"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/21042/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Державного комітету України у справах національностей та релігій (далі - Держкомнацрелігій), третя особа: Курія Львівської Архиєпархії Української греко-католицької Церкви, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2011 року, -
У вересні 2009 року ОСОБА_4 пред'явив у суді зазначений позов.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що разом з іншими громадянами - членами релігійної організації подав до Держкомнацрелігій заяву і статут утвореного ними адміністративно нового релігійного об'єднання традиційної греко-католицької Церкви під назвою "Українська Правовірна Греко-Католицька Церква" для реєстрації. Однак, Держкомнацрелігій у реєстрації статуту їм відмовив та повернув подані документи.
Посилаючись на протиправність таких дій, просив суд зобов'язати Держкомнацрелігій зареєструвати статут Української Правовірної Греко-Католицької Церкви.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року до участі в розгляді справи залучено Курію Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви, як третю особу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправним повернення Держкомнацрелігій без розгляду заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та доданих до неї документів, поданих для реєстрації статуту Української Правовірної Греко-Католицької Церкви; зобов'язано Держкомнацрелігій розглянути подані документи та статут, прийнятий на конференції 11 серпня 2009 року, а також прийняти рішення відповідно до положень статей 14, 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" - про реєстрацію або відмову у реєстрації релігійної організації. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятого ним рішення, та ухвалення нового - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Держкомнацрелігій та Курія Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви своїм правом, як особи, яка бере участь у розгляді справи, не скористалися та заперечень на касаційну скаргу не подали.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 30 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 987-XII) забезпечення державної політики щодо релігій і церкви в Україні покладається на Державний орган України у справах релігій, який утворюється Кабінетом Міністрів України. З цією метою він, зокрема, здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у частині другій статті 14 цього Закону, а саме: релігійних центрів, управлінь, монастирів, релігійних братств, місій та духовних навчальних закладів, а також змін і доповнень до їхніх статутів (положень).
Статтями 14, 15 Закону № 987-XII передбачено, що орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. У реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.
Згідно зі статтями 7, 9 Закону № 987-XII релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями). Релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
У той же час, релігійними організаціями в Україні також є релігійні громади, які, відповідно до статті 8 Закону № 987-XII є місцевими релігійними організаціями віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Для одержання правоздатності юридичної особи такою релігійною громадою, громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим - до Уряду Республіки Крим.
Судами встановлено, що в серпні 2009 року громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 подали Держкомнацрелігій статут релігійного об'єднання (церкви) Української Правовірної Греко-Католицької Церкви, прийнятий 11 серпня 2009 року її конференцією, та заяву про реєстрацію цього статуту.
Оскільки надані зазначеними громадянами документи містили внутрішні невирішені суперечності, які унеможливили перевірку статуту створеної ними релігійної організації відповідно до статті 14 Закону № 987-XII та прийняття Держкомнацрелігій рішення про його реєстрацію чи про відмову в його реєстрації, ці документи були розглянуті за загальним правилом розгляду звернень, передбаченим Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР), частиною третьою статті 7 якого передбачено, що в разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
На виконання зазначених вимог Закону № 393/96-ВР, листом від 21 серпня 2009 року № 7/2-19-133, з посиланням на раніше надану відповідь у листі від 26 червня 2009 року № 7/2-19-107, Держкомнацрелігій роз'яснив заявникам, зокрема, що подані ними матеріали не містять відомостей, що їхній релігійний центр репрезентує сбме релігійне об'єднання, тобто суб'єктів цього об'єднання - релігійних громад, статути яких зареєстровано згідно чинного законодавства; також повідомлено про відсутність підстав для використання в назві їхнього релігійного об'єднання слів "католицький" та "греко-католицький" і роз'яснено, за наявності яких обставин релігійна організація може використовувати такі слова у своїй назві.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що за відсутності можливості прийняти за заявою позивача та інших осіб про реєстрацію статуту релігійного об'єднання Української Правовірної Греко-Католицької Церкви одне з рішень, передбачених статями 14, 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", відповідач обґрунтовано її повернув разом зі Статутом і відповідними роз'ясненнями.
Оскільки доводи касаційної скарги наведеного висновку не спростовують, а апеляційний суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, то, відповідно до статті 2201 КАС України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, а оскаржене судове рішення залишає без змін.
Керуючись статтями 2201, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф. Весельська
В.В. Малинін
О.Ф. Ситников