07 листопада 2013 року м. Київ К/9991/66903/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Донця О.Є., Леонтович К.Г.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Донецької міської ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року у справі № 2а/0508/241/12 за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради, треті особи: управління земельних ресурсів Донецької міської ради, головне управління містобудування та архітектури Донецької міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2012 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Донецької міської ради, треті особи: управління земельних ресурсів Донецької міської ради, головне управління містобудування та архітектури Донецької міської ради, в якому просила: визнати протиправною відмову Донецької міської ради у винесенні рішення міської ради щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою про надання у власність земельної ділянки, площею 0,10 га, для будівництва та експлуатації житлового будинку та господарських споруд, яка розташована на АДРЕСА_1; зобов'язати Донецьку міську раду прийняти відповідне рішення щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою про надання у власність земельної ділянки, площею 0,10 га, для будівництва та експлуатації житлового будинку та господарських споруд, яка розташована на вул. Азовській в Ленінському районі м. Донецьк.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 15.10.2009 р. на адресу відповідача було надано заяву у порядку ст.ст. 116, 118, 151 Земельного кодексу України, про надання у власність земельної ділянки, площею 0,10 га, для будівництва та експлуатації житлового будинку та господарських споруд, яка розташована на вул. Азовської в Ленінському районі м. Донецька. До заяви були надані усі необхідні додатки. В супереч вимог ст. 118, 151 Земельного кодексу України відповідач не прийняв жодного з рішень у встановлений законом строк.
Постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 25 липня 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені в частині визнання протиправною бездіяльності Донецької міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про вибір місця розташування земельної ділянки по вул. Азовській в Ленінському районі м. Донецьк. від 15.10.2009 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням апеляційного суду Донецька міська рада звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 15.10.2009 р. на адресу управління "Єдиний дозвільний центр" Донецької міської ради була надана заява про вибір місця розташування земельної ділянки, про що свідчить відповідний штамп. Вказана заява в подальшому була передана головному управлінню містобудування та архітектури Донецької міської ради та отримана вказаним управлінням 02.11.2009 року. Головним управлінням містобудування та архітектури Донецької міської ради 10.11.2009 року наданий висновок, згідно якого земельна ділянка, яку просить надати позивач за цільовим призначенням відповідає Правилам забудови м.Донецька, але не може бути погоджена для будівництва індивідуального жилого будинку, господарських споруд. Повторний розгляд цього питання у встановленому порядку можливий при виконанні наступних умов: наданні довідки з КП "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" про відсутність в реєстрі домоволодіння №11 по АДРЕСА_1; звільнення земельної ділянки від прав третіх осіб.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на сесії ради рішення щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою не приймалося, а наявна в матеріалах справи відповідь управління земельних ресурсів за вих. № 711 від 12.04.2012 р. не є відмовою відповідача, в той час як до управління земельних ресурсів, яке є самостійною юридичною особою, позивач жодних вимог не ставить. Разом із тим, рішення щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою приймаються виключно на сесії ради депутатами з обговоренням, а тому вирішення таких питань не відноситься до компетенції суду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи у зв'язку із чим не надано належної оцінки бездіяльності відповідача, щодо розгляду заяви позивача про вибір місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 15.10.2009 року.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час звернення позивачем із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.151 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час звернення позивачем із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки) визначено, що особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельних ділянок до відповідної сільської, селищної, міської, районної, ради.
Відповідно ч.7 ст.151 Земельного кодексу України, відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Зазначені органи протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді чи Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), граничні розміри земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки.
Згідно ч.10 ст.151 Земельного кодексу України, після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.
Відповідно ч.2 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Апеляційним судом встановлено, що розгляд заяви про вибір місця розташування земельних ділянок передбачає певну процедуру та строки її розгляду, а також прийняття рішення відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська, районної або обласної ради). Граничний строк з урахуванням визначених законом процедур становить шість тижнів від дня подання заяви (клопотання). Разом із тим, Донецькою міською радою у строк понад шість тижнів заява (клопотання) позивача про вибір місця розташування земельної ділянки по вул. Азовської в Ленінському районі м. Донецька від 15.10.2009 року на пленарне засідання не виносилася, рішення по сутті заяви не приймалося.
Таким чином апеляційним суд дійшов до обґрунтованого висновку згідно ч.2 ст. 11 КАС України про необхідність вийти за межі позовних вимог ти визнати, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність при розгляді заява (клопотання) позивача про вибір місця розташування земельної ділянки від 15.10.2009 року.
З огляду на те, що лист управління земельних ресурсів Донецької міської ради, яким позивача було повідомлено про відсутність можливості підготовки рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не є рішенням компетентного органу(Донецької міської ради), вимоги позивача про визнання протиправною відмови Донецької міської ради у винесенні рішення міської ради щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою про надання у власність земельної ділянки, площею 0,10 га, для будівництва та експлуатації житлового будинку та господарських споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню.
Вимоги позивача зобов'язати Донецьку міську раду прийняти відповідне рішення, щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою про надання у власність земельної ділянки, не можуть бути задоволені, оскільки вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про надання у власність земельної ділянки відноситься до компетенції сесії відповідної ради, відповідна заява позивача органом місцевого самоврядування розглянута по суті не була, разом із тим суд не має права підміняти орган владних повноважень у здійсненні функцій віднесених до його компетенції.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Донецької міської ради відхилити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: