основного платежу та 5091 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000021701/0/99 про визначення податкового зобов?язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 16457,99 грн.
Підставою для таких висновків стало придбання позивачем у 1 кварталі 2007 року трьох одиниць транспортних засобів (сідлові тягачі) та трьох причепів до них на які ним здійснювалось нарахування амортизаційних відрахувань, та які в подальшому передані в строкове платне користування ТОВ «Бережани метал-транс» за договором оренди, при цьому розмір орендної плати є меншим ніж амортизаційні відрахування.
За приписами пункту 22.10 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV, Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92 втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Статтею 13 зазначеного Декрету Кабінету Міністрів України встановлено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
З правового аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що фізична особа-підприємець формує витрати за переліком статей 5 («Валові витрати») та 8 («Амортизація») Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Положення статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» застосовуються у частині підтвердження первинними документами витрачених платником податків сум згідно з операціями (які відповідають переліку названої статті) за результатами або за участю яких у звітному податковому періоді безпосередньо отримано дохід.
Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платнику податків надано право додатково зменшити склад валового доходу на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.
Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
Таким чином, придбання та використання позивачем основних фондів другої групи у власній господарській діяльності, є нормативно обґрунтованою підставою для нарахування амортизаційних відрахувань на такі основні фонди.
Вказана норма не містить жодних обмежень прав платника податків на зменшення оподатковуваного доходу на суми амортизаційних нарахувань в залежності від використання основних фондів, внаслідок надання їх в оренду.
Не містить чинне законодавство і застережень щодо встановлення розміру орендної плати не нижче рівня амортизаційних відрахувань.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку що відповідачем не доведено наявності правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
За встановлених обставин, висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2010 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун