"07" листопада 2013 р. м. Київ К-33215/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Точмедприлад» до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова про скасування вимоги та визнання дій протиправними, за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Точмедприлад» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року, -
У лютому 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Харківський завод «Точмедприлад» звернулося в суд з позовом, у якому просило: скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова від 3 лютого 2010 року № Ю-336 про сплату боргу; визнати протиправними дії відповідача щодо перерозподілу сум надходжень від Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Точмедприлад» до Пенсійного фонду, сплачених у листопаді 2009 року, вказані у повідомленні Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова від 3 лютого 2010 року № 10.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Відкрите акціонерне товариство «Харківський завод «Точмедприлад» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова надало письмові заперечення на касаційну скаргу, просить її вимоги залишити без задоволення.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Судами попередніх інстанцій встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що Відкрите акціонерне товариство «Харківський завод «Точмедприлад» зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова позивачеві було направлено вимогу від 3 лютого 2010 року № Ю-336 про сплату боргу на суму 629016,28 грн. та повідомлення від 3 лютого 2010 року № 10 про перерозподіл сплачених страхових внесків, з якими Відкрите акціонерне товариство «Харківський завод «Точмедприлад» не погоджується.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
За змістом частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.
Відповідно до абзацу 1 частини 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України передбачено, що нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески (абзац 4 підпункту 5.1.6 пункту
5.1 вказаної Інструкції).
Таке правило узгоджується з положеннями статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відповідно до частини 6 якої страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Положення абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), не звільняють страхувальника від обов'язку сплати страхових внесків у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду у зв'язку з неодержанням останнім цих коштів.
Частиною 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Згідно абзацу 2 пункту 10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Отже, на виконання зазначених вимог, сплачені позивачем поточні суми страхових внесків обґрунтовано зараховані відповідачем в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Точмедприлад».
Відповідно частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Точмедприлад» - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Точмедприлад» до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова про скасування вимоги та визнання дій протиправними - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Заїка М.М.
Стародуб О.П.