"28" жовтня 2013 р. м. Київ К-42484/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.12.2009
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010
у справі № 2-а-182/09/2170
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів»
до Державної податкової інспекції у м.Херсоні
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.12.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 15.12.2008 № 0006212301/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.
ДПІ у м.Херсоні подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Підставою для зменшення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 15.12.2008 № 0006212301/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 203420,51 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 09.12.2008 № 3709/23-2/00952367, про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Податковий орган вважає, що позивач не має права на бюджетне відшкодування за операціями з придбання у ТОВ «Агророма Миколаїв» товару (пшениці) через непідтвердження сплати податку на додану вартість до держбюджету у четвертому ланцюгу постачання - ТОВ «Реформатор-А», яке визнано банкрутом.
Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо помилковості таких висновків податкового органу.
Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на отримання такого відшкодування.
Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм Закону, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.
Закон не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування залежно від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма постачальниками у ланцюгу постачання товару.
Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун