"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/28459/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Дзержинської районної ради міста Харкова, виконавчого комітету Дзержинської районної ради міста Харкова, Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_5, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 8 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року, -
У серпні 2007 року ОСОБА_4 пред'явила в суді даний позов.
Зазначила, що є інвалідом ІІІ групи, внаслідок виробничого ушкодження. Разом з сім'єю, яка складається з синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - інвалідів з дитинства ІІ групи, та колишнім чоловіком - ОСОБА_6, який є інвалідом ІІ групи, проживає у квартирі НОМЕР_2, що в АДРЕСА_1. З 1 вересня 1985 року вони перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у загальній черзі, а з 4 травня 1993 року - у черзі осіб, які забезпечуються житлом поза чергою.
У квітні 2005 року, у зв'язку зі смертю їхньої сусідки ОСОБА_8 звільнилася квартира НОМЕР_1. З цього часу вона неодноразово зверталася до відповідачів з питання надання цієї квартири в тимчасове, до настання черги, користування, однак, щоразу отримувала відмову. А в липні 2006 року, з відповіді Харківської обласної державної адміністрації їй стало відомо, що ця квартира з аналогічних підстав надана в тимчасове користування ОСОБА_5, який також перебував на обліку осіб, які мають право на отримання житла поза чергою.
Посилаючись на наявність у нього іншого житла та відсутність реальної потреби в поліпшенні житлових умов, та, з огляду на поінформованість відповідачів щодо її наміру отримати спірну квартиру в тимчасове користування, просила суд визнати протиправним надання квартири НОМЕР_1, що в АДРЕСА_1 саме ОСОБА_5, а також зобов'язати компетентні органи поліпшити її житлові умови, шляхом надання зазначеної квартири їй у користування.
Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 8 грудня 2010 року ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано та провадження у справі закрито.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового - про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачем на вирішення суду ставиться питання законності надання спірної квартири ОСОБА_5, у той час, як переважене право на її отримання мала саме вона. Тож, на думку апеляційного суду, наявний у справі спір стосується права користування квартирою, а не захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, як суб'єкта владних повноважень.
Втім, зазначений висновок апеляційного суду не можна визнати законним та обґрунтованим з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів.
Зокрема, пунктом 1 частини другої зазначеної статті визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 цього ж Кодексу, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 3 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, встановлено, що рішення з питань квартирного обліку і надання жилих приміщень приймаються виконавчим комітетом місцевої ради, а пунктом 54 цих же Правил передбачено, що в окремих випадках на прохання громадян, що перебувають на квартирному обліку (в першу чергу тих, у яких настала черговість на одержання жилих приміщень), та громадян, що користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, у порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бути надане жиле приміщення, зі збереженням відповідно права перебування на обліку та в списках першочерговиків чи в списку позачерговиків.
Повноваження з розподілу звільненого житлового фонду, відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 440 від 27 червня 1995 року, перебувають у компетенції райвиконкомів міста.
За перевіркою матеріалів справи, предметом судової перевірки у ній є дії виконавчого комітету Дзержинської районної ради щодо надання ОСОБА_5 в тимчасове, до настання черги, користування квартири НОМЕР_1, що в АДРЕСА_1, відповідно до рішення від 23 травня 2006 року № 78/9 (а.с. 160, 161).
Таким чином, у справі має місце спір фізичної особи з органом місцевого самоврядування, предметом якого є перевірка дій (рішень) цього органу, вчинених (прийнятих) ним при здійсненні владних управлінських функцій, вирішення якого є компетенцією адміністративного суду.
Така позиція знайшла відображення в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", пунктом 13 якої передбачено, що спори, в яких урегульовані нормативно визначеною процедурою управлінські дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з реалізацією житлових прав фізичних осіб (щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян України на житло, додержання правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків тощо), є публічно-правовими і розглядаються за правилами адміністративного судочинства.
Тож висновок апеляційного суду щодо нерозповсюдження юрисдикції адміністративних судів на даний спір є помилковим, з огляду на те, що відповідач при вирішенні питання про надання спірної квартири в користування діяв як суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладено обов'язок по здійсненню таких функцій.
Відповідно до статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Отже, ухвалене апеляційним судом рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню до цього ж суду на новий розгляд.
Керуючись статтями 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф. Весельська
В.В. Малинін
О.Ф. Ситников